Під Покровом Богородиці: етнографиня розповіла про зв’язок між Покровою, козацтвом та сучасними захисниками

Як одне з найшанованіших релігійних свят — Покрови Пресвятої Богородиці пов’язане з козаками і чому стало таким цінним для українських захисників і захисниць, проводила паралель столична етнографиня, завідувачка відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України Олена Громова спеціально для «Вечірнього Києва».

— Пані Олено, в цьому році дати релігійних свят змінюються. Віряни звикли до старого календаря, а тепер все по-новому. Чи готові українці до таких змін?

— Колись люди трималися саме тих дат, які з’являються зараз в церковному календарі. Так велося століттями, поки на почтку XX ст. українцям не нав’язали «нове» літочислення. Сьогоднішній календар передбачає зміну дат відзначення деяких свят, починаючи з вересня цього року. На перший місяць осені припало кілька важливих дат, серед яких велике свято відзначали 8 вересня (замість 21 вересня) — Різдво Богородиці. 1 жовтня ми відзначаємо одразу три свята — Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва та День захисників і захисниць України.

ПОКРОВИТЕЛЬКА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

— Олено Петрівно, розкажіть, який зв’язок між цими святами.

— Покрову в Україні відзначають як релігійне, військове й громадське свято. На думку дослідників, Покрова замінила давнє дохристиянське божество — Велику Матір-покровительку людей і всього живого на землі. Таким чином церковні традиції поєдналися зі стародавніми аграрними обрядами і з ушануванням захисників рідної землі.

У християнському світі це найважливіша подія, з розряду Богородичних свят осені.

За однією з легенд, почалася історія з того, що військо київського князя Аскольда взяло в облогу візантійський Царгород (Константинополь). Православні його мешканці молилися Матері Божій в надії на порятунок, і Пресвята Діва вкрила вірян від ворога своїм омофором (рушникоподібний головний убір — ред.). Князь з воїнами, вражені такими подіями, свідками яких вони були, теж прийняли хрещення.

За іншою версією, свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване після видіння Андрія Юродивого під час облоги Константинополя ворогами. Коли Візантія воювала з сарацинами, а це був 910 рік, столиці загрожувала небезпека. Богородиця з’явилася у переповненому вірянами Влахернському храмі і накрила всіх білим покривалом, зробивши їх невидимими. Якось мені довелося побувати там, де стояв давній візантійський Влахернський монастир. Збереглося місце, де Богородиця вкрила людей своїм омофором… І там, на території турецького Стамбулу, зараз знов стоїть церква.

В Україні було збудовано багато Покровських церков. Наприклад, у XV сторіччі на Хмельниччині зведена Церква Покрови Пресвятої Богородиці. На території нашого музею теж є Покровська церква, яка побудована в 1792 році, повністю збудована з дерева. Після перевезення з Закарпаття цей витвір архітектурного мистецтва зібрали по дощечках.

— Вашій Покровській церкві 231 рік — такий поважний вік заслуговує уваги. Розкажіть про неї детальніше.

— Церква Покрови була перевезена із села Канори Міжгірського району Закарпатської області. Збудована в 1792 році в селі Плоскому (тепер Свалявський район Закарпатської області) та належить до лемківського типу церков, і є традиційним зразком народної монументальної архітектури, розповсюдженої на Закарпатті у XVIII ст.

У 1976 році святиня переїхала до Національного музею народної архітектури та побуту України.

З первинного оздоблення у храмі збереглися фрагменти оригінального іконостаса та ікони апостольського ряду.

Церкву знову освятили та відкрили для вірян 14 жовтня 1999 року. Нині тут проводяться богослужіння УГКЦ щонеділі та на свята. У 2015 році представники закарпатської громади Києва встановили поблизу храму пам’ятний хрест, присвячений героям Небесної сотні, воїнам АТО та усім, хто віддав своє життя за незалежну Україну.

У нашої церкви, до речі, теж є своя історія. У 1999 році 11 вересня, коли на території музею була пожежа і горіло три архітектурні будівлі, які знаходяться поряд з церквою, то вогонь перекидався з однієї хати на іншу і вітер поніс частинки житньої соломи, які горіли, на церкву. Наші співробітники, які працювали в той день бачили образ Божої Матінки, яка накрила нашу церкву омофором. Святиня дивом вціліла. Важко уявити, що могло трапитися. Вона ж повністю дерев’яна. Після цієї події відомий художник Олександр Охапкін відтворив у своїй картині те, що трапилося. Тепер ця картина один із важливих символів нашої Покровської церкви.

— Чому українські козаки вважали Богородицю своєю покровителькою?

— Запорізькі козаки не тільки шанували ікону Покрови, а й будували храми. Першу таку церкву козаки звели в 1659 році на Чортомлицькій Січі, а за часів Січі існувало всього 13 Покровських церков (в той час, як 8 — на честь Святого Миколая і 3 — Архистратига Михаїла). За давніми розповідями, запорізькі козаки на Покрову поверталися в основному на зимівлю до своїх хуторів (на Січі в куренях з різних причин лишалась лише частина воїнів). У давнину все робилося за церковним календарем, то ж на Покрову і виникло козацьке свято. Тому не даремно, що саме в цей день вся Україна тепер відзначає День захисників і захисниць. До речі, саме цей день пов’язують зі створенням Української повстанської армії. Наша країна всю свою історію, століттями бореться за можливість жити в своїй країні, на своїй власній землі. Український народ з гідністю та небаченою в усьому світі сміливістю проходить важкий шлях війни за незалежність. Мені здається, що 1 жовтня — це свято всіх тих, хто по-справжньому любить Україну.

СВЯТА ПОКРІВОНЬКА ПРИЙШЛА, ПОЧИНАЙ ВЕСІЛЛЯ

— В народному побуті сформувалися свої правила святкування. Що було обов’язковим на Покрову?

— Святково вдягнені люди йшли зранку до церкви та просили Заступницю про добробут і кращу долю родині. На Покрову по селах проходили й храмові свята, коли зустрічалися родини, приїздили в гості родичі, щоб побачитись та разом повеселитись. От тому і народилось в народі прислів’я: «Як почалися жнива, то лежить баба нежива, а як прийшла Покрова — стала баба здорова».

Після церкви люди прямували на майдани, де могли на ярмарку скупитися: продавали врожай, одяг, взуття, посуд, ікони, весільні атрибути, прикраси тощо. Здавна нормою була благодійність і добрі справи. На Покрову більш заможні люди робили подарунки бідним, нужденним, дітям-сиротам. Могли справити одежину, віддати свої речі, принести продукти, домовитись про допомогу в ремонті хати.

На осінь припадала в селах пора сватань — від Семена (1 вересня) і Другої Пречистої (8 вересня) і до Покрови. А потім наступав період приготування до весіль. Як правило, їх справляли після Покрови і до 15 листопада — до початку Пилипівського посту. Всі клопоти переключалися на планування і проведення весільних церемоній. В народі побутувало прислів’я: «Свята мати Покрова землю вкриває листком, подекуди й сніжком, а дівчат — платком», «Покрова накривала траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат шлюбним вінцем».

Щоб пришвидшити очікуване весілля, на Покрову дівчата зранку бігли в храм, аби першими поставити святкову свічку на скоре заміжжя, про яке просили Богородицю: «Свята Покрівонько, покрий мою голівоньку, хоч і драною хустиною, аби з хорошою дитиною, щоб і з хорошої сторони, щоб свекор як батінько до мене були, свекрівонька як матінка мене прийняли», — просили біля ікони.

Дівчата ворожили на нареченого, щоб хоч уві сні побачити свою пару. На вечір наїдались чогось присоленого, а у Покровоньки просили «прислати судженого з водичкою, щоб дав напитися».

Ми зараз, до речі, відроджуємо святкування весіль за колишніми українськими традиціями. Нашим Музеєм була організована і проведена виставка «Кохайтеся, чорнобриві…». Присвячена вона одному з найважливіших та найколоритніших обрядів українців — весіллю.

У нас часто одружуються військові. Вони, як ніхто, шанують все українське. Хоча війна змінила світогляд більшості українців. Нарешті ми почали говорити своєю мовою, з гордістю носимо національний одяг, почали вчити свою історію і пишатися нею. Я скажу вам відверто, я 33 роки працюю в музеї. І зараз я бачу, як молодь, і не тільки, почали цікавитися українською культурою, звичаями, традиціями. Культура зміцнює українську державу. Якщо ти знаєш історію свого народу, його традиції, побут — ти маєш міцний фундамент, на якому можна сміливо зводити будинок.

ТРАДИЦІЇ СВЯТА

— Які особливості, прикмети, застереження пов’язували з цим святом?

— У цей день українці обов’язково йшли до церкви, готували медове печиво Покровки (у вигляді сонечок), відвідували хворих та немічних, «заганяли» в хату тепло. За давнім звичаєм на Покрову починали опалювальний сезон, протоплювали хату дровами від плодових дерев зі словами: «Свята Покрова, ти покрий нашу хату теплом, а господарів — добром».

Ну а дівчата на виданні просили собі гарну пару. Вважалося, що шлюб, взятий на Покрову, неодмінно буде щасливим і багатодітним, бо перебуває «під покровом Божої Матері».

А найголовніше — на Покрову молилися за воїнів, які перебувають у походах і захищають Батьківщину. Тому в цей день кожен українець, кожна українка має помолитися за наших захисників і захисниць. Усіх, хто б’ється заради держави. Усіх, хто додає сили Україні. Усіх, хто віддав своє життя заради України.

До теми: У центрі психологічного відновлення «Цінності» збирають не лише унікальні речі, як вишиванки українців, що увійшли в історію, тут шиють ляльки, які рятують від ворожих куль і лікують душевні рани мистецтвом та музикою.

Сніжана БОЖОК, фото авторки «Вечірній Київ»