Три роки експедицій: як дві сестри створили фотозбірку українських хатин
Фотозбірка охоплює майже всі регіони України, розкриває сільську архітектуру та історію господарів.
Old khata book — це документальна фотокнига двох сестер Анни та Світлани, які протягом трьох років збирали фото автентичних хатин та їхніх елементів декору майже з усіх куточків України.
Анна Ільченко — фотографиня та відеомейкерка, Світлана Ославська — незалежна журналістка та письменниця. Сестри родом з Полісся, але встигли пожити в багатьох містах України. В кожному з них вони відчували себе як вдома, бо було те, що об’єднувало всі куточки країни — хатини.
«Ми всі в житті бачили хоч трішки села: малими ганяли гусей, зустрічали корів з пащі, валялись у траві, не хотіли ввечері йти до хати. А ще їли яблука з дерева, гребли сіно та інколи відгрібали за свої витівки», — поділились спогадами авторки.
Цим проєктом сестри прагнуть показати красу і глибину сільської архітектури, а також — як живуть села зараз.
Деяких хатин, які були сфотографовані для книги, вже не існує. Якісь села розбиті, інші ж знаходяться в окупації, але хати руйнує не тільки війна, а й час.
«Можливо ця книга буде єдиним місцем, де збережуться фотографії цих хат та історії їх господарів», — припускають авторки.
Old khata book — про цінну частину нашої культурної спадщини, яка захоплює, надихає, переносить у спогади.
На думку сестер, хата — це більше ніж просто житло: це світ, який людина створює навколо себе. На сторінках книги можна прочитати про те, як люди розуміють дім, красу, життя, смерть і війну.
Крім того, Анна та Світлана фільмували спогади людей з деокупованих сіл, історії як вони переживали жахи війни.
Зокрема багато експедицій було проведено на Київщині після її звільнення. Люди розповідали не тільки про своє житло, але і побутові історії, які не залишать байдужим.
Однією з опитаних була Ніна Ткач, жителька села Кухарі, Київської області.
Село Кухарі стало місцем серйозних боїв в операції з деблокування Києва. В березні 2022 року майже вщент знищене селище вдалось звільнити.
«Дві собачки в нас. Прив’язаний — Пушок називається. А Тузік сильно боявся, він увесь час зо мною, і спимо разом. Як снаряди б’ють, то нічого. Но як уже самольот летить — він мені прям лягає на голову. Я кажу: „Да успокойся!“ Чи він мене захищав, чи сам себе — не знаю. І як я його тепер прив’яжу?» — дослівно пригадує пані Ніна.
Книгу вже можна придбати за передзамовленням у видавництва «Човен», аби ще глибше поринути в автентичну культуру та її красу.
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»