Вчився в окопах та захищав Україну: у Києві попрощались із 22-річним Павлом Гурандою. ФОТО
Захисник вчився та воював разом з братом-близнюком Олексієм. Тепер брат воюватиме за двох…
У середу, 6 вересня, у Києві попрощались із молодим захисником 22-річним Павлом Гурандою. Він воював у складі 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура».
Минулого тижня, 1 вересня, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області військовий загинув.
Рік тому, 25 лютого, Павло разом із братом-близнюком Олексієм, добровільно пішов до територіальної оборони Києва. А коли небезпека для столиці минула, брати долучились до складу 47-ї бригади.
О 12-й дня закриту та огорнуту українським стягом труну Героя привезли до Михайлівського Золотоверхого собору. На прощання з Павлом прийшло понад сотню людей, серед них: близькі, побратими, однокурсники, друзі та зовсім незнайомі йому люди.
Ігор Ткаченко, головний сержант ЗСУ журналістці видання «Вечірній Київ» згадує, як брати на війні не полишали навчання на другому курсі магістратури в КПІ (вчились на інженерів-електриків).
«Я не знаю, як батькам вдалось виховати таких гідних синів. Врівноважених, слухняних, світлих, щирих…Одним словом, вони — два сонечка. Ми з побратимами називали їх «Рижиками», оскільки вони руді, з ластовинням.
Попри службу, хлопці продовжували навчання в університеті й складали іспити прямо при нас! Згадую, як вони відкривали ноутбуки й онлайн звʼязувались з викладачами. Втрата Павла — це сильний біль для усіх нас», — говорить військовий.
Ігор Ткаченко також згадав про останню розмову з полеглим захисником. Він дістав телефон, відкрив повідомлення та показав, як Павло писав головному сержанту: «900 метрів до Роботиного. Дуже щастить!». Після того молодий боєць на звʼязок більше не виходив…
Один з побратимів Павла розповідає, що того трагічного дня, 1 вересня, 22-річний «Рижик» врятував та евакуював поранених бійців з поля бою. Він встиг посадити у бойову машину травмованих солдатів, натомість сам залишився на позиціях.
«У підсумку, Павло віддав своє життя, розуміючи, що може будь-якої миті трапитись…» — додав побратим.
Після прощання у Михайлівському соборі, Герою віддали честь у центрі міста. Люди пройшли ходою від Михайлівського собору до Майдану Незалежності, де також пройшла церемонія прощання з Павлом.
Сказати прощальне слово молодому захиснику зголосилось чимало людей. Серед них і батько загиблого.
«Я пишаюсь своїми синами. З самого дитинства ми їх виховували з любовʼю до родини, людей, тварин. Паша дуже любив котиків… Перейняли вони й любов до Батьківщини, за яку пішли воювати», — з великим сумом промовив Гуранда старший.
Взимку Павло та Олексій мали випускатись з факультету електроенерготехніки та автоматики КПІ.
Молодого захисника поховали на Алеї Слави, що на Лісовому кладовищі. Йому назавжди 22 і він назавжди в строю.
Вічна памʼять! Герої не вмирають!
До теми — «Піднімуся в небо замість нього», — мати загиблого пілота «Джуса» під час прощання в Києві. ФОТО
Усі фото авторки
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»