Володимир Вукста - екстремал під Господнім покровом
Володимир Вукста (Голтіс) – професійний мандрівник (побував у понад 100 країнах), спортсмен, спеціаліст із виживання в екстремальних умовах, командор української команди екстремалів «Еквітес», тренер з бодибілдингу, триразовий чемпіон Азії зі східних єдиноборств. Він організував академію Голтіса «Цілющий імпульс», розробивши унікальну методику оздоровлення, омолодження й активного довголіття для людей будь-якого віку та стану здоров’я. Але за всієї своєї неординарності Володимир залишається дуже скромним, товариським і простим.
ДІВЧИНА, ЩО ЗМІНИЛА ДОЛЮ
Голтіс приречено сидів на нарах у переповненій камері смертників іранської в’язниці й тихо молився. Раптом у пам’яті почали спливати епізоди короткого життя...
Ось він, семирічний хлопчик, гостює в бабусі Віри, і йому сниться дивний сон, у якому до нього спустилася біла хмаринка й промовила: «Твоє ім’я Володимир записане на небесах. Але тепер у тебе буде ще одне – Голтіс». І розтанула. Прокинувшись, хлопчина розповів про це бабусі, на що вона відповіла: «Мені наснилося те саме. Мабуть, хтось на небесах хоче тебе перейменувати». Відтоді його так і прозвали, хоча ніхто не міг пояснити, що те ім’я означає. Лише коли Голтіс став дорослим, одна поетеса розшифрувала його так: «Господь любит тебя и спасет»...
А от до худорлявого Володі підбігла найвродливіша дівчинка Катя і сказала: «Голтісе, ти худий, як скелет». Після цих слів хлопець прокидався о четвертій ранку й біг до лісу, де лазив деревами, плавав у озері… І вже за рік дівчинка, котра кепкувала з нього, захоплено вигукнула: «Голтісе, як ти розширився у плечах! Я тебе не впізнаю». І хоча згодом вона побралася з іншим та виїхала до Угорщини, Голтіс усе життя дякує їй за те, що став дужим екстремалом...
В армії він фанатично займався спортом – удосконалював майстерність у східних єдиноборствах. Якось командир оголосив: «Хто виграє чемпіонат родів військ із боксу, той поїде у відпустку». Володя виходив на ринг червоний від крові та все ж здобув звання чемпіона, провівши 43 безпрограшні бої. Тож через кілька місяців після призову він святкував Різдво вдома, що в ті часи було неймовірним…
У 25 років Голтіс кинувся рятувати цуценя, яке тонуло, і зламав шию. Три консиліуми лікарів винесли вердикт, що за такої травми виживає один з тисячі, та й той залишається паралізованим на все життя. Але Володя не змирився з долею інваліда й розробив методику одужання «Цілющий імпульс», за якою тренувався по декілька годин на день. Він подумки посилав у хворе місце лікувальні оздоровчі імпульси, робив дихальні вправи, спеціальну гімнастику. А ще хлопцю здавалося, що йому допомагають янголи. І сталося диво… За три тижні хребет відновився, ніби після унікальної операції, а через півтора місяці Володя на «відмінно» склав іспит з гімнастики та вступив до Київського інституту фізкультури.
«ПОПРОШУ, ЩОБ ТЕБЕ ЗАРІЗАЛИ НЕБОЛЯЧЕ»
Він змалечку мріяв мандрувати, а книги про екстремалів зачитував до дірок. Дитяча мрія стала сенсом життя. 1996 року він з товаришами здійснив першу подорож Саудівською Аравією, Іраном, Туркменістаном і Казахстаном, випробувавши на собі 54-денне голодування. Але життя змусило заробляти на хліб насущний. Довелося з друзями переганяти з-за кордону дорогі джипи. Під час однієї з таких поїздок він опинився в іранській камері смертників…
Вони вдало купили в Омані три джипи й рушили додому. Але Сирія не відкрила їм віз. Тоді Володя запропонував їхати через Іран. В’їжджаючи до країни, треба було здати фото- й відеоапаратуру в спеціальну скриню для багажу. Але Володя ризикнув узяти із собою придбану під час цієї подорожі першу в житті відеокамеру, щоб зафільмувати дивовижні пейзажі. Захопившись зніманням, поблизу міста Серахс він відстав від хлопців. Раптом з’явилися поліцейські...
На допиті слідчий твердив, що він американський шпигун, який перевозив наркотики та знімав військові об’єкти. Таке обвинувачення загрожувало стратою. Володимир заходився благати через перекладача: «Я знімав лише природу вашого прекрасного краю». Це зізнання трохи розчулило полісмена, і він сказав: «Я бачу, що ти чесна людина, і відпустив би тебе. Але твою справу вже передали до центру, а там тебе не пожаліють, адже ти зняв три військові об’єкти». І показав на його відеозаписі ділянку залізниці, дроти високовольтної лінії та стовп. Дорогою до в’язниці Володимир розповідав йому про Україну й так зворушив іранця, що той пообіцяв: «Я попрошу свого друга-слідчого, аби тебе зарізали неболяче».
«Шпигуна» голим кинули до глибокої ями. Воду та юшку йому спускали на мотузці. Під час допитів били, вимагаючи зізнання. Потім перевели до камери смертників із 12 мусульманами, які давали йому їжу, але Володя відмовлявся, аби швидше закінчилися страждання.
Якось уночі йому наснилася горлиця. «Тримайся, Голтісе, – прошепотіла вона. – Невдовзі все зміниться на твою користь». Прокинувшись, він дивувався, як у камері без вікон може бути птах. Але саме того дня їх уперше вивели на прогулянку. Коли зняли з очей пов’язку, він глянув у небо, а там... горлиця. Співкамерники, яким розповів про свій сон, закричали: «Твій Бог тебе почув!». А через два дні його привели на допит і поставили навколішки обличчям до стіни. Думав, тут йому й смерть. Раптом ніжний жіночий голос російською мовою почав розпитувати, хто вів машину, коли він знімав з протилежного вікна. Голтіс відповів, що сам кермував коліном. Його вивели на подвір’я, посадили до джипу, дали камеру. Він показав, як усе робив. Поліцейські здивувались. А коли він ще й проголосив палку промову, що всі люди – брати й Бог у нас один, перекладачка навіть заплакала. І його… звільнили...
ЗА МЕЖЕЮ ЛЮДСЬКИХ МОЖЛИВОСТЕЙ
Відтоді Голтіс цілковито віддався життю мандрівника-екстремала. 1998 року вони з другом здійснили безпрецедентну велоподорож Африкою, протягом трьох тижнів подолавши 8000 км пустелею Калахарі та бездоріжжям, маючи лише по 2,5 кг харчів і 7 л води на людину. Наступного року він із Сашком Комаровим і Костею Могильником їздили Кримом, де й вирішили заснувати команду «Еквітес», назвавши її на честь римських вершників-першопрохідців (пізніше до них приєднався Андрій Супрун).
Щоб заробити гроші для подорожей, їхній продюсер Віктор Письменний запропонував створити програму «Десять кроків до Африки», у якій екстремали вирішили показати неймовірне шоу – проплисти під кригою на озері Діамантовому в Києві. Але за тиждень до дійства настало потепління й лід розтанув. Хлопці одержали благословення на занурення у священика Іонинського монастиря, як робили перед усіма своїми виступами. І за два дні до пірнання взявся мороз. Вони прорубали дві ополонки за 38 метрів одна від одної й перед очима понад сотні журналістів пірнули у крижану воду, орієнтуючись лише на світло телекамер.
Потім учасники команди «Еквітес» «написали» цілу книгу рекордів, не підвладних пересічним людям. У Зімбабве вони стрибали з прапором України над високогірним водоспадом Вікторія, пристебнувшись гумовим канатом. В Іспанії Володимир жив 12 днів без води, а ще 42 – на самій лише воді. Із листопада 2008-го до лютого 2009 року сміливі мандрівники за місяць здійснили експедицію на яхті шляхом Колумба через Атлантику майже без їжі та води…
Усіма своїми подвигами команда показує, що людина в екстремальних умовах здатна долати страх і жити за межами можливого.
Зараз Голтіс активно пропагує це на своїх семінарах за методикою «Цілющий імпульс», що базується на щирості серця, фізичних вправах, голодуванні та психологічній підготовці. «Я просто допомагаю людям пізнати можливості їхнього організму», – каже екстремал.
Нагадаємо, нещодавно письменник і поет Сергій Жадан приїхав до Києва на прем'єру вистави "Депеш Мод" за його романом. "Вечірка" побувала на розмові, присвяченій цьому твору.