Сергій Жадан: «Мої герої дорослішають разом зі мною»

Дія роману відбувається на початку 1990-х.

– 90-ті роки і сучасний час - дуже різні, була зовсім інша країна. Тоді уламок імперії розпадався, зараз держава формується і структурується. В мене немає ностальгії за тим часом, бо всі знаходилися на межі бідності, виживання, і такий стан принижує людину. Але митцям пощастило - навіть найгірший досвід життя можна капіталізувати у своїх творах, - розповів Сергій Жадан.

Сам роман був написаний значно пізніше. Історія його така. На початку 2000-х вийшла добірка історій "Біг Мак". Події в них відбуваються в Берліні, Австрії, Західній Європі. І в одній з історій мова йшла про життя молоді на Донбасі у 1990-91 році, коли хлопці їдуть підтримати свою футбольну команду.  Це оповідання випадало з решти і, власне, з нього виріс "Депеш Мод".  

– Головною є тема молодих людей, які прагнуть реалізуватися в пострадянський час. Це історія про чотирьох товаришів, які намагаються знайти друга, щоб повідомити про смерть вітчима. "Депеш Мод" про події 1993 року вийшов у 2004 році, і на цій часовій дистанції вже можна було говорити про те, що відбувалося, відсторонено, - згадує Сергій.

Персонажі мають реальних прототипів. За словами Жадана, цим твором він хотів освідчитися у любові своїм друзям, тому часу, потребував висловитися, віддати дану відповідальності, взаємопідтримці, солідарності. Письменник не вважає роман виключно зліпком  90-х років. Це історія молодих людей, які намагаються знайти себе в цьому світі, могла статися будь-коли. 

– Їх турбують питання дружби і любові, стосунки з зовнішній світом, побутові і фінансові проблеми. Я б відніс цю книгу до всіх тих творів, присвячених молодим бунтівникам,  які намагаються "вигризти"  у зовнішнього світу свою законну частку. Як "Ловець у житі" Селінджера, - зазначив він.

Після публікації твори Жадана починають жити своїм життям: за ними знімаються фільми, ставляться вистави. Спектакль "Депеш мод" був створений німецьким режисером Маркусом Бартлем у Німеччині, а рік тому постановку здійснили  і в Україні, в Харківському театрі для дітей і юнацтва. Вперше вона вирушила на гастролі - у Київ, Львів і Одесу. 

– У виставі мені сподобалася жорсткість і безкомпромісність режисера, він не намагається пом'якшити матеріал, загравати з читачем. Лірична брутальність показує надламаність і беззахисність персонажів, які балансують між ніжністю і боротьбою, - поділився враженнями автор роману. І наостанок зізнався, що протягом 25 років пише одну  й ту саму книгу, тобто всі книги є насправді розділами одного твору. 

– Мої герої дорослішають разом зі мною. В "Депеш Мод" їм по 17-18 років, в "Гімні демократичної молоді" - це студенти, в "Ворошиловграді" - років по 30, в сучасному романі, який пишу, - за 40. Мені цікаво спостерігати, як змінюється моє покоління, яке опинилося в центрі розлому. Воно народилося в радянський час, а юність пройшла вже в незалежній Україні. І алгоритм його становлення співпадає з алгоритмом становлення держави, саме люди цього покоління визначають загальну стратегію і вектор розвитку країни. 

Після розмови "Вечірка" розпитала Сергія Жадана про творчі плани і книжки, варті уваги.

– Над чим ви зараз працюєте? 
– Пишу про те, що відбувається. Той же "Депеш мод" я написав 11 років після подій, які в ньому описуються. Зараз зовсім інший рівень відповідальності. Це буде роман про війну, матеріал якого твориться в польових умовах. Крім того, записав аудіокнигу нової збірки віршів "Тамплієри". В грудні планується презентація книги. Мої поезії читають Сашко Положинський, Сергій Михалок, Фоззі з ТНМК, Остап Ступка, Анжеліка Рудницька, Каша Сальцова, Ірена Карпа та інші. Це благодійний проект, виручені кошти підуть у фонд, який опікується дітьми загиблих солдат. Так поезія поєднується з життям.

– А що особисто читаєте?
– Нещодавно перечитав "Котлован" Платонова (антиутопічна повість, написана в 1930-му році,жорстка сатира на СРСР часів першої п'ятирічки- ред.). Німецьке видавництво звернулося до мене з проханням написати вступне слово. Це страшна, дуже страшна література. Зараз взявся за книгу київського автора Олексія Нікітіна "Санітар з Інститутської". Почитав перші 15 сторінок, поки що дуже цікаво. З Форуму видавців поїхав з повною торбою книжок, тож в передчутті читання. Днями Іван Малкович з "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ" подарував "Антологію молодої поезії США".  Мені здається це цікаве видання і страшенно важливе. Воно може стати першою сторінкою тривалої співпраці і дружби. 

– На вашу думку, яким чином сьогодні варто популяризувати читання в Україні?
– Залучати нестандартні схеми, системи, різних людей. Починаючи з органів влади, через церковні структури. В Чернівцях презентація "Тамплієрів" відбувалася в костьолі, очевидно, зі згоди і за підтримки пан-отця, який є дуже розумною і відкритою людиною. В Європі часто практикується, коли в церковних спорудах проходять культ урно-мистецькі заходи. В Харкові я також виступав в Свято-Дмитрівському храмі, маю там багато друзів. Така співпраця є цікавим форматом. 

Нагадаємо, що у в столичному клубі «Sentrum» рок-проект «Жадан і Собаки» відіграє великий осінній концерт.