«І не місто, й не село»: чому ліквідували смт і як це вплине на жителів Київщини

В Україні ліквідували статус «селище міського типу» для населених пунктів. Наприкінці липня нардепи ухвалили закон, згідно з ним в Україні залишаються міста, селища, села та з’являється нове поняття — поселення. Нині документ очікує на підпис президента, і через три місяці після цього він вступить у дію.

Про те, чому в Україні вирішили позбутися селищ міського типу і як це вплине на Київщину — далі.

ЧОМУ СМТ СТАЛО НЕПОТРІБНИМ?

Село, селище, смт та місто — такі статуси українські населені пункти носять протягом багатьох десятків років. З давніх-давен такий розподіл мав свою логіку і безпосередньо відображався на якості життя місцевого населення. Але з активним розвитком цивілізації статус населених пунктів все менше впливає на можливості їхніх мешканців.

Сильно занурюватися в історію не будемо, а спробуємо з’ясувати сучасне значення і «вигоду» двох термінів — смт та міста.

Селище міського типу — абсолютно радянський термін. Його використовували в усіх 15 республіках СРСР, в тому числі в Україні. Існували смт і в країнах радянського табору: Польщі та Болгарії. Так позначали населений пункт, який був чимось середнім між містом та селом.

Після розвалу СРСР у Польщі, Болгарії, Вірменії, Естонії, Латвії, Литві та Молдові селища міського типу скасовані, перетворені на міста, села або селища.

В Азербайджані, білорусі, Грузії, Казахстані, Киргизстані, росії, Таджикистані, Туркменістані та Узбекистані вони досі існують. Тепер за цей процес взялися в Україні.

Радниця Голови Асоціації міст України Оксана Продан, пояснила «Вечірньому Києву», що селище міського типу — це не більше, ніж черговий радянський термін. І жодних позитивних наслідків для мешканців таких населених пунктів він не дає. А ось термін «селище» навпаки має більше переваг.

«Закон, який прийнято, дозволить селищам, які залишились без приставки „міського типу“ отримувати більшу субвенцію, вже як селище. Жителям це дасть якісніші послуги», — пояснила Оксана Продан.

Цікаво, що термін «селище» теж виник не випадково. За словами відомого історика Олександра Алфьорова, селищами стали називати наші містечка з 1925 року, коли Україну окупували більшовики. І для усіх окупованих територій зробили уніфікацію «селища міського типу», або ж просто селища.

«Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету й ради народних комісарів УСРР «Про загальну назву селищ міського типу» (Оголошено у «Вістях ВУЦВК’у» 11 листопаду 1925 р., № 257):

«Щоб точно встановити загальну назву … назву «містечко» замінити на назву «селище міського типу». Підпис — Г.Петровський. (це той, що проти УНР, смотрящій від москви за окупованою Україною та Голодомор допустив).

Чому не відновити термін «містечко»? Ну чому вічно у нас віддають українську містечкову культуру? Яскраву культуру, що утворилась між містом і селом. Культуру українського козацтва, шляхти та правдивої нашої аристократії — мешканців цих містечок?», — написав у себе у фейсбуці Олександр Алфьоров.

Нині в Україні нараховують 881 селище міського типу. З них 30 — у Київській області. Лише вісім з цієї тридцятки відповідають базовому критерію міста, але в якому статусі вони вирішать залишитися (громади матимуть вибір) — поки відкрите питання.

СЕЛИЩЕ І МІСТО: В ЧОМУ РІЗНИЦЯ?

Законопроєкт №8263, який зараз очікує на підпис президента, змінює класифікацію населених пунктів в Україні. Коротко розберемо, що це означає.

Містами називатимуть населені пункти з компактною забудовою. І чисельність населення має становити понад 10 000 жителів.

Селища — це переважно садибна забудова і понад 5000 жителів. А території, де живуть менш як п’ять тисяч осіб, називатимуться селами.

І селища, і села вважатимуться сільськими населеними пунктами.

Крім того, у законопроєкті пропонують запровадити ще один термін — поселення. Ними вважатимуть компактні місця проживання людей поза межами населеного пункту, без сталого складу населення.

Якщо аналізувати різницю селищем та містом, то селище отримує більше допомоги від держави. Ну а місто «статусніше» звучить. І це — певний «плацдарм» для росту, можливість залучення іноземних інвесторів, розвиток бізнесу тощо.

Але після того, як закон вступить у дію (через три місяці після оприлюднення), автоматично смт можуть стати лиш селищами. А щоб набути статусу міста, місцевій владі потрібно буде ще довести, що вони цього справді варті…

«Треба пройти формальні процедури по відповідності „місту“. Це не автоматичний процес, він відбуватиметься за ініціативою ради громади», — пояснила Оксана Продан.

А ЩО БУДЕ З КИЇВЩИНОЮ?

Як вже писали, нині у Київській області є 30 смт. Якщо оцінювати їх лиш за критерієм щодо кількості населення (за довоєнними підрахунками), то містами можуть стати щонайменше вісім: Макарів, Рокитне, Бородянка, Іванків, Баришівка, Гостомель, Коцюбинське та Велика Димерка.

З цієї «вісімки» нам вдалося поспілкуватися з керівниками трьох смт, щоб запитати, яким вони бачать майбутнє свого населеного пункту.

Селищний голова Бородянки Олександр Сахарук переконаний, що їхній населений пункт однозначно має стати містом. І над набуттям цього статусу місцева влада почала працювати задовго до повномасштабного вторгнення.

«Ще у 2020 році ми пройшли комітет обласної ради з позитивним висновком, що Бородянка заслуговує статусу міста. І весь пакет документів з рішеннями обласної ради передали до Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади та місцевого самоврядування. Ще висновку не було. Питання перебувало на розгляді у комітеті, а потім почалася повномасштабна війна. Та ментально ми відчуваємо себе містянами, і робитимемо все, щоб набути цього нового статусу», — розповів Олександр Сахарук.

На питання про те, що зміниться для жителів Бородянки після набуття статусу міста, селищний голова відповів, що це, звісно, нові моменти фінансування і не лише.

«Ми як місцеве самоврядування опираємося на власні надходження, на власний бюджет. Та коли ми станемо містом, то це буде так зване зростання у статусі. Це можуть бути ментальні зміни для самих жителів. Можливо, будемо дбайливіші до всього, що нас оточує…

Ми розуміли внутрішню потребу стати містянами. Пішли процедурним шляхом. Область ми пройшли, залишився розгляд комітетів Верховної Ради. А цей закон — ще одна можливість для нас якнайшвидше стати містом», — додав Олександр Сахарук.

Голова Коцюбинської селищної громади Сергій Даніш підтвердив, що вони також подаватимуться на статус міста. Але зараз чекають на детальні роз’яснення щодо цієї процедури, щоб почати рухатися у цьому напрямку.

Законопроєкт про перекласифікацію населених пунктів сприймає позитивно, адже це відмова від радянських термінів.

Макарівський селищний голова Вадим Токар відповів, що поки не готовий коментувати цю тему. Але додав, що, швидше за все, Макарів теж буде подаватися на отримання статусу міста.

*****

3 серпня 2023 року законопроєкт №8263 направили на підпис Президенту України. На момент публікації матеріалу документ ще не підписаний.

Крім того, варто врахувати, що після деокупації Київщини чисельність населення, та й самі населені пункти зазнали суттєвих змін. Тому, як зміниться Київщина після того, як законопроєкт набере чинності, ми можемо лише прогнозувати.

Юлія СЕРГЕЄВА, «Вечірній Київ»