Президентка доброї волі або 516 днів нон-стоп: історія столичної волонтерки
Журналістка з тридцятирічним досвідом, волонтерка, мама трьох малолітніх дітей Леся Джадан з перших днів широкомасштабної війни не побоялася взяти на себе відповідальну і почесну місію стати Президенткою.
Президенткою Ротарі клубу «Київ Столиця». Одного з 70-ти Клубів, що діють в Україні. Хоч і задовго до повномасштабної війни Леся займалася волонтерством і була членкинею Ротарі Інтернешнл, але великої значущості й нон-стоп режиму для редакторки газети «Деснянка», громадської діячки, волонтерство набуло саме під час вторгнення агресора на наші землі.
Ротарі Інтернешнл — одна з найпотужніших міжнародних організацій, яка об’єднує 1,4 мільйона лідерів бізнесу та представників професійної еліти на всіх континентах, у більш ніж 200 країнах. Служіння суспільству вище особистих інтересів — таке духовне кредо кожного ротарійця. І це не просто пафосні слова. Діяльність Ротарі спрямована зокрема на подолання таких явищ, як бідність, хвороби, голод, неписемність, забруднення навколишнього середовища.
Та коли в Україні почалася широкомасштабна війна в Rotary International на підтримку нашої країни був створений Фонд реагування на катастрофи, і за два місяці ротарійці всього світу задонатили туди понад 15 мільйонів доларів. З цього і почалася волонтерська діяльність, яка не припиняється вже понад півтора року і функціонує 24/7.
Допомога військовим, рятувальникам, комунальникам, постраждалим внаслідок російської агресії родинам. Від модульних будиночків до спецтехніки для рятувальників, від турнікетів до фронтових автомобілів, від медикаментів до речей першої потреби і продуктових наборів.
Журналісти-волонтери: інформуємо та допомагаємо
Історія Лесі Джадан в «Ротарі» почалася п’ять років тому. Її — завжди активну і неспокійну журналістку до столичного клубу запросила голова Українського журналістського фонду Людмила Ольховська.
«Так вже склалося історично, що серед українських ротарійців дуже багато журналістів і медійників. І це не може не радувати, бо вкотре підтверджує честь професії», — наголошує Леся.
Ще у 2019-ому році Ротарі в Україні та Національна спілка журналістів України підписали Меморандум про співпрацю. А нині Ротарі Клуб «Київ Столиця» створив спільний проєкт з НСЖУ на підтримку українських журналістів. Нині його презентують на міжнародних майданчиках, зокрема вже представили у Великобританії, на міжнародній конвенції ротарійців у Австралії.
«Ми надали інформацію з десяти пунктів про потребу українських журналістів, щоб закордонні донори ознайомилися і сказали, що з цього вони можуть профінансувати. Серед інших — пункти про необхідність допомоги редакціям на деокупованих і прифронтових територіях», — веде далі пані Леся.
Кожна справа, кожен проєкт важливі, вимагають роботи в нон-стоп режимі. Потрібно постійно бути на зв’язку, писати, домовлятися, передавати отримане адресатам, розповідає волонтерка:
«Знаєте, найбільш вдячні люди — це військові. Коли вони отримують те, що їм дійсно потрібно, у них світяться очі. Навіть за незначну допомогу — придбані для них генератори, турнікети, ліки, систему очищення води — шлють подяку».
Окрім матеріальної допомоги, не менш важлива й інформаційна. І хто як не журналісти про це добре знають:
«Зараз втілюємо проєкт „Перша медична допомога“ — проводимо тренінги для школярів і студентів. Як виявилося, в Україні це справді проблема — люди взагалі не знають, як надати першу медичну допомогу. Мало того, наш ротарієць, який нині в ЗСУ Микола Шраменко — керівник проєкту „Будь свідомим — збережи життя“ нині у своєму підрозділі викладає тактичну медицину, бо й військові, на жаль, далеко не всі знають як це робити».
Нові виклики й тисячі добрих справ
Війна застала Лесю і її родину у Києві. Попередній президент Руслан Краплич одразу пішов у ТРО, а його наступником мала стати наша героїня (у ротарійців робочий рік починається з 1 липня і президентів-правонаступників обирають за два роки до каденції, терміном на один рік — ред.)
Троє малолітніх дітей на руках. На той час Лізі було 7 років, Софії — п’ять, а наймолодшому Данилу — лише два. І вибір — лишатися в Україні й нести почесну місію чи обрати виїзд за кордон і безпеку дітей. Чоловік Андрій пропонував різні варіанти, але підтримав вибір дружини лишатися в країні. І по цей день, попри власну зайнятість, працює з нею пліч-о-пліч.
«Я мала приступати до президентських обов’язків лише через пів року, але… Чи хвилювалася я? Так, звісно. Страх це нормально. Головне, вчасно взяти себе в руки й вирішити: або ми піддаємося цьому страху, або ми переборюємо його і робимо все, що залежить від нас на благо свого народу, своєї країни, — згадує свої переживання волонтерка. — Наші українські ресурси Ротарі клубу були вичерпані ще на початку російського вторгнення. Тоді у тих надважких умовах, до яких ніхто не готувався ми й відчули підтримку великої ротарійської спільноти з багатьох куточків світу».
Всебічна підтримка всесвітньої спільноти ротарійців відчувалася з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Тонни гуманітарних вантажів продуктів та необхідних речей для громад, техніка та обладнання для медзакладів, рятувальників, комунальників, шкіл та садочків, ТРО, ЗСУ, прикордонників…
«Розширюємо кордони, продовжуємо допомагати»
10 громад в Київській та Чернігівській областях і місто-герой Чернігів були постійно в полі зору Ротарі Клубу «Київ-Столиця». На Чернігівщині за цей рік чотири родини, в одній з яких виховуються 8(!) дітей, чиї домівки знищили російські окупанти, отримали власне житло:
«Це модернізовані модульні будинки, обладнані всім — від меблів і домашньої техніки до елементарних ложки та виделки. Перший такий будинок надали сім’ї, в якій підростають восьмеро діток, а їхнє житло росіяни підступно розстріляли з танка прямою наводкою. Цей модульний будинок вартістю 25 000 доларів був побудований за підтримки ротарійців з Ірландії і за рахунок Фонду реагування на катастрофи».
21 медичний заклад та 3 реабілітаційні центри в Чернігівській області, а також у Києві, Чернігові, Сумах, Кривому Розі, Дніпрі та Краматорську отримали генератори, медобладнання та інструменти, системи очищення води, медичні засоби та ліки, речі для поранених.
«Ось знову днями від шведів та фінів надійшла допомога — сучасні багатофункціональні ліжка. Ми відправили їх на Краматорську лікарню. Бо цей медзаклад найбільше їх потребує. За цей час ми значно розширили свої кордони. Я особисто вже вивчила, яка лікарня чого потребує», — підсумовує ротарійка.
Суттєва допомога була надана 8 підрозділам ДСНС України в Чернігівській області: рятувальний човен, пожежна машина, автомобіль для розмінування, генератори, мотопомпи, аптечки, ковдри.
65 потужних генераторів були передані до підрозділів ЗСУ, ТРО, прикордонників, рятувальників, медиків, реабілітаційних центрів та навіть до Національного Ботанічного саду в Києві.
«Хочу відзначити, що ротарійці багатьох країн, серед яких Швеція, Ірландія, Велика Британія, Італія, США, Німеччина, Франція, Швейцарія, Японія, Кенія підставили нам плече підтримки, — продовжує вона. — Але найбільше допомоги ми отримали від Ротарі Клубів Швеції. Більшість наших масштабних проєктів реалізовано саме за їхньої підтримки. Ось на минулому тижні ми знову отримали укомплектований пожежний автомобіль і передали його Новгород-Сіверській громаді. Шведи, до речі, доукомплектували його додатковими шлангами для гасіння лісових пожеж. Бо на прикордонні, де постійні обстріли, — це надважливо».
Недарма Ротарі в Україні на національному конкурсі «Благодійна Україна» визнаний найпотужнішою волонтерською організацією.
Парк Ротарі у самому серці столиці
Завершуючи наше інтерв’ю, проходимо на вулицю Прорізну, що поряд з Хрещатиком, а пані Леся не втомлюється розповідати.
«Це, до речі, парк Ротарі. Він почався з ідеї посадити дерево. Христина Фамова, членкиня „Київ-Столиці“ згадала про цей занедбаний сквер. Там тоді хотіли втиснути якусь чергову наливайку, люди вийшли на протест. Нас теж спочатку сприйняли вороже, бо через власний гіркий досвід з горе-бізнесменами думали, що й ми маємо нечисті наміри».
Ротарійці поспілкувалися з людьми, отримали всі узгодження від Шевченківської адміністрації, і парк Ротарі став масштабним проєктом, який об’єднав Клуби з усієї України, і навіть з Великої Британії».
Тепер у київському сквері, що на Прорізній, радують жителів і гостей столиці сучасно облаштовані доріжки, висаджені кущі й дерева, встановлені ротарійські лавки. Попереду ще кілька етапів розвитку. Вже скоро тут з’явиться сонячний годинник, поділилася з «Вечірнім Києвом» ротарійка.
— А що місцеві?
— Тішаться, навіть прислали лист-подяку на адресу Ротарі Клубу Київ-Столиця.
Масштаби діяльності ротарійців у всьому світі дійсно вражають. Ротарі Інтернешнл — єдина гуманітарна організація у світі, що є повноправним членом ООН, оскільки Ротарі Клуби за рахунок особистих пожертв забезпечили у 1945 році необхідне фінансування для проведення конференції в Сан-Франциско, на яку були запрошені міністри 50 країн. На конференції був прийнятий статут ООН і заснована ця авторитетна міжнародна структура для затвердження миру в усьому світі. 38 членів Ротарі взяли участь у створенні цього Статуту.
Ось, до прикладу, ліквідація поліомієліту — найбільше тривале та величне у світовому масштабі досягнення Ротарі.Організація витратила на боротьбу з поліомієлітом більше, ніж 2 мільярди доларів США, враховуючи кошти у сумі 500 мільйонів доларів від Фонду Білла та Мелінди Ґейтс і мільйони годин волонтерської роботи з моменту старту програми викорінення поліомієліту спільно з Всесвітньою організацією охорони здоров’я, ЮНІСЕФ та Американського центру контролю за захворюваннями.
Завдяки партнерам з Ротарі було зроблено щеплення проти поліомієліту понад 2,5 мільярдам дітей у 122 країнах світу. Це дало змогу зменшити кількість випадків захворювань на поліомієліт на 99,9% в усьому світу. Вражаюча статистика.
Тож коли у вас запитають, що пов’язує короля Англії, Білл Гейтса, Маргарет Тетчер, Санта-Клауса та папу Римського? Ви можете з упевненістю сказати: вони всі ротарійці.
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»