Погляд з того боку: Музей Майдану представив проєкт, присвячений політв’язням з Криму та Донбасу

В експозиції розповідають драматичні історії людей, які перебувають по обидва боки невідомості — полонених і тих, хто чекає на повернення близьких додому.
Нещодавно у Галереї протестного мистецтва Музею Майдану відкрилася виставка «Погляд з того боку», присвячена українцям, що перебувають у російському полоні.
В експозиції представлені світлини, експонати та графіка, що розповідають 19 історій бранців російських загарбників. Деякі з них присвячені політв’язням із Криму та Донбасу, з якими родини втратили зв’язок іще 2014 року.
«Ця виставка — спроба підсилити голос рідних бранців кремля, які й досі не можуть зрозуміти де їхні батьки, чоловіки, діти», — сказав Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.


Над створення проєкту працювали фотограф Алекс Заклецький, польська журналістка Моніка Андрушевська та художник Сергій Захаров.
«Для мене ця історія почалась, коли в полон потрапили мої друзі у 2014 році. Я тоді робив все, щоб їх звільнили. Я усвідомив тоді, що це початок. Тоді стало зрозуміло, що в заручниках цілий півострів і цілий народ. З початком повномасштабного вторгнення кількість заручників стала зростати. Більшість представлених на фото героїв — немає в обмінному списку. Десь пробуксовують державні інституції, але не громадянське суспільство», — розповів один з авторів виставки, фотограф Алекс Заклецький.
Працюючи над виставкою, митці прагнули показати життя людей, які чекають своїх близьких, та те, що не дає зламатися й втратити надію, попри невизначеність. Графіка художника Сергія Захарова розповідає про його власний досвід перебування у полоні в окупованому Донецьку. Згодом його роботи стали основою для створення графічного роману «Діра».

«Все, що зображено на моїх роботах — це те, що я побачив на власні очі й сам пережив. На цьому малюнку — перший день, коли ти потрапляєш до катівні. Тобто ще зранку ти п’єш каву, а вже ввечері у тебе зламані ребра. На цьому малюнку наші військовополонені, які знаходилися в окремій „кімнаті“ під сходами — перегороджений залізною стінкою простір, де було дуже тісно. Після допиту мене кинули до них. В цю ніч нам не давали спати — як тільки ти засинаєш, до тебе вриваються і починають бити. До військовополонених там відносилися набагато жорстокіше ніж до цивільних полонених. В цій так званій „камері“ я перебував з нашими хлопцями дві ночі» — розповів Сергій Захаров.
В експозиції представлені не лише промовисті портрети родичів бранців кремля, полонених росією, викрадених та зниклих безвісти українців, а й особисті речі полонених. Саме вони не дають родинам зневіритися та втратити надію на повернення близьких.

Однією з таких історій поділилася гостя виставки Тетяна Мельник, наголосивши чому важливо побачити виставку. На світлинах в Галереї — її подруги, разом вони чекають та шукають своїх рідних, створивши об’єднання родичів зниклих безвісти «Надія».
Брат Тетяни Мельник Юрій Коновалов зник безвісти при виході з «Іловайського котла» 29 серпня 2014 року. З початком війни він став добровольцем батальйону «Донбас» і в липні 2014 відправився в зону АТО. Разом з побратимами вони звільняли Лисичанськ, Первомайськ та рухалися на Донецьк. Потім стався Іловайськ.
«Ця виставка надзвичайно близька мені. Тут передаються емоції людей, які довгі роки не бачили своїх близьких, але продовжують боротьбу та не перестають вірити в їхнє повернення. Фото цієї виставки дуже щемливі: мати тримає іграшку сина, або шеврон, або одяг зниклого. І ти через світлину відчуваєш, як ці речі передають тепло, підтримують. Навряд чи це можна було настільки влучно передати словом. Я думаю, що лише фотомистецтво здатне досягти такого ефекту — ти бачиш очі цих жінок і через світлину відчуваєш їхні емоції. Цю виставку варто побачити більшій кількості людей, думаю зараз це буде корисно для нашого суспільства» — зауважила пані Тетяна.

Ядвіга Лозинська востаннє чула голос свого сина Андрія, бійця 93-ї бригади, 5 вересня 2014 року. Тоді він повідомив, що потрапив у полон під час виходу сил АТО з Іловайська. Від того часу чоловік вважається зниклим безвісти.
«Біль залишається, а свобода поки недосяжна для нас і наших близьких. Я пригадую лист Нарімана, в якому він писав, що перед тим, як ФСБ його забрали, він поклав руку на плече батька, і написав там, що шкода, що було так швидко, а через рік батько його помер. Для кремля наші люди загроза тим, що вони не зламалися», — наголосив голова Меджлісу кримськотатарському народу Рефат Чубаров.

Фотографічна частина проєкту створена за фінансової підтримки програми «Polska Pomoc» Міністерства закордонних справ Республіки Польщі.
«Це наша війна. Українці віддають своє життя, але одночасно ви захищаєте і нас. Ми багато працювали з кримськими сімʼями, які перебували в полоні росіян. Для нас честь бути поруч, слідкувати за цим, допомагати. І ми дуже хочемо, щоб з полону росіян повертались і наші громадяни. Ваша перемога — буде перемогою міжнародною», — зазначив посол Польщі в Україні Бартош Ціховський.
Виставка «Погляд з того боку»
Коли: до 13 серпня, вівторок-неділя: 11:00–18:00.
Де: Галерея протестного мистецтва, вулиця Липська, 16, перший поверх;
Вхід вільний.
Нагадуємо, що станція метро «Хрещатик» працює на вихід в обмеженому режимі (лише на вулицю Хрещатик), а частина урядового кварталу залишається перекритою.
До теми: Соледар. Сіль. Війна: у столиці представили експозицію присвячену місту на Донбасі.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»