Один із найстаріших стадіонів Києва планують забудувати
Спорткомплекс «Арсенал» загубився десь між вулицею Грушевського і Кловським узвозом. Про його існування знає далеко не кожен киянин (радше лише мешканці сусідніх будинків). Тиха і спокійна місцина приголомшує своєю масштабністю. Тут не тільки власне стадіон, а й тенісні корти та міні-поле для футболу.
Удень на «Арсеналі» вирує спортивне життя: хлопчаки грають у футбол, фізкультурники проводять легкоатлетичні уроки, прогулюються місцеві мешканці… А увечері «естафетна паличка» переходить до прихильників «неспортивного відпочинку» – про це красномовно свідчать величезні купи порожніх пляшок. Між іншим, донедавна тут можна було проводити міжнародні змагання. На початку 2000-х, за оцінками UEFA, стадіон відповідав усім європейським стандартам. Приміром, 2004 року тут тренувалася німецька футбольна команда «Дортмунд» перед поєдинком з київським «Динамо».
Доля стадіону турбує багатьох киян, і не лише мешканців Печерського району. Депутат Київради Ярослав Діденко навіть ініціював створення громадського руху «Стадіон «Арсенал» – киянам». Відтепер активні мешканці столиці мають нагоду своєчасно дізнаватися про те, які саме рішення приймаються для відродження занедбаного спортивного об’єкта.
– Стадіон розташований у найдорожчому і елітному Печерському районі. Нині диким виноградом і бур’янами заросли його трибуни, під якими накопичується сміття. Заросла кущами і алея навколо стадіону, а в роздягальнях мешкають безхатченки, – каже Ярослав Діденко. – Небайдужі мешканці долучалася до прибирання території стадіону – тут проводилися суботники. Допомагали і «зеленбудівці». Одначе це помітно не вплинуло на благоустрій стадіону.
За словами депутата, свого часу, коли завод «Арсенал» потужно працював, стадіон входив до його соціальної сфери. До речі, раніше на підприємстві трудився багатотисячний колектив, а зараз залишилося не більше 10 відсотків. Нестабільна фінансова ситуація на підприємстві, відсутність замовлень негативно позначилися на підтримці соціальної сфери...
Рішенням Київради від 26 квітня 2007 року № 488/1149 земельну ділянку, на якій розташований стадіон, було продано ТОВ «BiK Ltd» для будівництва офісно-торговельного, житлового та розважально-спортивного комплексу.
– Потім, у зв’язку з невиконанням власником фінансових зобов’язань перед АБ «Укргазбанк», ця земельна ділянка була в якості застави передана у власність банку, – розповів «Вечірці» депутат Київради і автор петиції про повернення стадіону до комунальної власності Олександр Пабат. – 16 травня цього року відбувся аукціон активів «Украгазбанку», на якому «Арсенал» увійшов до переліку лотів за №15 – нежитлові приміщення і споруди спортивного клубу ВО «Завод Арсенал» із земельною ділянкою з поміткою «за цільовим призначенням під будівництво офісно-торговельного, житлового та розважально-спортивного комплексу».
Перший етап аукціону відбувся безуспішно, дата проведення другого етапу тримається в таємниці.
– Ми звикли не цінувати те, що у нас є, – додає Олександр Пабат. – Відреконструйований стадіон міг би стати чудовою тренувальною базою, наприклад, для українських паралімпійців...
А от будівництво на цій території, особливо багатоповерхового монстра, ще й дуже небезпечне.
– Ані рухливий ґрунт, ані розташування колектора прямо під стадіоном, ані підземна річка Клов ніколи не зупиняли забудовників, – розповідає активіст Сергій Руденко. – Лише втручання громади допомагало відтермінувати тут будівельні роботи. Ми і вдень, і вночі готові реагувати на будь-який сигнал – як позитивний, так і негативний, і просто так не віддамо наш «Арсенал»!
Серед активістів, котрі захищають спорткомплекс, батько відомої української тенісистки Юлії Вакуленко – Олег Михайлович. Він згадує, як ще зовсім маленькою Юля робила тут перші кроки у великий спорт:
– Добре пам’ятаю, як ми сюди приходили з дочкою. Корти тут були непогані. А яка панувала атмосфера, завжди було чимало людей. Хлопчаки днями пропадали на футбольних майданчиках, вихідними навіть були черги з команд, щоб пограти. Тренери з найближчих ДЮСШ приводили учнів, фізкультурники «у віці», з притаманною лише їм неквапливістю, долали кілометри на бігових доріжках... Дуже хотілося б повернути ті часи.
З ІСТОРІЇ
Стадіон заводу «Арсенал» урочисто відкрили 14 червня 1925 року. До нього входили арена на 3–5 тисяч глядачів, найсучасніше футбольне поле з біговими доріжками, трибунами, а також майданчики для баскетболу, городків і тенісу, роздягальні та літня сцена з кінотеатром.
ДО ТЕМИ
У «Арсеналу» є «стадіон-побратим» зі схожою долею – «Старт». Арену, що у Шевченківському районі, також хотіли віддати під забудову. Однак активна позиція громадськості залишає надії, що «Старт» таки повернеться до комунальної власності міста.
– Нині чекаємо рішення суду, – каже голова Шевченківської райдержадміністрації Олег Гаряга. – Впевнений, що воно буде на користь громади. У разі позитивного рішення на стадіон і паркову зону, що біля нього, чекає реконструкція, аби жителям було цікаво та комфортно проводити там час. На мою думку, такі об’єкти, як «Старт» і «Арсенал», які до того ж є певними історичними пам’ятками, мають бути доступними для киян, а не забудовуватися. У столиці й так дуже бідна спортивна інфраструктура...