Чи надасть Кабмін квоти для очищення території заводу «Радикал»

Сморід бізнесу не завада…
Доба руїни. Такий сумний висновок напрошується після оглядин потрощених приміщень на столичній вулиці Червоноткацькій. Частина будівель, розкиданих на десятках гектарів, ніким не охороняється. Від колишнього потужного підприємства залишилася лише гучна назва. Там, де раніше працювали сотні робітників, сьогодні панує мертва тиша.
При вході на територію в ніс неприємно б’є запах дусту, на землі – різнокольорові калюжі, гори металобрухту та каміння. Таке враження, що велетенське звалище живе своїм життям. Окрім небезпечних відходів і заржавілих металоконструкцій тут можна розжитися і автозапчастинами, розкиданими поблизу одного з приміщень.
Під час відвідин небезпечної території вдалося з’ясувати, що основними джерелами забруднення навколишнього середовища залишаються напівзруйновані приміщення цеху електролізу, склад солерозчинника та шламонакопичувачі. Поруч з ними, попри сморід і забрудненість ртутними відходами, активно працюють десятки різноманітних фірм: станції техобслуговування автівок і автостоянки, склади... І, здається, нікому не спадає на думку, що зовсім поряд – небезпека. На запитання «Вечірки» люди реагують із олімпійським спокоєм: мовляв, ніяких токсичних відходів тут уже давно немає.
А тим часом, як стверджують екологи, токсичні речовини продовжують свій негативний вплив на навколишнє середовище, виділяючи в атмосферу пари хлору, забруднюючи поверхневі та ґрунтові води…

Як очиститись від ртуті?
Завод збудували у повоєнні часи поза межами міста – серед соснового лісу. З часом Київ почав розширюватися, охоплюючи землі, на яких був і сумнозвісний «Радикал».
Працювати на підприємстві, орієнтованому на «оборонку», вважалося дуже престижно: зарплата була значно вищою, дострокова пенсія... Проте, на жаль, до заслуженого відпочинку доживали не всі. Зважаючи на шкідливі умови праці, робочий стаж не перевищував і десяти років.
Після розвалу Союзу заводчан спіткала така ж доля, як і більшість їхніх колег з промислових гігантів столиці. Після втрати державних замовлень «Радикал» втратив і ринки збуту. Постановою Арбітражного суду Києва від 4 серпня 2000 року його визнали банкрутом.
Згодом стало відомо, що в одному з цехів обвалився дах, внаслідок чого зруйнувалися ємкості, в яких зберігали сотні тонн ртуті (її використовували в якості рідкого електроду). В ході перевірки виявилося, що на 60 гектарах заводу зберігалося 134,6 тонни ртуті, 109 тонн сірчаної кислоти, 44 тонн ртутних шламів, 62 тонни соляної кислоти, 12,5 тонни аміаку і близько 2500 тонн інших відходів. Певну частину цього добра (близько 200 тонн) відправили на переробку до Микитівського ртутного комбінату (Горлівка). Пізніше ізраїльська компанія «S.I. Group Consort Ltd» вивезла із заводської території ще 4,4 тонни хлорорганічних відходів для утилізації в Польщі.
Проте замість повноцінного очищення левову частку площі здали в оренду приватним структурам.
Як повідомили «Вечірці» у постійній комісії Київради з питань екологічної політики, сьогодні розглядають три варіанти здійснення демеркуризації (очищення від ртутних сполук).

За першим варіантом утилізацію та захоронення всіх відходів доцільно провести на полігоні ТОВ «Микитртуть» (єдиного в Україні спеціалізованого підприємства для переробки відходів ртуті). Вартість цього проекту – 224 тис. грн. (у цінах 2012 року).

Другий варіант передбачає знищення найнебезпечніших відходів (близько 10 тис. тонн) на території ТОВ «Микитртуть», решту відходів із низькою концентрацією – на полігоні у Київській області. Такий проект коштує 237 тис. грн. (у цінах 2012 року).
Проте вся проблема у тому, що робоча потужність ТОВ «Микитртуть» становить лише 20 тис. тонн на рік. Крім того, підприємство розташоване у зоні проведення антитерористичної операції (на окупованій території окремих районів Донецької області).

Тому не виключається останній варіант — демеркуризація за межами України: його вартість оцінюється у 1,3 млрд. грн. (у цінах 2012 року).

Екологічна бомба уповільненої дії
Територія колишнього заводу «Радикал» – це екологічна бомба уповільненої дії, розташована за декілька сотень метрів від багатолюдної станції метро «Лісова», поряд з ринком, торговими центрами, офісами, житловими будинками.
– Саме тут знаходиться ціле кладовище ртуті, причому такої місткості, що з неї можна було б зробити градусники для всієї планети, – каже депутат Київради Анна Сандалова. – Левову частку небезпечних речовин становить хлорорганіка. Один з найбільш агресивних її представників – сумнозвісний діоксин, який загрожує здоров'ю людини. Він відноситься до стійких органічних забруднювачів, накопичується в межах харчових ланцюгів та може переноситися на великі відстані, не змінюючи своєї структури.
Вирішити цю проблему за рахунок столичної казни сьогодні неможливо. У бюджеті Києва на 2016 рік очікується надходження екологічного податку в сумі лише 32,6 млн. грн. Тому ми ухвалили рішення про звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою розробити варіант демеркуризації промислового майданчика ВАТ «Радикал» за рахунок коштів державного фонду охорони навколишнього природного середовища протягом 2016–2018 років.
Прогнози фахівців менш обнадійливі: кажуть, що без фінансової допомоги Заходу нам не обійтися…

Георгій ЛИСИЧЕНКО, директор Інституту геохімії навколишнього середовища, доктор технічних наук, член-кореспондент НАНУ:
– Ми досліджували територію колишнього заводу «Радикал», брали проби для проведення аналізів. Як з’ясувалося, концентрація ртуті тут у сотні разів перевищує норму. Ртуть, що знаходиться в землі, випаровується і потрапляє у наш організм. Там іще є багато органічних відходів. Нині ми співпрацюємо з однією американською організацією, яка наступного року має виділити необхідні кошти для повноцінного аналізу – близько 200–300 тисяч доларів.
Базові дані щодо цих токсичних відходів у нас уже є, але цього недостатньо. Проектну документацію для утилізації всіх відходів розробили ще три роки тому, проте тоді не було політичної волі з боку державного керівництва. Без допомоги світового співтовариства цю екологічну проблему вирішити неможливо.

ДОВІДКА
«Радикал» бере початок від Київського заводу хімікатів, він входив до числа провідних підприємств хімічної промисловості СРСР. Виробляв хлор, бертолетову сіль, каустичну соду, каучук, сірчану кислоту, соляну кислоту та небезпечні пестициди. Хлор і каустичну соду отримували шляхом електролізу водного розчину хлориду натрію із ртутним катодом. Саме тому в технологічному процесі використовували багато ртуті.
1994 року підприємство приватизували та перетворили на відкрите акціонерне товариство. У липні 1996-го завод припинив роботу через фінансові проблеми. Всі види виробництва були зупинені без дотримання відповідних норм та виконання необхідних регламентних робіт, небезпечні хімічні речовини залишилися без охорони. Ухвалою суду від 01.02.2002 р. завод було визнано особливо небезпечним підприємством хімічної промисловості.