У нас була одна вимога — співати українською: Руслана Лоцман провела 20 благодійних концертів у ЄС за місяць

Руслана Лоцман, благодійний концерт в українському центрі Василя Сліпака у Парижі. Фото: Архів Руслани Лоцман
Руслана Лоцман, благодійний концерт в українському центрі Василя Сліпака у Парижі. Фото: Архів Руслани Лоцман

Руслана Лоцман разом зі своїми трьома маленькими дітьми впродовж місяця давала концерти у шести країнах ЄС, збираючи кошти на тепловізори для ЗСУ.

Сьогодні, 29 червня, Руслана Лоцман, заслужена артистка України, громадська діячка, волонтерка та популяризаторка української пісні дасть «секретний концерт» з Оркестром народної та популярної музики Українського радіо.

Так вже склалось, що у час війни з метою безпеки не оголошують місце проведення заходів, на які збираються люди. Але підготовка до концерту триває на повну. Співати з оркестром Руслана буде не сама, а з двома маленькими доньками, Оріяною та Миладою.

Їхнє тріо згуртувалось впродовж європейського турне, яке підтримували осередки української діаспори. Впродовж тридцяти днів Руслана Лоцман з дітьми виступала у шести країнах Європи.

У Польщі, Чехії, Німеччині, Франції, Італії, Іспанії. Чому співачка, фольклористка, педагог і багатодітна мама зважилась на далеку поїздку і чи отримала результат, на який розраховувала? Про це, а також реакцію на українську пісню у Європі в час війни поспілкувалася з Русланою Лоцман журналістка «Вечірнього Києва».

Руслана Лоцман з доньками Оріяною та Миладою перед фестивалем у Барселоні.

— Руслано, важка була подорож?

— Ми з чоловіком та трьома дітьми долали за день по 500-800 кілометрів. На зупинках ми «підзаряджались» і давали концерти. Отак, поки доїхали до Барселони, де у нас пройшов фестиваль дорогою заробили на один тепловізор вже. Ми їх з початку війни передаємо військовим. Такі, як вони просять.

— Кінцевою точкою подорожі була Барселона? Чому?

— Там є українська школа «Мрія». Ми з ними в Українському домі у Києві проводили Міжнародний фестиваль українського мистецтва «Диво UA».

Наступного року мали виступати у Барселоні, на День вишиванки, але почалась війна. Розумієте, «Мрія» це школа, де діти хочуть навчатись українською. вони народились і живуть за межами України, але хочуть знати та співати українські пісні. Вони живуть в іншомовному середовищі, а у нас була одна умова — співати українською. Тож III Міжнародний фестиваль українського мистецтва «Вишиванка — Берегиня» (так його називали у столиці Каталонії) провели таки цьогоріч саме у Барселоні. Володарка Гран Прі Вікторія Гарванко (м. Мадрид) має мрію — заспівати пісню Перемоги на IV Міжнародному конкурсі в Україні.

Українська громада у Барселоні на фестивалі «Вишиванка — берегиня».

— Ви під час поїздки спілкувались з учнями та викладачами таких шкіл?

— Так. Їх чимало у Європі. І ми з ними знайомились, організовували виступи. Є чимало шкіл при церквах, так звані суботні школи. У Римі є українська греко-католицька школа. При соборі Софії. Вони намалювали пісенне дерево, як у нас у світлиці на Черкащині. Почіпляли рушники, назвали це «Пісенна світлиця при Софії».

А ми їм подарували наш «кошик пісень», з якими я ходжу по різних школах. Студенти також використовують цей кошик. Там 500 пісень, по слову можна вгадати пісню. Пізнавальний у нас вийшов тур. Ми проводили зустрічі у діалогах з людьми. Ми співали, щоб традиція українського співу йшла у родини.

Виступ Руслани Лоцман на фестивалі «Вишиванка — берегиня».

 — Що вас вразило найбільше?

— Неподалік Венеції спілкувались з дівчатами. Вони колись раніше приїхали на заробітки. А нині стали впливовими. Проводять українські пісенні фестивалі. Що їх спонукає витрачати час і кошти на все це?

Вони пояснили: «Якщо ми не проводимо, то москалі беруться робити свої. Тож ми намагаємось, щоб ініціатива була за нами». А ще мене вразило, що скрізь: і у Кракові, і у Генуї, і в Ліоні дівчата збираються і плетуть маскувальні сітки, які так потрібні на фронті. Плетуть і співають. Всі українські громади у Європі охоплені цим рухом: зберегти свою культуру і допомогти перемогти у війні.

Після благодійного концерту у Генуї (Італія).
Українська пісня і плетіння маскувальних сіток у Генуї (Італія).

— Але ж у Європі є і ті, хто вважає, що війна — це «українська проблема»…

— На це практично завжди виникає протидія. Така народна дипломатія. У Кракові концерт нам організовувала українка Людмила Юрченко, яка залишилась вдовою з п’ятьма дітьми. Її чоловік, військовий, член СУМ, загинув на фронті. Людмилу не зламало горе. Вона намагається повернути людей, які хочуть відвернутись від теми війни, розв’язаної росією.

Виступ у польському місті Кельце.
Руслана Лоцман у палаці Томаша Зелінського з українською громадою міста Кельце.

Дякуємо також за гостинне прийняття українцям у польському місті Кельце. Чарівний співучий зал палацу Томаша Зелінського запам’ятається нам всім надовго.

Афіша концерту вдячності у польському місті Кельце.

— А ті, хто виїхав у Європу, шукаючи прихисток від війни, тимчасово, були на ваших концертах?

— Звісно! Ми виступали у Парижі, в українському культурному центрі імені Василя Сліпака. Директорка школи Олена Внуковська, яка організувала концерт у цьому центрі, вона хоче розвивати тему духовного та патріотичного виховання. Вона нам запропонувала приєднуватись до таборів українських і працювати разом. Поки йде війна — діти живуть у Європі, але вони планують з батьками повертатись в Україну. Вони хочуть не втратити своє коріння.

Третій благодійний концерт Руслани Лоцман у місті Зінген (Німеччина).

Хочу відзначити, що у Німеччині у містах Зінген, Радофцелль, Констанц, Карлсруе у нас були також концерти. На них приходили ті, хто знайшов тимчасовий прихисток або має статус переселенця. Громада Карлсруе зібрала на вісім мільйонів євро допомоги. Вони відправляють фури щомісяця.

У соборі святого Володимир з громадою, у Парижі (Франція).
Благодійний виступ у Карлсруе (Німеччина).

 — Скільки концертів ви дали під час поїздки?

— Ми проїхали сім країн, за 30 днів дали 20 концертів, привезли додому три тепловізори. Це більше, ніж ми могли заробити тут в Україні.

— Це ваша мета була ще одна — заробити на тепловізори, які передали ЗСУ?

— Постійно допомагаємо не лише морально, а й технічними засобами. Взялись за тепловізори з лютого 2022 року ми співали у пісенному щоденнику, люди «донатили», а моя мама відвозила їх на фронт. Тепер вже 18 тепловізорів працюють у військових. А ми заробляємо на 19 тепловізор.

Одна з платіжок на 18 тепловізор, придбаний за рахунок благодійних концертів.
Боєць на східному напрямку фронту з тепловізором, придбаним за рахунок благодійних концертів Руслани Лоцман.

— От які результати дала ідея поширювати українську пісню, співаючи колисанки з дітьми в ефірі «Фейсбуку»…

— Так, я збільшувала простір друзів української пісні із дітьми. Тепер їх тільки у фейсбуці вже 34 тисячі. Ці люди поширюють українську пісню там, де живуть.

А Україна живе там, де звучить українська мова!

***

«Як Руслана Лоцман наспівала на 11 тепловізорів, авто та оптичний приціл для ЗСУ».

«Сергій Жадан влаштує благодійний концерт у столиці»: харківський гурт збирав кошти на авто для ЗСУ.

У столичній бібліотеці відбувся благодійний показ фільму «Хайтарма». Фільм показали у бібліотеці Максимовича. Вхід коштував — будь-який донат на ЗСУ.

Усі фото надані Русланою Лоцман

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»