У Києві попрощалися з 34-річним азовцем «Гранітом», який загинув в Оленівці

Костянтин Істратов загинув 29 липня 2022 року, але поховати воїна вдалося лише зараз. Фото: Юлія Сергеєва
Костянтин Істратов загинув 29 липня 2022 року, але поховати воїна вдалося лише зараз. Фото: Юлія Сергеєва

Воїн став на захист Україні ще за часів АТО, а після повномасштабного вторгнення опинився в найгарячішій точці — Маріуполі.

У п`ятницю, 23 червня, на Лісовому кладовищі у Києві попрощалися зі старшим солдатом, кулеметником полку «Азов» Костянтином Істратовим (позивний «Граніт»), який загинув у теракті в Оленівці.

Прощання пройшло на «Алеї слави». Провести воїна в останню дорогу прийшла його родина та побратими.

На початку церемонії матері загиблого військового передали прапор України, як символ держави, які вірно та до кінця служив Костянтин, а також прапор полку «Азов».

Прощання з Костянтином Істратовим на Лісовому кладовищі у Києві
Прощання з Костянтином Істратовим на Лісовому кладовищі у Києві
Прощання з Костянтином Істратовим на Лісовому кладовищі у Києві
Прощання з Костянтином Істратовим на Лісовому кладовищі у Києві
Прощання з Костянтином Істратовим на Лісовому кладовищі у Києві
Прощання з Костянтином Істратовим на Лісовому кладовищі у Києві
Могила Костянтина Істратова на Лісовому кладовищі у Києві

У знак шани бійцю пролунали три гучні постріли. Далі священник зачитав молитви, після чого рідні, друзі та знайомі змогли віддати бійцю шану та сказати кілька прощальних слів.

«Він був зрілим чоловіком, старим солдатом і молодою людиною. Він багато встиг зробити та багато досяг, але пішов у самому розквіті сил. Він взяв до рук зброю ще на початку агресії ворога, за багато років до повномасштабного вторгнення. Він став на шлях воїна і не сходив з нього. Опанував декілька військових професій, досяг поваги і авторитету, як військовий.

Він не просто виконав свій обов’язок перед батьківщиною. Він його перевиконав декілька разів. Цього б вистачило на декілька життів. Йому є що сказати перед Всевишнім. Він з гордістю може подивитися в очі Героям та своїм пращурам. Його обов’язок виконано, але бій, який він вів, не завершено. Тепер це відповідальність тих, хто залишився тут», — сказав у прощальному слові представник «Азову».

Після прощальних слів побратими хором зачитали молитву Українського воїна-націоналіста.

Прощання з Костянтином Істратовим

ЩО ВІДОМО ПРО КОСТЯНТИНА ІСТРАТОВА

Костянтин Істратов родом з Херсонської області. Він народився 25 квітня 1988 року. Воїн став на захист української землі ще за часів АТО.

«Я питала в нього, чому він туди іде. А він мені відповів „Я хочу, щоб ти ходила спокійно по цій землі. Щоб твої діти ходили спокійно по цій землі“. Він був граніт, як сказав — так і буде», — згадує його сестра Ірина.

Про свою службу Костянтин майже нічого не розповідав рідним, щоб не хвилювати їх. На початку повномасштабного вторгнення чоловік зателефонував своїй сестрі і наказав вивозити дітей у безпечне місце. Коли ж йому вдавалося зателефонувати додому, то казав, що не знає, чи зможе ще раз вийти на зв’язок, згадує сестра.

Поки Костянтин хоробро боронив Маріуполь, його мама та інші родичі перебували на Херсонщині в окупації. Ірина розповідає, що, бувши на «Азовсталі», брат найбільше хвилювався за рідних.

Сестра Ірина

14 травня «Граніт» востаннє зателефонував своїй сестрі, після чого потрапив у російський полон під час виходу військових з «Азовсталі».

«Він подзвонив і каже: «Іра, ми за наказом здаємося. Казав, що, мабуть, їх вивезуть в Туреччину. Я такого його голосу не чула ніколи. Настільки він був пониклий. Казав: «Ір, я контужений, поранений в руку. Побратимів багато немає. Ріжуть по живому. Тут антисанітарія, два місяці я не купався. Якщо ми їмо раз в день, це добре. Тут просто пекло на землі», — згадує Ірина останню розмову з братом.

Після цього Костянтин не виходив на зв’язок і жодної звістки про нього родина не отримувала. Аж 29 липня 2022 року Ірина дізналася про теракт, який росіяни здійснили на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120, де утримували українських захисників.

Україна змогла отримати тіла загиблих лише у вересні. І понад пів року рідні очікували на результати ДНК-експертизи.

Ірина біля могили свого брата

У Костянтина залишилася старенька мати.

Вічна пам’ять і слава воїну!

Минулого тижня у Києві на Байковому кладовищі попрощалися зі старшим сержантом, мінометником першого батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» Олександром Гриньком, який також загинув під час теракту в Оленівці.

Фото та відео автора

Юлія СЕРГЕЄВА, «Вечірній Київ»