Як живуть у Броварському модульному містечку українці, які втратили домівки. ФОТО

Журналісти побували в модульному містечку, що розташовано у місті Бровари та дізналися про життя мешканців. Броварське модульне містечко складається з 4-х зблокованих будинків, у кожному з яких 22 кімнати по чотири місця. У кожному блоці по десять душових та туалетів. Всього модульне містечко розраховано на 352 людини.

Його побудували польські партнери, і воно відкрило свої двері 24 листопада 2022 року. Німецьке місто побратим Ерланген надав кошти на відеокамери та систему кондиціювання. На гроші німецького міста були придбані для дитячих ігрових кімнат ноутбуки, книги, канцелярські товари та іграшки. Зараз у містечку проживає 115 осіб, з них 28 дітей. Для багатьох мешканців модульне містечко стало постійним місцем проживання, оскільки в їх рідних містах проходять бойові дії.

Ми поспілкувалися з начальницею дільниці утримання споруд внутрішньо переміщених осіб Аліною Бояр: «В нашому модульному містечку проживають внутрішньо переміщені особи, які втратили житло під час війни. Всі вони із східних областей: Харківської, Донецької, Луганської та Херсонської».

Щоб заселитися у модульне містечко потрібно мати довідку внутрішньо переміщеної особи, написати заяву про бажання заселитися та пройти безплатний медичний огляд. У модульному містечку не можуть проживати люди, які мають ознаки гострих інфекційних захворювань, психічні відхилення, які можуть становити загрозу здоров’ю оточення, та грибкові чи паразитарні захворювання шкіри або волосся, що потребують стаціонарного лікування.

Кожного місяця усі заяви розглядає комісія міста Бровари. До її складу входять 14 представників, в тому числі відділу освіти, військкомату, соціальні служби та амбулаторії. Першочергово заселяються багатодітні сім’ї; сім’ї з дітьми; вагітні жінки; особи з інвалідністю І та ІІ групи; особи пенсійного віку, житло яких було зруйновано або стало непридатним для проживання.

Територія модульного містечка огороджена по периметру та закривається. В кожному модульному будинку мешкає 80 осіб. Кожному мешканцю видається ключ. Це для того, щоб він міг безперешкодно дістатися до модульного будинку, а сторонні не потрапляли до містечка.

Аліна Бояр розповідає про оснащення модульних будинків: «Для безпеки мешканців ми установили відео спостереження, а для охолодження — систему кондиціювання. Влітку буде дуже жарко. На кожну кімнату, на жаль, кондиціонер встановити не можливо, не витримує електрична система. Тому кондиціонери встановлені в коридорах та кімнатах загального користування. Якщо мешканці себе погано почувають, вони можуть відкрити двері для прохолоди. Завдяки камерам відеоспостереження, мешканці не переживають що до них хтось раптово може прийти, та із кімнати може щось пропасти».

В кожній кімнаті розташовано 4 ліжка. На практиці чотири людини в кімнаті — це дуже тісно: «Ми не заселяємо по 4 людини. Якщо це пенсіонери, то по дві особи. Через те, що ліжка двоповерхові, то їм не зручно користуватися. Якщо родина із двох осіб, ми поки ще не підселяємо до них. Якщо мешкає самотній чоловік, чи жінка, ми приблизно по такому віку, підселяємо, чоловіка до чоловіка, і жінку до жінки. Ми все це розуміємо, та робимо все щоб людям комфортніше було. Модульне містечко розраховано на 352 людини, але скоріше тут буде жити лише близько 200 осіб», — продовжує розповідати пані Аліна.

Модульні будинки оснащені кнопкою тривоги, а охоронна фірма одразу приїжджає на виклик. В будинках щодобово чергують адміністратори. До них можливо звернутися за будь-якими питаннями щодо проживання. Не одноразово були випадки, коли потрібно було викликати лікарів або швидку. Є працівник, який ремонтує домове обладнання та прибирає територію. Компанія «Даллас» безплатно посадила кущі, квіти та інші рослини. Надалі у мешканців можуть з’явитися навіть особисті городи.

У модульних будинках є кухня з посудом, різноманітними електричними приладами, які потрібні, щоб готувати їжу. Опалення в будинках електричне. Також у містечку є великі генератори, так що коли було відключення світла, мешканці могли й готувати, і обігріватися: «В мене не було навіть можливості приготувати їжу, а тут мешканці могли це зробити, тому що працював генератор», — згадує пані Аліна.

В будинках є кімната загального відпочинку, дитячі кімнати: «Ми дуже вдячні адміністрації міста Ерланген, бо ніхто не запропонував нам ні камери, ні кондиціонери, ні облаштування дитячих кімнат. На благодійні німецькі кошти ми це зробили, і це було вкрай необхідно. Всі люди задоволені. Бо в них нічого не залишилося взагалі. Зараз діти забезпечені ноутбуками для навчання. Всі вони ходять до школи та на гуртки. Ми їх соціалізуємо до міського життя» — ділилася пані Аліна.

Попри деякі складнощі проживання у модульному містечку, воно є кращим, ніж життя у деяких гуртожитках міста. Крім того, бонусом проживання в модульному містечку є його безплатність (витрати, що пов’язані із модульним містечком лягають на місто) та отримання мешканцями різноманітної благодійної допомоги: «Мешканці отримують миючі засоби, постільну білизну, пральний порошок, базові харчі тривалого зберігання: олію, крупи, консерви, цукор. Також отримують вжитий одяг. Кожен мешканець Броварів може принести одяг, який ми обробляємо, і потім мешканці модульного містечка можуть вибрати собі, те що їм потрібно», — ділиться пані Аліна.

До модульного містечка приїжджають психологи, які працюють в групах з мешканцями: «До нас постійно приїжджають психологи, які цікавляться, життям людей, які питають чи є конфлікти, чи є проблеми в наших людей. Людина може замкнутися в собі, їй одноосібно потрібно надати допомогу. Це різні випадки. Є різні організації, ми з ними завжди на зв’язку. Для дітей психологічна підтримка є окремо», — розповідає пані Аліна.

Після огляду містечка та будинків знайомимося із мешканцями. В модульному будинку проживає родина, в будинок якої на Новий Рік 31 грудня потрапив російський снаряд. Почалася пожежа, коли родина змогла її загасити виявилося, що жити в будинку вже не можливо. Родина зв’язалася з нами та попросила притулок. В машині вибуховою хвилею вибило скло, яке заклеїли скотчем. З тим вибитим склом так і їхали. Дорога до модульного містечка зайняла три доби. Велика затримка була внаслідок комендантської години та безлічі блок постів. Ця родина мешкає в модульному містечку вже чотири місяці.

Інша мешканка Маргарита, сільська мешканка Херсонської області проживає в модульному містечку з листопада. Вона вагітна та чекає на п’яту дитину. Її родина в серпні 2022 року втікали з окупованої території та підірвалися на розтяжці: «Ми жили в Херсонській області в окупації 7 місяців. Мого чоловіка примушували працювати на окупантів. Він двічі відмовлявся, тоді вони сказали: «Якщо ти не передумаєш, то розстріляємо всіх, навіть дітей», — згадувала Маргарита.

Родина Маргарити вирішила втікати. 24 серпня на День незалежності чотири дорослі людини та Маргарита з наймолодшим маленьким сином проходили лісом, коли трапилася страшна трагедія. Один із втікачів не побачив розтяжку, в наслідок цього всі були травмовані різним ступенем тяжкості: у чоловіка були перебиті коліна, Маргарита отримала осколки в легенях. Брат та чоловік Маргарити не змогли йти далі та повернулися назад. Вночі їх знайшли окупанти та розстріляли. Маргарита із дитиною пішли вперед, завдяки чому вижила.Але лікарі не змогли допомогти Маргариті та витягнути осколки, бо потрібно було робити наркоз, а жінка вагітна. Зараз до пологів залишився місяць, син ходить до дитячого садочка: «Син два місяці відходив від шоку, сумував за татом. Зараз трохи почав забувати, згадує його, але не часто. Я стараюся про тата не нагадувати. Ми разом малюємо з ним, в садочок ходимо, та чекаємо на дівчинку. Мені тут допомагають, — зітхає жінка.

Старші діти 14, 10, та 9 років перебувають з батьками Маргарити, а вона з наймолодшим 4-річним сином мешкає у модульному будинку: «Мені тут коляску дали, памперси, все що потрібно. Нам зі сином тут подобається. Я і сама поплакати не можу, здержую себе, тому що потрібно про ненароджену дитину подбати. Але буває нахлине. Нічого не зробиш». — закінчила свою сумну історію Маргарита. Коли народиться дитина, лікарі обіцяють жінці зробити складну операцію та витягнути осколки снаряда з легенів.

Інший мешканець містечка Володимир Гавриленко із міста Бахмут. Чоловік один із перших, хто заселився сюди. У листопаді подружжя Гавриленків мало святкувати золоте весілля, але в жовтні Володимирову дружину вбило російським снарядом. «Я в магазин пішов, а вона сказала, що піде в город вирізати на борщ капустину. Так там і залишилась. Закопали ми її в тому ж городі просто в целофані. Хочу поїхати її в труну покласти», — розповідає Володимир Гавриленко. Він приїхав у Бровари лише з паспортом і посвідченням водія. Більше в чоловіка не залишишся нічого — все згоріло. Володимир радіє, що Бровари прихистили його і надали безплатне житло. «Дружину вбили 10 жовтня і я приїхав до Броварів. Жив спочатку на вул. Грушевського серед п‘яниць. Якось пережив це. Потім переїхав у це містечко. Я дуже задоволений», — каже Володимир. Чоловік зазначає, що в містечку завжди порядок, за мешканцями доглядають, про них турбуються. Також слідкують за їхнім здоров’ям та привозять ліки.

Наталія Гєєва також із Бахмута. У містечку її називають «Пиріжком». «Люблю готувати, люблю всіх пригощати», — посміхається жінка. «Ми стараємося для людей, які тут проживають зробити максимально комфортні умови, бо в них найскрутніше становище. Люди пережили великий стрес», — закінчила розповідь Аліна Бояр.

Вікторія Бабич-Вепрєва, Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»