У художньому музеї презентують унікальний архів видатного фотографа
У 1991 році, розбираючи будівельне сміття у редакційній фотолабораторії київських «Известий», фотограф Валерій Милосердов натрапив на коробку з негативами. Всі вони були розкладені по конвертах та ретельно підписані. Це й був архів славетної Ірини Пап… Завдяки колегам і перш за все самому Валерію Милосердову архів був вилучений із сміття, не пропав, його можна показувати людям. Пізніше була публікація у газеті «Киевские ведомости», у 2000 та 2007 роках деякі з фотографій були представлені на невеликих виставках. І все ж, напевно, лише тепер тут, у Національному художньому музеї України, на виставці «Інша історія. Мистецтво Києва од відлиги до перебудови» світлини Ірини Пап нарешті знайшли для себе гідний контекст.
Життя та творчість видатного українського фотографа Ірини Пап (1917–1985) найтісніше пов’язані з Києвом. Тут вона народилася і відійшла у вічність, тут перед війною закінчила Кіноінженерний інститут, а з 1956-го очолювала корпункт газети «Известия» в Україні, працювала фотокореспондентом, була директором Інституту журналістської майстерності при Спілці журналістів, де у 1971 році заснувала професійну фотошколу. За її запрошенням до Києва для проведення майстер-класів та лекцій приїздили легендарні фотокореспонденти часів Великої Вітчизняної війни – І. Гольштейн, Е. Халдей, Д. Бальтерманц, видатні майстри литовської фотографії – А. Суткус, А. Мацияускас, В. Луцкус та інші митці, що тоді, у радянських умовах, репрезентували нові можливості, нові риси та образи фотомистецтва. Школу Ірини Пап закінчили відомі сьогодні в Україні фотографи – В. Марущенко, В. Фалін, В. Побединський, С. Пожарський, М. Чернічкін, В. Кареш…
Найбільш активною та плідною у творчості Ірини Пап була середина 1950-х – початок 1970-х років. Її світлини друкувалися у провідних радянських журналах, були відомі за кордоном. У 1964 році німецький довідник з історії фотографії відзначив її як одну з 20-ти кращих жінок-фоторепортерів світу.
Завдяки таланту, енергії, винятковій вдачі Ірині Пап вдалося першій здійснити в Києві аерофотозйомку: зняти з гвинтокрила відбудований після війни Хрещатик. Жінка-фотограф у небі – тоді це здавалося фантастикою.Аби зробити свої фото, Ірина Пап спускалася у перші шахти київського метро, змогла влізти в кабіну атомного реактора…
Серед її знімків – заснування Чорнобильської АЕС, перші університетські ЕВМ та літаки конструкторського бюро Олега Антонова; приїзд до Києва відомих політиків, серед зроблених нею фотопортретів – молоді Борис Патон, Віктор Глушков, Петро Шелест… Вона знімала студентів і робітників, святкові демонстрації і «виробничі будні», вона знімала Україну, намагаючись показати її якнайкраще. Працюючи в царині «офіційної радянської фотографії», де, як відомо, документальна репортажність поєднувалася із тим чи іншим «лакуванням дійсності», їй тим не менш вдалося розповісти про свій час і свою країну дуже багато, не тільки зафіксувати історичні події чи прикмети повсякдення, а й передати особливий «дух епохи», з його правдою та вигадками, з його міфами та реальністю. Фотоархів Ірини Пап – унікальний, має виняткову естетичну і історичну цінність. В ньому – історія нашої країни, історія вітчизняної фотографії, історія тої неповторної «радянської візуальності», що й досі вражає, хвилює і бентежить…
Усіх поціновувачів української фотографії запрошують на зустріч із Віктором Марущенком та Валерієм Милосєрдовим, присвячену архіву українського фотографа Ірини Пап. Вона в рамках проекту "Інша історія: мистецтво Києва од відлиги до перебудови". Моеруватиме куратор виставки Галина Скляренко.
Коли: 16 вересня о 17.00
Де: Національний художній музей, вул. Грушевського, 6
Вхід за квитками до музею.