На залізничному вокзалі у столиці згадували Крим

18 травня на Головному залізничному вокзалі окрім людей у вишитих сорочках (був день вишиванки) можна було помітити декілька жінок у фесках — це традиційний жіночий головний убір кримських татар. А також блакитні прапори із золотою тамгою. Це були учасники конференції ко «Пам’ятаємо історію — повертаємо територію» присвяченої Дню пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Місце обрали не випадково — вокзал це нагадування про початок трагедії і геноциду щодо кримських татар — виселення народу.

Захід організували Офіс Омбудсмана України, Меджліс кримськотатарського народу, ZMINA. Центр прав людини та ГО Крим SOS.

Серед учасників: Дмитро Лубінець — Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Таміла Ташева — Постійна представниця президента України в АР Крим; Рефат Чубаров — голова Меджлісу кримськотатарського народу; Ірина Верещук — Віцепрем’єр-міністр — Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Еміне Джапарова — перша заступниця міністра закордонних справ України, представники громадських організацій.

НЕПОКАРАНИЙ ЗЛОЧИН ПРОВОКУЄ НАСТУПНИЙ

В історії росії 20 століття таких злочинів було чимало. І вони провокували все нові і нові. Так 18 травня — сумний день для кримськотатарського народу, пам’ятний.

Саме на світанку 18 травня 1944 року почалася депортація кримських татар з Криму. Завершилася ввечері 20 травня. За три дні з півострова вивезли майже 200 тисяч осіб. Переважно до Центральної Азії. Серед депортованих були і болгари, греки, вірмени, турки. Більшість із тих, кого запихали у товарні вагони — жінки, діти, люди старшого віку. Мешканців звинуватили у колабораціонізмі із німецькими окупантами. Майже 30 тисяч із виселених загинули від голоду та хвороб у перший ж рік після депортації.

Лише у 1967 році Верховна Рада СРСР видала указ, яким амністувала кримських татар. Проте вони не отримали того, чого бажали найбільше: права на повернення в Крим. Зробити це вони змогли тільки наприкінці 90-х років ХХ століття. Розвал Союзу і проголошення незалежності України дало для тисяч людей можливість повернутися на батьківську землю.

З 1991 року кримські татари вибудовували своє національне життя опираючись саме на Україну. Хоча ця підтримка була дуже хитка і не могла побороти той вплив, який зберігала росія у Криму.

Дуже малій кількості вдалося відкупити рідні хати. Тому перші поселення кримських татар виникали часто просто посеред поля. І на цій карті «самозахоплень» завжди добре грала росія, налаштовуючи місцеве населення, яке приїхало у 1950-60-х і вважало себе корінними, проти татар.

РЕПРЕСІЇ У 21 СТОЛІТТІ

Навесні 2014 року, коли «зелені чоловічки» захопили півострів, кримські татари намагалися відкрито протестувати. Але почалися нові репресії, заборони, арешти та видавлювання кримських татар з їхньої рідної землі.

«З 2014 року, коли рф тимчасово окупувала Крим, розпочалась один в один така ж сама історія. Той самий воєнний злочин та геноцид. Кримських татар, як ми побачили, штучно виганяють з Криму. Тих, хто прямо або опосередковано заявляє про свою проукраїнську позицію, просто запроторюють за ґрати, даючи величезні тюремні терміни», — прокоментував Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

Як приклад, він нагадав, що 17 травня Росія засудила на 12 років політв’язнів Аліма Суф’янова та Сейрана Хайредінова. А незрячого Олександра Сізікова — на 17 років. Олександр виходив на одиночні протести проти арешту імама, Едема Смаїлова. Незрячого чоловіка звинуватили у створені терористичного осередку на підставі того, що у нього вдома знайшли книги релігійно-політичного об’єднання. Утім, вони не надруковані шрифтом Брайля.

За даними громадської організації Крим SOS, з початку окупації десятки, якщо не сотні жителів Криму стали жертвами обшуків, затримань та переслідувань. Здебільшого це — кримські татари.

З 15 жертв насильницьких зникнень у Криму, про долі яких досі нічого не відомо, до початку повномасштабного вторгнення 11 — кримські татари.

Правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк зазначила, що росія зараз продовжує витіснення мешканців з рідної землі, використовуючи старі методи, надає їм нове пояснення.

«Обгортка» змінилася. Тепер росіяни стверджують, що рятують, проводячи евакуацію. Вони прикриваються рятуванням від гуманітарних катастроф, які самі ж і створюють, цілеспрямовано обстрілюючи цивільні об’єкти, лікарні та сховища. Не надаючи доступу гуманітарним вантажам та відрізаючи людям будь-яку можливість виїхати в напрямку неокупованої території України», — пояснила правозахисниця ZMINA.

Щоб підтримати тих, хто опинився за ґратами ZMINA ініціювала акцію «Листи до вільного Криму». Кожен охочий може написати слова підтримки політв’язням, зокрема електронним листом на окрему адресу. Усі послання передадуть через адвокатів. Деталі, як написати лист, щоб він пройшов російську цензуру, читайте тут.

МАЙБУТНЮ РЕІНТЕГРАЦІЮ ТРЕБА ПЛАНУВАТИ ВЖЕ ЗАРАЗ

У Криму все почалося — Кримом і закінчиться. Зараз важко уже й пригадати, хто перший сказав цю фразу. Але експерти сходяться на думці, що саме окупація Криму, і слабка реакція світу на цей злочин дала старт, спочатку захопленню Донбасу, а потім повномасштабній агресії росії проти України.

Героїчний спротив ЗСУ та шалена підтримка народу своєї армії та один одного у перші місяці війни поламали плани держави-окупанта. І знову вивели на рівень міжнародної політики питання окупації півострова.

«Лише перемога України та звільнення Кримського півострова зможе покласти край системним репресіям проти корінного народу Криму та відновити повагу до прав людини у світі», — наголосила Еміне Джапарова, перша заступниця міністра закордонних справ України. Саме вона зараз активно займається просуванням міжнародного координаційного механізму з деокупації Криму «Кримська платформа».

Представниця президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева нагадала присутнім, що говорити про майбутнє Криму дуже важливо також безпосередньо в контексті корінних народів Криму, які історично сформувалися та проживали на півострові. Вона переконана, що всі майбутні політики щодо реінтеграції Кримського півострова мають враховувати думку корінних народів, зокрема кримськотатарського, який є найбільш суб’єктним. У цьому її підтримав і голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Ірина Верещук була лаконічна, повторила, що Україна задіє правові механізми для покарання колаборантів та відновлення правосуддя на півострові. І запросила до слова особливу гостю — Розальє Бекірову –16-річну кримську татарку, онуку відомого громадського діяча Едема Бекірова. Вона зараз живе у Києві, закінчує 11 клас, готується вступити в університет. Дівчина розповіла, що багато спілкується з однолітками і розуміє, що після деокупації Криму треба буде дуже велику увагу приділити освіті дітей та підлітків, починаючи з садочка і закінчуючи університетами. У Криму в окупації виросло ціле покоління дітей і з ними треба буде працювати.

У обговоренні важливої теми реінтеграції півострова брало участь чимало поважних осіб. Зокрема голова правління АТ «Укрзалізниця» Євген Лященко, який запевнив, що Укрзалізниця готова довести українців у Крим одразу ж після деокупації. Зараз навіть модернізують вагони, щоб формувати «потяги до перемоги»».

Також він нагадав про спільну ініціативу United24 та Укрзалізниці щодо придбання квитків до перемоги за маршрутами Київ — Севастополь і Київ — Сімферополь. «Квитки до перемоги» можна вже зараз оформити на сайті партнерів ініціативи. Крим близько.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»