Вчителька Ольга Почтаренко: «Необхідно позбутися всього «совкового»

Вчителька Ольга Почтаренко: «Необхідно позбутися всього «совкового»

«Вечірка» зустрілася із кращою вчителькою Києва – Ольгою Почтаренко, яка стала переможницею II (міського) туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2015», отримавши подяку від мера міста. Вона викладає українську мову та літературу в гімназії № 191 імені Павла Тичини. Має розумні, променисті очі, лагідний голос, безмежно любить дітей і вміє їх зачарувати так, що вони відриваються від комп’ютерів, читають книжки і закохуються у рідну мову. 

– Ольго Миколаївно,ви маєте якийсь особистий секрет викладацької справи? 

Звичайно. Свою роботу треба любити. Якщо вона подобається, все вийде. Мене часто батьки дітей запитують: «Що ви тут робите в ліцеї? Ви ж добре знаєте комп’ютер, стільки вмієте…». А я відповідаю: «Як тільки мені не буде цікаво, я піду». А поки що я роблю те, що мені цікаво, і це – головне. Активно користуюся інтерактивними методами, мультимедійними засобами під час уроку. 
Використовую таку програму, як Smart Notebook, завдяки якій картинки на екрані переміщуються, стрибають, а це дітям дуже цікаво, особливо маленьким. Головне – увагу дітей звертати на різні аспекти: трохи картинок, трохи музики, трохи розмови. І виходить такий урок-мікс. Крім того, учитель повинен бути цікавим дітям як особистість. Мої цьогорічні випускники мене зазвичай зустрічали таким запитанням: «Ольго Миколаївно, а що ви читали на канікулах?».
 


– І жодного разу не підклали вам кнопку на стілець? 

– Ні, в цьому плані мені не пощастило...(Сміється). У них на такі витівки і часу не вистачає. Кожну вільну хвилину на перерві діти зосереджені на тому, щоб зловити Інтернет. 

Ви говорите, що дітям учитель має бути цікавим як особистість. Розкажіть про себе: де ви навчались, яка у вас родина, чому вибрали саме цю професію? 

Я навчалася на Черкащині, закінчила сільську школу. У нас були дуже гарні вчителі, а інших професій я просто не бачила. Класний керівник мене запитав, куди я збираюся вступати, і, почувши у відповідь: «Не знаю…», порадив: «Іди до педінституту». А для вагомості додав, що у школі пропрацював вісім років і не шкодує. Я закінчила Черкаський педінститут. Спочатку була російська філологія, а після розпаду Радянського Союзу і українська. Нині мій педагогічний стаж – 23 роки. А родина у мене – це чоловік і дві доньки. Молодша піде в десятий клас нашого ліцею, а старша закінчила Національний університет імені Тараса Шевченка. 

– Як прищепити дітям любов до української мови, до книжки і бібліотеки? 

Ми звикли презентувати українську мову, як мову героїчного минулого нашого народу. Шевченко, Франко, Леся Українка – від них не потрібно відмовлятися, але діти, вивчаючи їхні твори, сприймають мову, як щось таке, що було давно і нині не існує. Мову треба подавати так, щоб діти розуміли: українська мова – це модно, це гарно і стильно. Діти повинні читати тексти не тільки про героїчне минуле українського народу, але і про сучасні здобутки і відкриття. Нині з'являється багато хороших українських перекладів зарубіжної літератури. Приміром, нещодавно прочитала Ремарка «На Західному фронті без змін» – чудовий переклад і чудовий твір. Здається, що письменник описував війну, яка нині триває на сході України. 

Що, на вашу думку, треба зробити, щоб підняти авторитет шкільного вчителя? 

Перша фраза, яку сказав наш міністр освіти Квіт, була якраз про те, що до тих пір, поки не матимемо змоги підняти зарплату вчителю, не будемо говорити і про його престиж. Заступник директора, який у нашій гімназії відповідає за персонал, повинен добирати вчителів на конкурсній основі, а для цього має бути запропонована відповідна зарплата. Нещодавно прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що зарплата вчителям буде нараховуватися відповідно до якості їхньої роботи, а якість визначатимуть за результатами ЗНО. Мені здається, що так зробити буде важко, адже не з усіх предметів учні складають ЗНО. 

Які зміни у сфері середньої освіти назріли? 

Потрібно позбутися всього «совкового» і застарілого. Приміром, в одинадцятому класі у мене є перелік робіт, які діти повинні зробити. До нього входить і переказ тексту, який я маю оцінити. Та поки я дочитую текст переказу до кінця, діти вже знайшли його в Інтернеті і закачали на телефон. То хіба я маю виконувати роль поліцейського? Я не хочу її виконувати. Тому, думаю, потрібно відмовлятися від такого контролю знань. Можливо, потрібно давати дітям тестові завдання, вивчати, як це робиться у Європі. 

Пані Ольго, а яке місце в шкільному вихованні має посісти патріотичне виховання? 

Особливе. Коли поляк приходить у перший клас, перше, що йому кажуть у школі: «Ти – поляк, ти мусиш цим пишатися!». А нас завжди вчили, що всі рівні, всі однакові, і нині ніхто не говорить нашим першокласникам, що вони українці і цим треба пишатися. Добре працюють проекти, які ми готуємо з дітьми про Україну. Завдяки цій роботі учні починають розуміти, що наша країна – не другосортна, а герої – це не тільки прапрадіди, але і наші сучасники, які роблять відкриття у науці, техніці, які нині захищають Батьківщину. 

Розмовляла Марина МАРЧЕНКО