На Софійській площі вшанували добровольців. ФОТОРЕПОРТАЖ
Білоруські добровольці та близькі полонених «азовців» запалили свічки у центрі Києва, щоб нагадати про те, що зробили добровольці для порятунку України.
Запалені свічки та плакати із закликами повернути «азовців» — наречені, дружини та рідні захисників «Азовсталі» вийшли у День добровольця, аби нагадати про 700 воїнів, які й досі у полоні.
Ганна Науменко принесла плакат з написом «Немає більшої стійкості, ніж стійкість духу». Дівчина зізнається, що волею долі на ньому виявилась фотографія її нареченого — офіцера з «Азовсталі» Дмитра.
Він ще у полоні. Дмитро — офіцер полку «Азов». Останній раз Ганна бачилася із нареченим 24 лютого 2022 року у Маріуполі. Дівчина поїхала туди напередодні забрати автівку. А виїжджала із міста під звуки обстрілів.
«Добровольці у 2014 році пішли на фронт у кросівках і зброї на всіх не вистачало. вони пішли воювати все-таки з професійною армією. І це була виняткова сміливість. Я вважаю, що добровольчий рух унікальний. Він підтримав ЗСУ і так вже 9 років вони тримають фронт», — поділилась думками з «Вечірнім Києвом» Ганна.
Вона дуже чекає свого коханого з полону.
Акція подяки українським захисникам та вшанування памʼяті полеглим воїнам — ініціатива Асоціації родин захисників «Азовсталі». Жінки настільки виснажені переживаннями за долю близьких, що й говорити з пресою не могли. Хіба що кілька з них мали сили на інтерв’ю. Адже про полонених треба нагадувати постійно.
Поруч з плакатами про «Азов» та добровольчий рух — розгорнули біло-червоні прапори добровольці, які воюють за Україну. Поруч — військові з білоруського добровольчого батальйону імені Кастуся Калиновського.
Над лампадками — портрети білорусів, які загинули в боях на українських фронтах за деокупацію наших земель. Їх 37. Нещодавно, 26 січня, загинув Едуард Лобов.
Він склав голову у боях біля українського Вугледару. Останні роки Лобов служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних запорожців. Едуарду було 34 роки.
Його земляк Олег Овчинніков, з позивним «Ольгерт» розповів, що білорусів, які гинуть в Україні поховати на рідній землі немає змоги. Режим лукашенка їх вважає злочинцями та терористами. Під постійним тиском і близькі добровольців. Відтак могили загиблих — або в Україні, або у Польщі.
Олег розповів, що він в Україні вже 9 років. І вважає дуже сильним добровольчий рух. Він пройшов з ним усі етапи. Сьогодні їх батальйон — в боях за незалежність України.
Чому? Боєць відповів словами В’ячеслава Чорновола: «Ніколи не буде вільної України, без вільної білорусі. Так само як не буде вільної білорусі, без вільної України».
«Ті білоруси, які живуть тут з 14-го року, які пройшли війну на Донбасі з 14-го, 15-го року — це добровольці, які вже мають певний військовий досвід, вони прийшли у наш підрозділ, бо вони розуміють, що боронячи нашу Україну, ми боронимо і нашу білорусь», — розповів «Вечірньому Києву» Олег Овчинніков.
Батальйон виріс з білоруської роти через те, що є люди, які хочуть змагатися не тільки за інтереси України, а й інтереси білорусі. Люди, які воюють тут, у майбутньому будуть визволяти білорусь від лукашенка і путіна, будуть створювати нову білоруську армію, переконаний військовий.
Далеко не всі могли показати сьогодні свої обличчя під час вшанування добровольців на Софійській площі. У бійців вдома залишились рідні, яких репресивний режим лукашенка може ув’язнити, або й знищити. Але до нападу на Україну путіна білоруси, каже Овчинніков, ставляться не так, як росіяни. Вони засуджують агресію.
В країні сьогодні відзначають День українського добровольця. Мер Києва Віталій Кличко висловив вдячність всім добровольцям. «Українці продовжують боронити свою землю і давати гідну відсіч підступному ворогу. російським варварам, які розраховували швидко перемогти нас. Але, вони дуже прорахувалися.
Ольга СКОТНІКОВА, Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»