Столичний музей встановив «туалетний» рекорд

Слід зазначити, що до фіксації такого, здавалось би, несерйозного рекорду зарубіжні експерти підійшли дуже серйозно — вони понад півтора року вивчали експонати цього неординарного музею, порівнювали його колекції з іншими і в результаті підтвердили автентичність усіх експонатів, а також те, що тут їх зібрано найбільше. Експозиція налічує понад 500 унітазів різних епох і країн. Сувеніри з усього світу на туалетну тематику виготовлені зі срібла, кераміки, фарфору, дерева, металу, пластику й шоколаду. Колекція систематизована за розділами: комікси, попільнички, начиння для ванних кімнат і кухні, туалети-«шпаківні».

Усю експозицію музею розділено на декілька секторів, кожен із яких несе свою художню ідею, яка ґрунтується на хронології представленого зразка. Вона охоплює практично всі періоди розвитку туалету, починаючи з перших відомих пристроїв.

Зокрема, тут представлено унітаз із власною системою зливу, яким користувалися ще 5 тисяч років тому на острові Крит, а також вікторіанський горщик та перший англійський ватерклозет, є нічна ваза другої половини 19 століття, німецьке портативне біде першої половини цього ж періоду каналізація середньовічної башти. А завершується експозиція останніми розробками у цій галузі: японським унітазом останнього покоління.

Унікальними є й такі зразки: далекосхідні туалети, туалети в монастирях, туалети, виконані із золота, деревини, поролону, пісуар з гільйотиною, жартівливі мініатюрні унітази. Досить цікавим є перший сектор, який імітує гауптвахту. Тут виставлені так звані «параші», призначені для ув’язнених. Для наочності в музеї споруджено карцер, у якому й стоїть схожа на бочку «параша», а на ній сидить в’язень. Найменший експонат музею — срібний кулон у формі унітазу.

Експозиція музею історії туалету представлена не тільки унітазами, але й іншими атрибутами, пов’язаними з ними. Відвідувачі можуть помилуватися жартівливими мініатюрними унітазами, колекцією сувенірів (попільнички, запальнички, брелоки, статуетки у вигляді різноманітних пристосувань для унітазу та пісуари).

Музей історії туалету володіє своєю власною інформаційною системою, яка дозволяє відвідувачам дізнатися максимум корисної та цікавої інформації про розвиток туалетної культури. До уваги екскурсантів різноманітні інформаційні стенди, «Таблиця різновидів туалетів», картини з віршами, присвяченими цій же темі.

Київський музей історії туалету відкрили 5 вересня 2007 року в башті № 5, що входить до комплексу Нової Печерської фортеці музейного комплексу «Київська фортеця».

Будівництво вежі розпочалося в 1833 році й тривало протягом 13 років. Спочатку тут зберігали провіант, за радянських часів за наказом Міністерства оборони обладнали військовий склад. Поступово вежа стала руйнуватися: занепав дах, на стінах з’явився грибок. У 1999 році було проведено повну реконструкцію споруди. Тут розмістився офіс однієї з київських фірм, яка й займалася реконструкцією, а також Музей історії туалету.

Його засновниками і власниками експонатів є Микола та Марина Богданенки, які тривалий час займалися сантехнічним бізнесом і так захопилися історією розвитку унітаза, що зібрали чималу колекцію, з якої й розпочався музей.

У ньому можна не лише розглянути експонати, а й почитати чимало цікавої інформації про розвиток туалетів. Зокрема, є інформація про те, що найдавнішим із них є пристрій часів цивілізації Мохенджо-Даро (2500 років до нашої ери на території Пакистану). Це була цегляна споруда зі спеціальним сидінням-унітазом, підключеним до підземної зливної системи. Ця перша в світі каналізація обслуговувала місто з населенням до 40 тисяч людей, у будинках яких і були кімнати для умивання і туалети. Нечистоти стікали спеціальними жолобами в підземні відстійники та виводилися за межі міста. Чимало корисних відомостей і про більш пізні періоди існування туалетів та унітазів. Просто дивно, що досі — в період масової комерціалізації ніхто не додумався випускати туалетний папір із такими історичними «довідниками».

Нагадаємо, що телевізійники-мандрівники потрапили в Книгу рекордів Гіннесу України.