Філософ, патріот та видатний вчений світового рівня: Володимиру Вернадському — 160

Володимир Вернадський прославився на весь світ як непересічний мислитель, природознавець та засновник цілої низки нових галузей світової науки — геохімії, біогеохімії, радіогеології.

За своїм фундаментальним внеском у науку видатного вченого порівнюють з Ісаком Ньютоном та Альбертом Ейнштейном.

Провівши значну частину часу поза межами України, Володимир Вернадський завжди залишався палким патріотом, передбачивши щасливе майбутнє українського народу, який обов’язково посяде гідне місце в Європі та світі.

До 160 річниці від дня народження видатного науковця, «Вечірній Київ» згадує найцікавіші факти з його біографії:

1. Рід Вернадських мав глибокі українські козацькі корені. Вважається, що один з його предків, на прізвище Верна під час Визвольної війни українського народу 1648-1654 років виступав на боці козаків, згодом його нащадки служили в козацтві старшинами. Дворянський титул одержав дід вченого Василь, який працював лікарем при військовому шпиталі у Києві, який змінив власне прізвище на Вернадський.

Майбутній вчений народився 12 березня 1863 році у Петербурзі.

Його батько Іван Вернадський (1821–1884) був киянином та очолював кафедру у Київському Університеті, згодом працював у навчальних вишах москви та Петербурзі. Він був вченим-економістом, палким прихильником ринкової економіки та принципів економічного лібералізму, засуджував кріпацтво та соціалістичні ідеї.

Про своїх батьків вчений згадував: «Батько і мати мої були кияни. В обох сім’ях жили національні українські традиції».

Мати Володимира Вернадського походила з родини української шляхти. Мала яскраве творче обдарування, викладала музику та чудово співала українські пісні.

«Це була яскрава особистість, пристрасна, розумна, добра жінка, до всього ж — дуже обдарована», — написав про свою матір видатний вчений.

2. Дитячі роки вченого тісно пов’язані з Україною.

Через чотири роки після народження Володимира родина переїхала на Харківщину, де пройшли дитячі та юнацькі роки майбутнього вченого. Величезну роль у формуванні його світогляду відіграв батько, який дуже ретельно підходив до освіти та виховання свого сина. Вважається, що саме він прищепив Володимиру інтерес та любов до українського народу, його історії та культури.

«Батько розказував мені історію України зовсім не так, як викладали її в гімназії… У його бібліотеці я знаходив розрізнені номери видання „Основа“ та різні українські видання… Він добував українські книги у букіністів, дещо отримував з-за кордону» — згадував Володимир Вернадський.

Детально розпитував хлопчик про Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Максимовича, Григорія Квітку-Основ’яненка, котрих батько знав особисто, а також про Кирило-Мефодіївське братство та Миколу Костомарова.

Під впливом розповідей батька, у 1888 році юнак пише свій перший вірш про Україну.

3. Після відставки батька у 1876 році родина Вернадських повернулася до Петербурга, де юнак продовжив освіту в місцевій гімназії, а згодом Володимир стає студентом природничого відділення фізико-математичного факультету. На формування його світогляду, як вченого вплинули відомі тогочасні науковці: Дмитро Менделєєв, Василь Докучаєв та Олександр Бутлєров. Авторитетні наставники визначили його майбутню долю як природодослідника, гуманіста та науковця.

4. Ще студентом Вернадський брав участь в експедиції, матеріал якої послугував основою перших наукових праць. Після закінчення університету Володимир Вернадський п’ять років працював на посаді консерватора (хоронителя) мінералогічного кабінету Петербурзького університету.

5. Протягом життя Вернадський написав 473 наукових праці в дуже різних наукових сферах. На думку істориків, він є одним з небагатьох вчених-універсалів кінця ХІХ — першої половини XX століття.

У 1898 році Володимир Вернадський захистив докторську дисертацію «Явище скольжіння кристалічної речовини» і стає професором. У 1904 році вчений видав підручник «Основи кристалографії», а з 1908 року розпочав роботу над публікацією фундаментальної праці «Досвід описової мінералогії».

Видатний науковець вважався мислителем та природознавцем найширшого профілю, одним із засновників геохімії й радіогеології, творцем біогеохімії, автором вчень про біосферу і ноосферу.

Вернадський розробив учення про біосферу як складну багатокомпонентну систему пов’язаних між собою великих біологічних комплексів та хімічних і геологічних процесів, що відбуваються на Землі.

Його внесок у науку відзначений численними преміями та обранням дійсним членом ряду світових академій наук та наукових товариств.

6. Володимир Вернадський мав поетичний хист та впродовж життя складав вірші. Однак завжди приділяв значну увагу саме науковій діяльності.

7. Тривалий час вчений присвятив робот у московському університеті, у лютому 1911 році він із солідарності з колегами полишає заклад на знак протесту проти репресивної антистудентської політики тогочасного міністерства освіти. Відхід від московського університету став важливою віхою в житті науковця.

8. Був одружений з українкою Наталією Старицькою, прижив у щасливому шлюбі маже 56 років. Подружжя виховувало двох дітей: Георгія та Ніну.Також у родині виховувалася племінниця вченого Ганна, яка осиротіла.

Згодом Георгій (Джордж) Вернадський став відомим американо-російським істориком, однак на відміну від Володимира Вернадського сповідував протилежні погляди стосовно України, активно сповідуючи українофобні настрої.

На відміну від брата, Ніна ще у юні роки досить швидко опанувала українську мову та допомагала батькові у цьому. За спогадами вченого, на прогулянках вони часто спілкувалися українською.

Також родинні зв’язки поєднували видатного науковця з відомим письменником Володимиром Короленком, з яким вони вважалися троюрідними братами.

9. Володимир Вернадський став одним із засновників Української академії наук.

В архівних документах збереглося листування з цього приводу між ним та Михайлом Грушевським, який зауважив:

«Ви знаєте, що у нас тепер немає достатньої кількості науковців-українців за межами українознавства. Отже, ми повинні звернутися до росіян. Мине ще чимало часу, доки сили ці у нас з’являться».

Позиція вченого полягала у наступному: «Важливо створити сильний центр наукових досліджень українського народу, його історії, його мови, природи України. Звичайно, треба вести ці дослідження в найширшому загальнолюдському масштабі. Треба якнайшвидше створювати кафедри й лабораторії, інститути, які спочатку, можливо, й будуть зайняті росіянами. Але становище скоро зміниться, бо посади в академії виборні. Дуже скоро заявлять про себе місцеві сили».

За часів Гетьманату Павла Скоропадського, Володимир Вернадський очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи. Тоді ж на його запрошення до Києва приїхали понад 20 відомих колег-науковців.

«Декілька днів не писав, а тим часом у ці дні йшла інтенсивна робота і думки, і діяльності, особливо у зв’язку з вищою школою та академією наук. Я якось відчуваю, як глибше і сильніше я охоплюю всю цю область життя й одержую можливість прояву в ній своєї волі, своєї думки», - занотує вчений у своєму щоденнику.

У жовтні Вернадського обрали першим президентом Української Академії наук (УАН). Фізико-математичне відділення закладу за ініціативи вченого створило біогеохімічну лабораторію. Першим її відкриттям було повідомлення про наявність в організмі мишей нікелю. Геохімічне дослідження рослин стало основою гіпотези, що в землі є вже відомі тоді 87 хімічних елементів.

З приходом до влади більшовиків становище Української академії значно погіршилося. Володимир Вернадський тяжко захворів та невдовзі поїхав на лікування до Криму, де його чекала родина.

За свідченням біографів, нові «комуністичні» реалії вчений сприймав дуже важко, навіть деякий час планував емігрувати за кордон, однак на заваді йому стали важкий стан здоров’я та матеріальна скрута.

10. На початку 1922 року Володимир Вернадський був призначений на посаду директора Державного радієвого інституту. Йому вдалося отримати дозвіл на тривале відрядження за кордон.

За декілька місяців він прибув до Парижу, де читав курс геохімії у знаменитому паризькому університеті Сорбонна, викладав у Карловому університеті у Празі й вів велику науково-організаційну роботу.

Його слава як вченого-універсала та глибокого мислителя швидко розповсюдилася у Європі. Завдяки фінансовій підтримці Фонду Розенталя, Вернадський одержав змогу проводити дослідження на власний розсуд, не боячись втручання численних установ і комісій.

Наприкінці 1920-х вчений відвідує Німеччину, Чехословаччину, Нідерланди, Велику Британію та Норвегію, де його скрізь зустрічають шанобливо та привітно. Тоді його вчення ще мало кому було зрозуміли в повному обсязі, однак провідні науковці вважали його новаторським, фундаментальним та перспективним. Ніколи раніше єдність усіх сфер життя планети Земля ще не діставала настільки глибокого концептуального осмислення.

11. У радянський період йому дивом вдалося уникнути репресій, що спіткали у 20-30-ті роки багатьох його колег. Самого Вернадського, зважаючи на його світову популярність, радянська влада не чіпала. В деяких джерелах стверджується, що уникнути трагічної долі йому вдалося завдяки заступництву радянського високопосадовця В’ячеслава Молотова.

Ситуація з репресіями щодо його колег сильно гнітила літнього науковця. Він намагався полегшити їхню долю, однак досягти значних позитивних результатів у цих питанням йому, на жаль, не вдалося.

12. У пізній період своєї наукової діяльності видатний вчений приділяв воді. Він наголошував, що вода займає окреме місце в історії нашої планети, оскільки немає жодного природного утворення, яке могло б зрівнятися з нею щодо впливу на перебіг основних геологічних процесів.

У 1933 році побачила світ перша частина його монографії «Історія природних вод». Вона унікальна через кількістю порушених і досліджених автором проблем, постановку і глибину опрацювання багатьох із них, обсяг і скрупульозність вивченого матеріалу.

13. Сповідував «Диктатуру розуму». Впродовж життя вчений неодноразово стверджував, що рано чи пізно людство прийде до того, що при владі будуть стояти не найсильніші, а найрозумніші. Цю ідею він називав «диктатурою розуму».

14. У віці 82 років помер від інсульту, якого так сильно боявся усе життя. Свого часу від важких наслідків цієї хвороби помер також і його батько, тож видатний науковець, повторив його долю.

За спогадами близьких, 25 грудня 1944 року Володимир Вернадський попросив дружину зробити йому каву. Поки вона була на кухні, у вченого стався крововилив у мозок.

Десять днів видатний вчений перебував у несвідомому стані та пішов з життя 6 січня 1945 року, так і не повернувшись до тями.

15. Іменем Володимира Вернадського названа Антарктична станція України, яку 6 лютого 1996 року урочисто передала нашій державі Велика Британія.

Вона має дуже важливе наукове значення, вона ще й розташована в мальовничій місцевості — на острові Галіндез в Західній Антарктиці.

На честь науковця названі два мінерали «вернадит» і «вернадскит».

Також його ім’я має Національна бібілотека України, а також декілька академічних іститутів, наукових закладів.

На честь Володимира Вернадського названий бульвар у Святошинському районі Києва, а також вулиці у Львові, Харкові, Запоріжжі ті інших містах України.

У 2000 році на всеукраїнському шоу «Людина року» вченому, за його заслуги перед вітчизняною і світовою наукою, та людством було присвоєно звання «Людина століття».

Також видатний вчений зображений на купюрі номіналом у 1000 гривень.

***

Володимир Вернадський здобув світову славу як непересічний науковець, філософ та природознавець, але значна частина його життя була тісно пов’язана з Україною.

У буремні роки становлення Української Академії наук, видатний вчений зазначив наступні рядки:

«Ви знаєте, як мені дорога Україна і як глибоко українське відродження проникає в мій національний і власний світогляд… Я вірю в майбутнє…»

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»