У Музеї Гетьманства розкажуть цікаві факти про Єлизавету Скоропадську
Середня донька гетьмана Павла Скоропадського більшу частину свого життя провела за межами України, але її серце назавжди належало рідній землі.
Цієї суботи у Музеї гетьманства відбудеться тематична екскурсія «Гетьманівна Єлизавета Скоропадська». З шести дітей гетьмана саме Єлизавета вирізнялася активною патріотичною позицією, ставши лідеркою Гетьманського руху та Союзу гетьманців-державників.
Єлизавета народилася 27 листопада 1899 року у Тростянці на Сумщині в родині Павла Скоропадського та його дружини Олександри. Своє ім’я дівчинка одержала на честь тітки батька Єлизавети Милорадович (фундаторки Наукового товариства імені Тараса Шевченка, відомої меценатки освітнього руху в Україні).
З 6 дітей Гетьмана, саме Лілі (як називали її рідні) найбільше відчувала себе українкою. За спогадами молодшої сестри Олени, її національна свідомість була гострішою ніж в інших дітей:
«У моєї сестри, все, що не було українським, з самого початку вважалося малоцінним».
Єлизавета Скоропадська ще маленькою дівчинкою, не вміючи навіть писати, почала опановувати українську мову:
«Колись у дитинстві я читала книжку про українських козаків, на жаль, не пам’ятаю тепер яку, — писала гетьманівна Єлизавета у спогадах. — Зі всієї книжки залишився мені в пам’яті на все життя один малюнок. Козак довго сидів у в’язниці. Вороги його катували, ображали, знущались над ним. І одного дня прийшов до нього якийсь чоловік з ворожого табору й обіцяв вирятувати його, коли тільки той козак скаже одне слово, що відрікається Батьківщини та Бога… Одначе козак не відрікся…».
Згодом вона зізнавалася, що цей козак залишився для неї на все життя прикладом великого героїзму й лицарства українців.
Вона надзвичайно болюче пережила падіння Гетьманату, для неї це була велика трагедія, що закарбувалася на все життя.
Єлизавета є авторкою спогадів про свого батька — гетьмана Павла Скоропадського, що є неоціненним свідченням тих буремних подій квітня-грудня 1918 року.
Також Єлизавета мала фах скульпторки, вчилася у Петербурзі, у Берліні й у Флоренції.
Вже перебуваючи в еміграції, вона працювала в Українському товаристві допомоги Червоного Хреста, що мало також назву «Українське товариство допомоги біженцям», яке очолювала її мати Олександра Петрівна Скоропадська.
У 1929-му Єлизавета очолила доброчинну організацію «Комітет допомоги голодним в Україні», намагаючись залучити якомога більше людей до збирання коштів для українців напередодні та під час Голодомору 1932–1933 років.
Також впродовж життя Єлизавета активно допомагала у виданні політичних друків.
Ця діяльність приносила їй найбільше задоволення, бо це була праця для української справи, до якої так лежало її серце.
Тематична екскурсія «Гетьманівна Єлизавета Скоропадська».
Коли: 25 лютого о 12.00
Де: Спаська 16 В (станція метро «Контрактова площа»)
Квитки у касі музею
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»