Киянам показують графіку, що була схована 80 років

Спецфонд у Національному художньому музеї виник у 1937-1939 роках. Тоді за наказом вищого керівництва СРСР у закрите зібрання мали звезти твори митців з усієї України, які хоч трохи вибивалися з концепції соцреалізму, єдиного «правильного» мистецького методу. Приховували роботи «ворогів народу», «формалістів», «націоналістів» — усіх, хто міг викликати занепокоєння серед тогочасної влади.

До експозиції увійшло 84 твори 19 художників. Серед імен є такі відомі, як Георгій Нарбут (демонструються його ескізи вбрання, портрети, марка видавництва), Михайло Жук («Серія портретів українських мистців», зокрема Миколи Пимоненка, Віктора Пальмова, Георгія Нарбута, Олекси Новаківського. Василя Кричевського). Так і зовсім забуті – Борис Крюков, Микола Рокицький, Василь Сильвестров. Є тут і невідомі сучасним дослідникам, але популярні у 1930-і роки Олексій Кравцов, Микола Бутович, Святослав Гординський, Володимир Пурій. Більшість з експонованих робіт не було можливості побачити майже 80 років. 

Куратор виставки, головний зберігач фондів Юлія Литвинець звертає увагу на нещодавно відреставровані роботи. Це «Забійник» Олексія Кравцова, створений 1929 року. Зображений гірник, що рубає вугілля. Цей сюжет цілком закономірний. бо сам Кравцов був родом з Донбасу, з Горлівки. Або «Металурги» Миколи Рокицького.

- Цей твір експонувався на виставці до 10-річчя Жовтня, збереглася навіть фотографія звідти, - розповідає Юлія Литвинець. - Взагалі в той період студенти обов’язково мали пройти літню практику на заводі Дзержинського в Каменську, на Дніпрельстані. Вони багато працювали на заводах, з робітниками і насправді виконували замовлення держави, змальовували успішну індустріалізацію країни.

До переліку заборонених творів потрапили не лише роботи на робітничу-селянську тему, а й пейзажі, обкладинки журналів, книг і навіть «Піонерка» Василя Сильвестрова. Важко уявити, що в них могли побачити крамольного. 

- В спецфонди відправляли і  картини, і графіку, і навіть вирвані сторінки з книжок, бо там були формалістично зображені робітники. Що саме вилучити в спецфонд вирішувала комісія, до якої входили художник, особа з КДБ, директор музею. Всі директори музеїв отримували спеціальне секретне розпорядження, які роботи вони мали вилучити в інших регіонах - формалістів, націоналістів, ворогів народу. Напевно, директор боявся всього на світі, а кдбіст визначав, хто формаліст, а хто ворог. Для репресивної машини мала значення особистість, а для творів - формалістичні ознаки, які протиставляли реалістичним і часто бачили там, де їх не було, - поясняє Юлія Литвинець.

В рамках виставки музей планує презентувати каталог «Спецфонд. 1937 – 1939», до якого увійдуть репродукції вибраних творів зі спецфонду, статті-дослідження і сама інвентарна книга 1939 року, що налічує 1747 позицій.

- Завдяки цьому виданню, кожен зрозуміє, які саме художники потрапили до спецфонду і наскільки це був тотальний страх влади не тільки перед людьми, які були інакшими ніж вони, але і перед предметами. Наприклад, вилучали інвентарні книги, глечики, накладки від ікон, - поділилася головний зберігач фондів. 

Виставка «Спецфонд. Графіка» триває до 28 серпня. В останній день о 14.00 і 16.00 відбудуться дві кураторські екскурсії, учасники яких дізнаються про спецфонди і художників, в кого вони навчалися, їх закордонні зв’язки, адже багато з них подорожували і виставлялися в інших країнах, були на Венеційських бієнале. А вже в вересні Національний художній музей обіцяє відкрити оновлену основну експозицію.