Володимир Кухар: Свято, що зближує і вселяє віру

Володимир Кухар: Свято, що зближує і вселяє віру

Напередодні Дня Незалежності в столичній мерії відбулося нагородження учасників АТО і видатних киян. Серед удостоєних відзнаки Київського міського голови - медалі «Честь. Слава. Держава» був і доброволець, волонтер Володимир Богданович Кухар. «Вечірка» привітала його з нагородою.

- Розкажіть, будь ласка, ким ви були до війни, як потрапили на фронт і що там робили.
- За фахом я – історик і політолог. Очолював прес-службу Національного агентства з реконструкції та розвитку, Держкомпідприємництва. Пізніше був продюсером, перекладачем і дописувачем до іноземних видань. Побачивши згубність політики режиму Януковича для України, у 2010 році разом з колегами заснував громадську організацію «Україна альтернативна». Коли розпочалася Революція гідності, брав участь у протистояннях,  закликав через соціальні мережі підтримувати Майдан. Також ми закупили для хлопців на «передовій» бойові шоломи «Темп» та бронежилети. Коли у березні 2014 року заговорили про загрозу російського прориву на Київ, ми з Катериною Нечай, Радмілою Корж та іншими активістами поїхали безпосередньо на позиції наших військ. Побачили в якому плачевному стані вони перебувають. Тож закупили для них їжі, берці, спальники, каримати та інше спорядження. З початком бойових дій я з іноземними журналістами працював у Донецьку, де роз’яснював жителям ситуацію. Там мене мало не посадили до підвалу. У серпні разом із ще 46 чоловіками пішов на фронт добровольцем у складі 12 батальйону територіальної оборони. В районі Веселої Гори ми охороняли батарею реактивних систем залпового вогню «Ураган». Тут я вперше зіткнувся зі смертю під масованими прицільними обстрілами. Мені й ще одному побратиму довелося надавати допомогу бійцю, якому перебило ноги. «Гаряче» було нам і у районі Дмитрівки, де втратили двох побратимів. У 2015 ми воювали в районі Дебальцевого та Станиці Луганської У травні в районі Світлодарської дуги я зламав ногу, та, підлікувашись, знову повернувся в свій батальйон. Демобілізувався у вересні 2015 року.

- І знову активно зайнялися волонтерством?
- На моє прохання фейсбук-спільнота і  «Рада бізнесу Тернопілля» закупила мікроавтобус «Фольксваген», який і досі служить на фронті  моїй роті для зв’язку між підрозділами, постачання продуктів та боєприпасів. Збирали також необхідне екіпірування, продукти, озброєння. Чимало завдяки колегам-волонтерам надійшло медичних препаратів. А найціннішим подарунком волонтерів артилеристам була системи ГІС «Арта», яка дозволяє швидко визначати координати і організовувати вогонь по противнику. Тож зараз потрібно збирати якомога більше коштів на закупівлю таких сучасних систем, приладів нічного бачення, локалізації і наведення та безпілотників. У цьому я переконався, місяць тому разом із волонтерами побувавши у Авдіївці, де мій 12 батальйон знаходиться під постійними обстрілами. Велику допомогу я і побратими надаємо сім`ям загиблих воїнів АТО – проводимо зустрічі та різноманітні культурні заходи, підтримуємо фінансово. Нещодавно шести сім`ям з дітьми передали кошти від друзів з української діаспори в США.

- Знаю, що ви також підготували подання на нагородження понад півсотні бійців з нагоди Дня Незалежності.
- Скажу скромно: я допомагав багатьом бійцям у зборі документів. Склалась така ситуація: ще в травні 2015 року підписано президентський указ про нагородження медаллю «Захиснику Вітчизни», але багато хто не зміг отримати їх і досі. Серед трьох десятків нагороджених президентською медаллю залишалося без нагород десятеро наших бійців, тож до Дня Незалежності в мерії відбулося їх вручення, а також 48 наших воїнів отримали відзнаку мера «Честь. Слава. Держава». За трьох загиблих їх отримали родичі, у тому числі мама Олександра Віннікова, другий син якої зараз також на війні у складі нашого батальйону.

- Як ви відзначали День Незалежності? І чи потрібен був, на вашу думку, військовий парад?
- Я привітав своїх однополчан та друзів, які зараз воюють під Авдіївкою та в інших районах Донбасу. Вони жартома відповідали, що вороги «поздоровили» їх ще зночі масованими обстрілами. З кимось говорив по телефону, з іншими через нашу закриту сторінку в Фейсбуці. Пригадали, як ми святкували минулорічний День Незалежності. Тоді деякі хлопці прямо в бойових умовах одягнули вишиванки – це було так зворушливо-патріотично. Приготували й святковий стіл із «делікатесами» - запеченими кабачками та пляшкою магазинної горілки. Нинішнє свято я з родиною зустрічав на параді. Переконаний, що він потрібний, щоб показати нашу міць та підняти патріотичний дух. Так вважають і мої побратими й товариші з АТО. Також ми пройшли «Маршем нескорених» разом із героями Революції гідності, волонтерами, учасниками АТО та їх родичами, військовими медиками. У колоні були близькі нашого загиблого побратима Олександра Шишка, півтора десятка бійців-ветеранів. Потім пом`янули загиблих. Таке святкуванн язближує і додає віри у нашу перемогу».

Нагадаємо, на День Незалежності пройшла Хода нескорених.