Можна допомагати не лише грошима, а й часом: інтерв’ю з директором «Карітас-Київ»

І хоча до порятунку світу ще далеко, люди доброї волі вже зараз намагаються допомогти там, де це можливо. Але, що робити, коли в умовах війни допомоги потребує мало не пів країни?

Про те, як благодійники столиці долають виклики воєнного періоду, і про те, як у темну пору стало краще видно світлих людей, — розповів директор Благодійного фонду «Карітас-Київ» отець Роман Сиротич.

— Отче Романе, уточніть, будь ласка, якого року був заснований «Карітас-Київ», бо в різних джерелах указаний різний рік його створення — 1992 чи 1998?

— Обидві дати правильні. 1992 рік — це дата заснування БФ «Карітас-Київ», коли наш єпископ благословив о. Ігоря Онишкевича на організацію і створення Карітасу в м. Києві. Для людей на той час не була важлива юридична реєстрація, головним було ініціювати діяльність фонду. На Аскольдовій могилі розпочалася діяльність «Карітасу», і від цього періоду почали діяти різні напрями допомоги нужденним людям.

А вже 1998 року відбулася офіційна реєстрація Благодійного фонду «Карітас-Київ». Директором став о. Ігор Онишкевич. Одним з перших напрямів була допомога людям похилого віку та дітям. Це були безпритульні підлітки, які мешкали в колекторах і підвалах. Надавалася гуманітарна допомога, як-от: харчування, забезпечення одягом.

— Коли ви очолили «Карітас-Київ»?

— Директором Благодійного фонду «Карітас-Київ» я став 2010 року. До цього часу в «Карітасі» було зроблено дуже багато попередниками — від заснування до повноцінної діяльності фонду. Я третій директор Благодійного фонду «Карітас-Київ». З 1992 до 2007 року керівником був отець Ігор Онишкевич, а 2007–2010 рр. — отець Тарас Тижник.

За період роботи отця Ігоря та отця Тараса розвинулися гуманітарні та соціальні напрями діяльності фонду. «Карітас-Київ» став відомим не тільки в Києві, а й за його межами.

Діяльність «Карітасу» поширювалася на п’ять областей, як-от: Київська, Чернігівська, Черкаська, Вінницька та Житомирська. І майже в кожній із них почали з’являтися маленькі осередки Благодійного фонду.

Коли я став керівником фонду, ми і далі працювали та розвивали нові напрями благодійництва. До слова, я ніколи не планував бути директором «Карітасу». Після закінчення школи вступив до Львівської духовної семінарії Святого Духа та навчався в Українському католицькому університеті у Львові. Три роки був парафіяльним священником. І коли переїхав до Києва, теж не відразу був готовий працювати в «Карітасі».

— Благодійному фонду «Карітас-Київ» 30 років. Які були зміни в фонді за цей період?

— Якщо на початку нашої діяльності переважно був поширений гуманітарний напрям надання допомоги кризовим і соціальним категоріям населення — роздача гуманітарної допомоги, то сьогодні ми надаємо різнопланову допомогу: психологічну, соціальну, а також відновлюємо багато інших напрямів.

— За 30 років «Карітас-Київ» зробив багато за напрямом розвитку сектора благодійництва в Україні. Яка ситуація у благодійному секторі нині?

— «Карітас-Київ» розташований у місті Києві, й сьогодні тут є багато благодійних організацій, які надають соціальну й гуманітарну допомогу різним групам населення.

Але, на превеликий жаль, благодійні фонди, які є в місті, не можуть задовольнити всі людські потреби, оскільки нужденних дуже багато. І це люди, які не тільки тікали від війни після 24 лютого 2022 року, а й місцеві, які завжди потребували допомоги, як-от малозабезпечені родини, ті, хто опинився у складній життєвій ситуації.

— Які способи залучення коштів використовує «Карітас-Київ»?

— 95 відсотків коштів, завдяки яким поширюється благодійна діяльність «Карітасу» в Україні — це кошти наших закордонних партнерів. Ми працюємо над тим, щоб відбулася диверсифікація, щоб якомога більше можна було залучити коштів в Україні від соціально відповідального бізнесу та приватних благодійників.

Крім допомоги закордонних партнерів, ми проводимо фандрайзингові кампанії, акції, стараємося залучати бізнес. Частина людей робить свої благодійні внески. Така ситуація в багатьох благодійних фондах. До того ж із початком війни погіршилася економічна ситуація в Україні. Тому гуманітарна допомога найчастіше надходить від закордонних партнерів.

Ми не бюджетна організація, тому регулярного джерела фінансування немає. Пожертви добрих людей — це те, що отримує «Карітас» і передає нужденним. Ці пожертви дуже нестабільні, але вони разом із підтримкою партнерів і донорів є основою поточної діяльності «Карітасу».

Також проводяться постійні благодійні акції, спрямовані на збір пожертв для реалізації соціальних проєктів і програм.

— Наскільки сьогодні люди готові надавати допомогу?

— Найважливіше, що вдалося досягти внаслідок Революції Гідності, війни Росії проти України — це співпереживання, жертовність і допомога одне одному та усвідомлення відповідальності за інших. Народ і нація є могутніми, коли спільно працюють і підтримують одне одного.

Це правда, що часто великою проблемою будь-якого суспільства є інертність, небажання бути активним учасником суспільних процесів, бо для цього треба чимось пожертвувати, від чогось відмовитися, зрештою, побачити проблеми тих людей, які є навколо тебе, ближніх, яким потрібна наша практична любов.

Ця жертовність дуже важлива риса життя християнина. Вірити — це означає жити вірою у справах, адже «віра без справ мертва». Дійсно, ми зараз спостерігаємо практичні прояви турботи в різних напрямах, як-от допомога військовим, постраждалим у війні, вимушено переселеним людям.

Окрім нових груп нужденних, залишилися й ті, які були бідними. Така категорія людей стала ще біднішою. Без підтримки й допомоги сьогодні багатьом просто не вижити, тому маємо докласти максимум зусиль, щоб допомогти тим, хто цього потребує.

Знаєте, сьогодні люди знаходять дуже різні прояви своєї жертовності. Навіть, якщо людина не має надто багато грошей, вона може пожертвувати своїм часом на добро іншим.

— Як складаються відносини фонду з владою у різні періоди?

— Ми співпрацюємо з місцевою владою і керівниками на різних рівнях. Маємо підписані меморандуми про співпрацю, домовленості про реальні конкретні кроки реалізації тих чи інших напрямів роботи.

Здебільшого долучаємося до надання допомоги соціально незахищеним верствам населення там, де влада не може задовольнити цих потреб. Співпрацюємо з територіальними центрами, головами місцевих рад. Головне, ми розуміємо, що разом дбаємо про спільну справу.

— У яких проєктах сьогодні люди мають найбільшу потребу? Куди реалізовано найбільше пожертв?

— На жаль, на сьогодні люди мають різноманітні потреби — від базових гуманітарних до відбудови житла. У Києві дуже багато внутрішньо переміщених осіб. Це люди зі сходу чи півдня нашої країни, які втратили все своє майно і переїхали до Києва на постійне місце проживання.

Ця допомога, яку ми надаємо, допомагає їм вижити і стабілізуватися, знайти роботу й адаптуватися. Надаємо також і психологічну допомогу. Насамперед це стосується дітей, які перебували в окупації, на власні очі бачили, як було зруйноване їхнє житло, а іграшки були засипані рештками їхнього будинку тощо.

— Як, на вашу думку, впливає війна на благодійність?

— Війна, яка розпочалася ще 2014 року, а 24 лютого 2022 року набула найгіршого свого прояву, дала поштовх волонтерським ініціативам і благодійній діяльності. Це яскраво показало, що наші люди готові до благодійництва. Вони здатні віддати останню копійку на те, щоб ті, хто взагалі нічого не має, зміг отримати харчі та одяг. Війна в Україні згуртувала населення і вказала шлях до єдності нації, яка здатна допомогти і зробити багато добрих справ. Адже милосердя — це ключ до людських сердець.

— Скільки благодійних програм було за цей період і скільки допомоги отримано?

— За весь час роботи «Карітас-Київ» благодійних програм було дуже багато і всі вони різні. Це була й гуманітарна допомога, і різні соціальні проєкти. Ми надавали допомогу як внутрішньо переміщеним особам, так і біженцям, які приїжджали в Україну із Сирії та інших країн, це і допомога людям похилого віку, і праця з дітьми.

— Ви спілкуєтеся із західними партнерами, яке відтепер ставлення до України, українців та їхніх проблем? Чи змінювалося останніми роками, якщо змінилося, то як?

— З латинської мови «caritas» — милосердя, самовіддана, безкорислива любов. Завдяки місцевому священнику з м. Фрайбург у Німеччині, який 1897 року побачив велику кількість емігрантів, яким потрібна була допомога, був заснований координаційний центр допомоги людям у складній ситуації. Подібні установи згодом з’явилися в інших містах Європи та Америки. Так був заснований і почав діяти «Карітас» у світі.

Тепер «Карітас» — потужна організація, яка діє в понад 200 країнах світу, а офіційно зареєстрована в 165 країнах. В Україні з 1992 року діє понад 40 великих організацій «Карітас».

Наша співпраця з партнерами є дуже важливою. Завдяки їм ми можемо працювати в Україні та надавати допомогу. Наші партнери впродовж усіх років нашої співпраці завжди відкриті до потреб України та українців. Ставлення до України є позитивним. 24 лютого змінило ставлення до українців в світі — сильна нація, яка може виборювати свою свободу і незалежність.

— Поділіться, будь ласка, планами на майбутнє. Яким ви бачите «Карітас-Київ»?

— Я не мрійник, але є певні речі, про які я задумуюся вже багато років. По-перше, щоб люди були щасливі та не потребували допомоги від благодійних організацій. Але, усі ми розуміємо, що це нездійсненні мрії.

Якщо казати про серйозні речі, то потрібно, щоб у кожній нашій області були дуже потужні організації «Карітасу», які б змогли задовольняти основні потреби людей на територіях, де це вкрай потрібно. І ми над цим працюємо. Ідеться не тільки про обласні центри. Але і про менші центри. У діяльності важлива мережа, яку якраз і формуємо.

По-друге, плануємо розвивати «Карітас» у Києві, щоб було декілька центрів, а не один, як тепер. Ми змогли б допомогти більшій кількості людей.

— Отче, на вашу думку, що найважливіше у вашій роботі, яка додає вам сили не зупинятися?

— Це живі історії людей. Саме вони надають наснаги та підтримки. Божа підтримка, молитва, Святе Письмо. Усвідомлення того, що ми робимо все як християни. Це допомагає знаходити сили і невпинно працювати заради спільного майбутнього. Ми мусимо це робити і маємо бути милосердними.

Навіть, якщо нам удалося допомогти хоча б одній людині, — це вже крок до перемоги. А якщо сотням, тисячам — упевнена перемога. Так, ми стаємо відповідальними за те, що робимо для людей. І для «Карітас-Київ» це найголовніше завдання.

Фото — фейсбук організації

***

Читайте також — Карітас закупив пральні машинки для модульних містечок Київщини

Підготувала до публікації Олена ПЕТРИШИН, «Вечірній Київ»