Нові адреси Києва: на Сирці з’явилася вулиця на честь Братів Малакових

Георгій та Дмитро Малакови. Колаж: Наталія Слінкіна
Георгій та Дмитро Малакови. Колаж: Наталія Слінкіна

Видатні діячі культури: художник Георгій і його молодший брат краєзнавець та історик Дмитро залишили вагомий слід в історії нашого міста.

За останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Також у межах дерусифікації перейменували вулицю Бориса Житкова у Шевченківському районі столиці, що знаходиться в історичній місцевості Сирець.

Вона виникла у 50-х роках XX століття та з 1957 року мала назву на честь російського письменника. Попри певний вклад у розвиток дитячої літератури, життєвий та творчий шлях Бориса Житкова мало пов’язаний з історією нашого міста.

Дмитро Малаков на вулиці Прорізній у Києві. Фото з родиннного архіву
Георгій Малаков на прогулянці. Фото з родинного архіву

То ж експертна група з перейменувань запропонувала змінити назву цієї вулиці на честь відомих братів-киян Георгія (1928-1979) та Дмитра Малакових (1937-2019), що надалі було підтримано Київрадою.

Цю подію радісно сприйняли й нащадки родини, зокрема донька Дмитра Малакова Ольга.

«Маємо в Києві, в місцині Сирець, що займала особливе місце в історії родини, до якої тато завжди мав теплу приязнь — вулицю імені Братів Малакових!» — написала Ольга Дмитрівна у соціальній мережі у Facebook.

Творчість художника Г. Малакова у дослідженнях періодичних видань. Фото: Фото: ДНАББ ім. В.Заболотного

Народилися відомі діячі української культури у родині службовців Василя та Євгенії Малакових. Батьківська лінія роду походила зі старовинного селянського роду, рятуючись від релігійних утисків перебралися понад 300 років тому на Поділля, де досі неподалік міста Летичева існує селище Малаковщина.

Важким випробуванням для дітей стала війна. За родинними спогадами, коли батька мобілізували до лав Червоної армії, мама з синами, тринадцятирічним Георгієм, чотирирічним Дмитром та іншими членами родини, залишилася в окупованому Києві.

Георгій Малаков «Хрещатик палає», вересень, 1941 р., кольоровий лінорит (1961). Фото: ДНАББ ім. В.Заболотного

Роки війни родина переживала дуже важко. Через скрутне становище, мати була змушена віддати молодшого Дмитра до дитячого будинку на Солом’янці та Ворзелі, де працювала сама вихователькою.

Старший син Георгій працював помічником у художній майстерні, малюючи листівки та різноманітні малюнки для продажу.

У роки другої світової Георгій робив невелички замальовки з власного життя. Фото з відкритих джерел

В подальшому його автобіографічні замальовки та серії ліногравюр «Київ. 1941–1945» та «Київ у грізний час», що побачили світ вже у 1960-х стануть своєрідним мистецьким літописом Києва часів Другої світової війни. А сам митець одержить звання заслуженого художника України.

На думку мистецтвознавців, шанувальників творчості Георгія Малакова завжди приваблювала висока пізнавальність його творів, насичених великою кількістю документально точних атрибутів побуту, військового спорядження, рослинного й тваринного світу. Навдивовиж спостережливий, митець немов запрошує й глядача придивитися до оточення, — адже ці речі несуть певну інформацію про зображувану історичну епоху чи конкретну подію.

Георгій Малаков був відомим художником-графіком та майстром ліногравюри. Фото з родинного архіву митця.

Митець належить до провідних майстрів української станкової та книжної графіки 1960-70-х років. Творам Георгія Васильовича притаманні риси яскравої індивідуальності, високої майстерності, широти творчої фантазії. Працював у різних жанрах та техніках, але найбільш вдалі у Малакова — ліногравюри.

На жаль, митець рано пішов з життя 14 червня 1979 року. Йому виповнився лише 51 рік.

Краєзнавець, історик та письменник Дмитро Малаков. Фото з відкритих джерел
Книги Дмитра Малакова вважаються золотим фондом києвознавства. Фото: Антон Короб
Фото: Музей Києва

Значну роль у дослідженні та популяризації його творчості відіграв його молодший брат Дмитро, який присвятив творчості старшого брата близько 70 книг, альбомів, спогадів, статей.

Дмитро Малаков — досвідчений мандрівник, автор понад сотні альбомів, путівників, монографій та статей. Його неоціненні книги, спогади, монографії, путівники, написані у різний час нині складають золотий фонд києвознавства.

Свого часу Дмитро Малаков став справжнім відкривачем для киян та світової спільноти забутих у радянський час імен видатних київських архітекторів, що подарували Києву свої неповторні архітектурні шедеври. Десятки років пошукової роботи Дмитра Малакова вилилися в низку публікацій у пресі, наукових збірках і увінчалися фундаментальними монографічними виданнями, яке засвідчило та унаочнило багатогранність архітектурної спадщини Владислава Городецького.

Також завдяки книгам краєзнавця кияни змогли дізнатися більше про життєвий та творчий шлях відомих архітекторів кінця ХІХ — початку XX століття, зокрема Василя Осьмака, Володимира Безсмертного, Миколи Шехоніна, Сергія Григор’єва.

Дмитро Малаков в будинку на Андріївському узвозі, де згодом з’явиться Музей Булгакова. Фото з родинного архіву

Варто згадати, що наприкінці 1980-х років, Дмитро Малаков спільно з Анатолієм Кончаковським почав готувати експозицію для створення музею Михайла Булгакова. Відреставрований за проєктом архітекторки Ірини Малакової (дружини Дмитра Малакова), будинок на Андріївському узвозі, 13 відкрили 15 травня 1991 р., в день сторіччя від дня народження письменника-киянина.

Впродовж 20 років видатний краєзнавець працював заступником директора у Музеї історії міста Києва, керуючи науковою, експозиційною, видавничою, виставковою діяльністю Музею.

За спогадами колег, він запропонував нові підходи до вивчення історії міста, які нині є загальноприйнятими, визначив напрямки дослідження, над якими сьогодні працюють молоді києвознавці, вивів із тіні радянського минулого визначні постаті історії нашого міста.

Презентації книг Дмитра Малакова мали величезну популярність. Фото6 Олександр Михайлик

«Він любив і знав Київ і своїми знаннями щедро ділився з колегами й з читачами своїх численних книжок і статей, із радіослухачами та телеглядачами. Зустрічей із Дмитром Васильовичем кияни завжди чекали, на презентаціях його книжок завжди були повні зали», — згадують Дмитра Малакова його колеги.

Для співробітників Музею Дмитро Васильович був не просто колегою, а вчителем, авторитетом, взірцем. Проживши все життя в Києві, Дмитро Малаков передав численні неоціненні артефакти минулих епох із сімейної колекції для експозицій в музеях і на виставках.

Також завдяки активній громадянські позиції відомого краєзнавця, у Києві була вшанована пам’ять відомих киян: Василя та Платона Симиренків, Сержа Лифаря, а в назві однієї з центральних вулиць увічнено ім’я Владислава Городецького.

Життєвий шлях Дмитра Малакова закінчився 9 січня 2019 року, на 82 році життя. Однак його ім’я назавжди залишиться в історії нашого міста.

Довідка: У червні 2022 року в застосунку «Київ Цифровий» завершили електронне голосування щодо перейменувань київських топонімів. Перелік самих об’єктів, запропонованих до перейменування, визначила експертна комісія фахівців Українського інституту національної пам’яті, Інституту історії України та інших установ. У списку 296 найменувань. Усі пропозиції передали на розгляд експертної комісії.

25 серпня Київрада підтримала перейменування майже 100 вулиць, 8 вересня проголосували за дерусифікацію ще 40 об’єктів. Ще понад 45 нових назв з’явилися у столиці 28 жовтня.

Також у додатку «Київ цифровий» триває голосування за повернення історичних назв ще 32 міським об’єктам.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно, повідомляє Роман Лелюк, директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА.

До теми: бульвар на Печерську одержав ім’я Миколи Міхновського

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»