Столична бібліотека проводить вечір читання творів Степана Руданського

Свого часу Іван Франко вважав Руданського «… найвизначнішим в українському письменстві ХІХ віку». Але існують свідчення, що Степан Васильович не надто серйозно сприймав свій поетичний дар, бо не раз казав: «Я більше лікар, добрий до людей».
25 січня 2023 року о 14:00 в Національній науковій медичній бібліотеці відбудуться літературно-мистецькі читання пам’яті Степана Руданського.
В книгозбірні стало доброю традицією на початку року збирати шанувальників світоча української культури, видатного лікаря, поета і громадянина — Степана Руданського.
Історичну будівлю бібліотеки називають «Київською домівкою Степана Руданського». Щороку у січні тут проводять наукові читання, мистецькі виставки.
«У час великих випробувань для України ми перечитуємо, осмислюємо і відкриваємо для себе заново поета, лікаря і громадянина Степана Руданського, автора безсмертного національного співу „Повій, вітре, на Вкраїну“. Він не лише виборював право говорити й творити рідною мовою, але й був одним із перших українських дипломованих лікарів-інтернів в епоху земської медицини…», — розповідають у Національній науковій медичній бібліотеці.
Авторський колектив закладу написав дві книги про його життя і творчість Степана Руданського.

У цьогорічному заході візьмуть участь:
— Ірина Пасько, кандидатка історичних наук, професорка Української військово-медичної академії;
— Петро Засенко, поет, перекладач, заслужений працівник культури України, лауреат літературних премій імені Павла Тичини, Андрія Малишка, Павла Чубинського, Степана Олійника;
— Федір Тишко, доктор медичних наук, професор НМУ імені Олександра Богомольця, заслужений діяч науки та техніки України, академік АН Вищої школи України окрім мистецтва лікаря також володіє мистецтвом поетичного слова
— Наталія Осипчук, журналістка, письменниця;
— Олександр Боржковський, нащадок Степана Руданського;
У поетичній частині заходу беруть участь працівники Національної наукової медичної бібліотеки.
Музична програма читань:
— Микола Яретик, студент-магістрант Національної музичної академії України, клас народного артиста України Олександра Гурця
Українська народна пісня «Там де Ятрань круто в’ється»
«Ой ти, дівчино, з горіха зерна» (муз. Анатолія Кос-Анатольського, слова Івана Франка)
— Іван Матковський, студент-магістрант Національної музичної академії України, клас професора народної артистки України Валентини Олексіївни Кочур
Українська народна пісня «Ой, чого ти дубе» (музика Миколи Лисенка, арія Миколи з опери «Наталка-Полтавка»)
Українська народна пісня «Та немає у світі гірш нікому…»
— Діна Єлізарова, концертмейстерка.

Нагадаємо, що Степан Руданський народився 6 січня 1834 року на Поділлі у селі Хомутинці. Здобув освіту у Шаргородській бурсі, Кам’янець-Подільській духовній семінарії, а потім закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію.
Його вчителем і наставником був відомий лікар-терапевт Сергій Боткін, який домігся направлення до Криму, бо той страждав на сухоти.
У 1856 році поет склав і свій найвідоміший твір — «Повій, вітре, на Вкраїну». Музику склала випускниця Варшавської консерваторії Людмила Александрова.
Після приїзду до Ялти, де він працював міським лікарем, з 1862 року Степан цікавиться історичним минулим і побутом греків, генуезців, караїмів, кримчаків, записує легенди, збирає фольклор.
Доля обдарованого поета та лікаря склалася не дуже щасливо. За життя він не мав підтримки від свого батька ні у своєму виборі лікарської професії, ні у своїй літературній творчості.
Степан Васильович помер не доживши до 40 років, залишивши 3 рукописні збірки українською, з яких жодна не побачила світ. На момент смерті його опублікований доробок складався лише з 15 гумористичних віршів та ліричних поезій, а також декількох перекладів з польської, сербської, німецької мов, а також добірку записаних ним народних прислів’їв.
Лише через 8 років після смерті побачили світ його «Співомовки», дбайливо підготовлені Оленою Пчілкою…
Літературно-мистецькі читання пам’яті Степана Руданського
Де: вулиця Льва Толстого, 7
Коли: 25 січня о 14.00
Вхід вільний
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»