В Україні придумали, як заборонити московський патріархат

Єпископ Української православної церкви Московського патріархату Митрополит Онуфрій та священнослужителі УПЦ (МП). Фото: Борис Корпусенко
Єпископ Української православної церкви Московського патріархату Митрополит Онуфрій та священнослужителі УПЦ (МП). Фото: Борис Корпусенко

Законопроєкт про заборону церков, які підконтрольні росії, має бути готовий до кінця січня.

Українську Православну Церкву (Московського патріархату) можуть заборонити в Україні через можливу роботу в інтересах росії. СБУ зафіксувала низку фактів, які підтверджують співпрацю священників УПЦ (МП) з державою агресором. Частина з них під санкціями РНБО, а ще кілька — перебувають під вартою. Сама ж УПЦ (МП) заперечує свій зв’язок з агресором і називає дії влади незаконними.

Втім уряд вже готує відповідний законопроєкт, який має надійти у Верховну Раду до кінця січня.

Що сьогодні означає УПЦ МП, чому вона «під п’ятою» росії і що на неї чекає в Україні найближчим часом?

ЗАЛЕЖНА «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ» І ПОЗИЦІЯ ЩОДО ВІЙНИ

До 2014 року УПЦ (МП) була потужною впливовою релігійною організацією в Україні. Вона мала велику кількість парафій та монастирів, порівнюючи з УПЦ КП та УАПЦ. На різних офіційних зустрічах і урочистих подіях перевага надавалася саме представникам УПЦ (МП). Особливо підтримували її за часів президентства Леоніда Кучми та Віктора Януковича.

Вторгнення рф в Донецьку та Луганську області та окупація Криму у 2014 році вдарило по репутації УПЦ (МП) і підірвало довіру до неї серед українського суспільства. Причина була у тому, що деякі представники УПЦ (МП) де-факто підтримували російську агресію, благословляючи тодішніх ватажків «л/днр».

Митрополит Луганський і Алчевський Української православної церкви (Московського патріархату) Іоанникій (Кобзєв) і тодішній ватажок «лнр» Ігор Плотницький, 4 листопада 2014 рік. Фото: ТАСС
Митрополит УПЦ (Московського патріархату) Платон благословляє російську зенітну ракетну систему великої і середньої дальності С-400 «Тріумф», розгорнуту в Феодосії (окупований Крим), 14 січня 2017 року. Фото: ТАСС

У березні 2022 року, коли московський патріарх Кирило благословив російських військових на війну проти України, суспільство чекало від УПЦ (МП) рішучих дій — публічного засудження дій агресора і врешті відділення від москви.

На четвертий місяць повномасштабного вторгнення церква все ж наважилася виступити з офіційною позицією, втім якою вона була?

27 травня 2022 року у Свято-Пантелеймонівському жіночому монастирі Києва відбувся Собор Української Православної Церкви. На цьому УПЦ (МП) засудила позицію патріарха Кирила щодо російської агресії і заявила про свою повну самостійність і незалежність. Зі Статуту Церкви видалили всі згадки про залежність від Московського патріархату, крім посилання на Грамоту, видану патріархом Алексієм 1990 року. У ній зазначається, що УПЦ (МП) з’єднується святим православ’ям з РПЦ.

Грамота Алексія ІІ, на основі якої нині діє УПЦ (МП).

«Тобто, залишається канонічний зв’язок (між УПЦ (МП) та РПЦ — ред.) Юридично вони свій статус не оформили до кінця. Вони залишаються структурною частиною Московського патріархату і через канонічний зв’язок вони є канонічною церквою, яка, як говорить патріарх Вселенський Варфоломій, називається єпархією Російської Православної Церкви в Україні», — пояснив «Вечірньому Києву» історик та релігієзнавець Ігор Козловський.

Щоб насправді розірвати зв’язки з москвою, церква повинна була написати про свій вихід Московському центру, а сам митрополит Онуфрій повинен був покинути Священний Синод РПЦ, вважає релігієзнавець.

Історик та релігієзнавець Ігор Козловський. Фото: Данило Павлов

«Далі вони (УПЦ (МП) — ред.) повинні були б розіслати мирні листи іншим православним церквам. Сказати, що ми є автокефальними. Вимовити це слово. Поняття «незалежність» в канонічному праві означає автокефалію, вони про це не говорять.

Далі потрібно було б вступити в діалог з православними церквами світу. Насамперед з Вселенським патріархом. Вступити в діалог з громадянським суспільством, з українською владою, з Православною Церквою України. Ніхто не говорить, що ви одразу повинні об’єднатися, але ж ви повинні чітко окреслити свою позицію, а не робити її гібридною», — зазначив Козловський.

Позиція єпископату була недостатньо чіткою. Де-факто, жодних наслідків така заява не має.

Цікаво, що у своїй заяві Собор завуальовано назвав однією з причин війни утворення саме Православної Церкви України.

«Усвідомлюючи особливу відповідальність перед Богом, Собор висловлює глибокий жаль у зв’язку з відсутністю єдності в українському Православ’ї. Існування розколу Собор сприймає як глибоку болючу рану на церковному тілі. Особливо прикро від того, що останні дії Константинопольського Патріарха в Україні, наслідком яких стало утворення „Православної Церкви України“, лише поглибили непорозуміння та привели до фізичного протистояння. Але навіть у таких кризових обставинах Собор не втрачає сподівання на відновлення діалогу…» — йдеться у заяві Собору УПЦ (МП).

Не дивно, що Російська Православна Церква досі вважає УПЦ (МП) своєю частиною та не визнає незалежності самої України. 29 грудня 2022 року на підсумковому засіданні Синоду РПЦ ухвалили низку рішень, які це підтверджують.

МЕТОДИЧКИ З РФ, ПРАПОРИ «Л/ДНР» І «ДОКУМЕНТИ» ОКУПАНТІВ

З листопада 2022 року СБУ почала перевірку в єпархіях Української Православної Церкви (МП). Під час обшуків у монастирях і храмах знайшли російські паспорти священників, пропагандистську літературу, «документи» окупаційних адміністрацій, прапори «л/днр» тощо.

Наприклад, на територіях Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври у Києві, Корецького Свято-Троїцького монастиря та у приміщеннях Сарненсько-Поліської єпархії УПЦ на Рівненщині знайшли навчальну літературу, де пропагують «рускій мір», мільйони готівки, громадян рф і осіб з паспортами СРСР.

У храмах в Херсонській, Черкаській, Житомирській та Волинській областях правоохоронці знайшли прапор «новоросії», перепустки «федеральних радників» рф і колекцію ікон, які росіяни викрали з будівлі почесного консула Литовської Республіки під час окупації Херсона.

В єпархії на Львівщині виявили фото російських документів «про забезпечення взаємодії з військкоматами рф». А в Закарпатській області в одній із церков знайшли прапор «республіки підкарпатська русь» з текстом гімну «підкарпатських русинів».

За словами в.о. голови СБУ Василя Малюка, після перевірок в УПЦ (МП) відкрили 50 кримінальних проваджень, оголосили 19 підозр та п’ять судових вироків щодо представників цієї церкви.

Пропагандистська література, яку знайшли на об’єктах УПЦ (МП). Фото: СБУ
Література, яка заперечує існування України. Фото: СБУ
На одному з об’єктів УПЦ (МП) на Буковині знайшли посвідку «героя росії» за «захоплення Криму» у 2014 році. Фото: СБУ
Листівки забороненої в України партії ОПЗЖ в одному з храмів УПЦ (МП). Фото: СБУ
Російський прапор і пропагандистська література. Фото: СБУ
На лаві підсудних опинився священнослужитель Києво-Печерської Лаври Захарій (Войтенок), під час богослужіння якого в храмі співали пісні про «звон над Россией». Фото: Вікторія Рощина
На лаві підсудних перебуває й одногрупник настоятеля РПЦ та митрополит Тульчинський і Брацлавський 73-річний Іонафан (Єлецьких). За даними слідства, він входив до найближчого оточення Кирила та комунікував із ФСБ Росії. Фото: УПЦ

1 грудня 2022 року РНБО запровадили санкції проти 10 церковників УПЦ (МП). Президент України Володимир Зеленський затвердив їх того ж дня. До списку увійшли:

  • Новинський Вадим Владиславович (клірик УПЦ);
  • Лебідь Петро Дмитрович (митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павло, намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври);
  • Швець Ростислав Пилипович (Лазар, митрополит Симферопольський и Кримський);
  • Удовенко Володимир Петрович (Платон, митрополит Феодосійський і Керченський);
  • Опанасенко В’ячеслав Олександрович (єпископ Коктебельский Агафон);
  • Овсянніков Олександр Олександрович (єпископ Джанкойський і Роздольненський Олексій);
  • Чернишов Костянтин Валерійович (єпископ Бахчисарайський Калленік);
  • Таранов Олександр Борисович (архієпископ Ровеньківський і Свердловський Аркадій);
  • Іванов Олег Олександрович (колишній митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей);
  • Масленіков Олексій Олександрович (колишній митрополит Роменський і Буринський Iосиф).

11 грудня до санкційного списку доєдналися ще сім представників УПЦ (МП):

  • митрополит Запорізький і Мелітопольський УПЦ МП Андрій Коваленко;
  • митрополит Луганський і Алчевський УПЦ МП Василь Поворознюк;
  • настоятель Мелітопольського Свято-Савинського чоловічого монастиря УПЦ МП Олександр Прокопенко;
  • настоятель Свято-Успенського кафедрального собору УПЦ МП у Херсоні Олександр Федоров (архімандрит Алексій, який благословляв на «правління» колаборанта Володимира Сальдо);
  • митрополит Бориспільський і Броварський Антоній УПЦ МП, керуючий справами УПЦ МП, член Міжсоборної присутності Руської православної церкви Іван Паканич (від УП: митрополита Антонія вважають неформальним лідером проросійського крила УПЦ МП);
  • митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій УПЦ МП, голова відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ МП Валентин Єгоренко;
  • архієпископ Костянтинівський Паїсій, вікарій Горлівської єпархії УПЦ МП Віктор Шинкарьов.

Крім того, РНБО доручила уряду підготувати законопроєкт щодо унеможливлення діяльності в Україні релігійних організацій, афілійованих із центрами впливу в рф. Фактично, наслідком прийняття такого закону має стати припинення діяльності УПЦ (МП) в Україні.

Цікаво, що УПЦ (МП) замість того, щоб публічно засудити діяльність священнослужителів-колаборантів, навпаки закликала Зеленського зняти з релігійних організацій разом з діячами, назвавши їх «невиправданими і незаконними».

ПЕРШІ КРОКИ ДО ЗАБОРОНИ УПЦ (МП)

В Україні вже робили спроби заборонити діяльність релігійних організацій, підконтрольних росії, втім поки вони нічим не завершилися.

Зараз уряд працює над проєктом закону, який дозволить в судовому порядку забороняти діяльність релігійних організацій, якими керує росія.

Заступниця голови парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук повідомила «Вечірньому Києву», що цей закон у Верховній Раді очікують до кінця січня цього року. Йдеться саме про ті організації, які контролюються країною-агресором і мають канонічний центр у москві.

Заступниця голови парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук. Фото: з відкритих джерел

Зараз Державна служба України з етнополітики та свободи совісті аналізує статут УПЦ (МП), щоб визначити, чи пов’язані вони з країною-агресором. Не секрет, що в Синод РПЦ досі входять священнослужителі Української православної церкви.

«Є фахова експертиза, яку ми також чекаємо до кінця січня, і ця експертиза буде передана в РНБО. Далі це в синергії може працювати з відповідним законодавчим рішенням, яке буде шукати Верховна Рада. Дуже важливо, щоб це було у відповідності до практики Європейського суду з прав людини. Щоб ми не прийняли таке, що дуже сподобається у соцмережах, але потім його неможливо буде виконати або воно розвалиться в апеляційних судах чи Європейському судді», — пояснила Євгенія Кравчук.

На питання, скільки може тривати процес заборони через апеляції від церкви, Кравчук відповіла, що прорахувати це неможливо. Втім, коли забороняли політичні партії, які співпрацювали з рф, то цей процес не був тривалим — навіть, враховуючи апеляції.

Зазначимо, цей процес може пришвидшитися завдяки нещодавньому рішенню Конституційного суду України. Наприкінці грудня КСУ визнав конституційним закон «Про свободу совісті та релігійні організації», за яким УПЦ (МП) має вказати приналежність до росії.

Нині Українська Православна Церква відхрещується від свого зв’язку з рф та не використовує приставку «Московський патріархат» на своїх ресурсах. За рішенням суду, тепер Церква має вказати свою приналежність до росії.

***

Представники Української православної церкви, яку пов’язують з Московським патріархатом, називають прискіпливу увагу до себе «гонінням на церкву». Вони запевняють у своїй незалежності і заперечують зв’язок з країною-агресором.

Звісно, узагальнювати, що всі представники УПЦ (МП) продовжують співпрацювати з росією під час повномасштабної війни і допомагати агресору, буде неправильно. Втім, офіційна позиція вищого керівництва церкви, відсутність реакції на дії священників-колаборантів і небажання офіційно відокремитися від РПЦ викликають немало питань і зводять репутацію всієї Української православної церкви нанівнць.

Юлія СЕРГЕЄВА, «Вечірній Київ»