На сайті Київради зареєстрували петицію про демонтаж храму-МАФу біля Десятинної церкви

Церква-самобуд УПЦ МП на Старокиївській горі. Фото з відкритих джерел
Церква-самобуд УПЦ МП на Старокиївській горі. Фото з відкритих джерел

На сьогодні вона вже набрала понад половину з необхідних 6000 голосів.

Нещодавно киянин Василь Николишин зареєстрував на сайті КМДА петицію №11 648 із проханням знести незаконний «храм-МАФ» московського патріархату, що знаходиться в історичному центрі Києва.

В описі до петиції киянин зазначає про розташування церкви-каплиці порушує наступні норми та зобов’язання:
— знаходиться в буферній зоні пам’яток ЮНЕСКО, де заборонене нове будівництво,
— порушує ансамбль історичного археологічного комплексу «Десятинна церква»,
— капітальна споруда не має поштової адреси, а тому не може використовуватись громадянами, адже по суті є будівельним майданчиком.

«Окрім вищезгаданого, заклад, що знаходиться в споруді поширює антиукраїнські наративи та працює на країну-агресора понад 14 років поспіль», — обурюється пан Василь.

Скандальний храм-намет з’явився ще у 2007 році. Фото з відкритих джерел

Його думку повністю поділяє відомий український громадський діяч, активіст та засновник руху «Збережи старий Київ» Ігор Луценко, який ще до повномасштабного вторгнення виступав проти розміщення незаконного церковного об’єкта на території Національного історичного музею.

Нещодавно, повернувшись з фронту на новорічно-різдвяні свята, де Ігор ніс службу в лавах ЗСУ як аеророзвідник, він записав відео, де розповів свою історію тривалої боротьби з незаконною церквою-МАФом та її одіозним настоятелем єпископом Гедеоном (Хароном).

Цей скандально відомий діяч не лише є громадянином російської федерації, але й у 2018 році звертався до суду з вимогами визнання незаконності рішення про Надання Томоса Православній церкві України.

За словами пана Ігоря, ще за попередньої влади йому вдалося домогтися ануляції документів «отця» Гедеона, що дозволяли йому перебувати на території України на законних підставах. Однак, одіозний діяч з часом зумів оскаржити це рішення у судовому порядку та «закріпитися» на самовільно захопленій території.

Громадський діяч та активіст Ігор Луценко. Фото: Facebook

Нагадаємо, що ще у 2007 році в історичному центрі міста на території Національного музею історії України на вулиці Володимирській, 2, раптово з’явилася «тимчасовий» церковний намет для звершення великоднього богослужіння, що з часом трансформувався у дерев’яну каплицю, а згодом і у повноцінний храм.

Його довільно звели священники з УПЦ МП неподалік історичного фундаменту старовинної Десятинної церкви для подальшого зведення нового храму, що представники церкви називали «возрождєнієм унікального символа Православія — Десятінного собора».

За свідченням громадських активістів, з часом церковна громада одержала право власності на саму будівлю, однак жодних дозволів на будівництво, ще й поблизу фундаменту стародавньої Десятинної церкви представники церкви не мають.

Марно намагалися боротися з незаконним храмом і пересічні кияни. Ще у січні 2018 року, двоє архітекторів з метою привернення уваги суспільства до цього питання жбурнули у незаконну зведену каплицю коктейль Молотова.

Тривалий час кияни безуспішно боролися з незаконним храмом. Фото зі сторінки парафії
. Фото з сайту парафії

Згодом їх взяли під варту, а «скандальна каплиця» знову опинилася у центрі уваги громадськості. Проте, за півтора року архітектори були змушені просити вибачення за свої дії.

«Оскільки є довільно встановлений МАФ, завжди знайдуться ті, хто захоче його свавільно знести… Були кияни, яких нудило все це беззаконня, і вирішили відповісти на беззаконня беззаконням… Зараз підпалювачів судять, а священників — ні. Не потрібно бути генієм, щоб прорахувати подальший розвиток подій… Очевидна несправедливість породить лише нову агресію. Поповський кіоск знесуть і спалюватимуть далі. Це викличе посилення невдоволення та розкол у суспільстві, яке розділиться на прихильників та противників УПЦ МП.», — зауважив тоді на своїй сторінці у соціальній мережі відомий український блогер Денис Казанський.

Тривалий час колектив музею судиться з представниками церкви московського патріархату. Фото: Національний музей історії

За його словами, попри незаконність будівництва, цей скандальний храм- кіоск вижив при всіх владах, ставши символом безсилля закону та безпорадності чиновників перед інтересами окремої комерційної організації.

Позбутися непроханих сусідів вже тривалий час прагне і колектив Національного музею історії України, що ще декілька років тому подав позов до релігійної громади УПЦ МП про усунення перешкод користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного об’єкта нерухомого майна та приведення земельну ділянку у попередній стан.

Розгляд справи Господарським судом міста Києва триває з 20 липня 2020 року.

У музеї зазначають, що: «Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці є об’єктом самочинного будівництва на особливо цінних землях історико-культурного призначення. Його розміщення на земельній ділянці музею суперечить її цільовому використанню. Це порушує вимоги пункту „а“ частини 1 ст. 91 Земельного кодексу. Причому вказані порушення з позиції контролюючих органів вважаються вчиненими особою, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, тобто музеєм».

Фундамент Десятинної церкви на Старокиївській горі. Фото з відкритих джерел

Наприкінці березня 2018 року, у результаті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, посадовець департаменту земельних ресурсів КМДА встановив, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

«За цим висновком, вказані порушення допустив Національний музей історії України, як єдиний законний землекористувач. Нам вручили вказівку з вимогою усунути порушення земельного законодавства та привести земельну ділянку у відповідність до цільового призначення. Щоб усунути допущені порушення та захистити своє право на земельну ділянку ми звернулися до суду з вимогою знесення незаконного будівництва», — зауважує співробітниця юридичного відділу Музею Наталія Панченко.

Про хід розвитку справи можна дізнатися на сайті музею.

На жаль, через пандемію коронавірусу та початок війни, розгляд справи дещо уповільнився, але працівники музею не втрачають надію на позитивне вирішення цієї справи вже найближчим часом.

Підтримати петицію Василя Николишина можна за посиланням.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»