Воював на «нулі» і створював кіно: Віктор Онисько з позивним «Тарантіно» загинув смертю Героя
Віктор Онисько брав участь у створенні більш як двох десятків стрічок, був надзвичайно сильним духом і людяним.
«Навіть якщо це апокаліпсис, то я не хочу зустрічати його кислим. Все буде Україна!» — написав на початку березня у люті дні широкомасштабного вторгнення рф в Україну Віктор Онисько на своїй фейсбук-сторінці. Він прийшов до військкомату 4 березня і мав зібраний наплічник.
Якщо вважати соцмережі своєрідним щоденником, то найбільш важливими темами для Віктора були любов до дружини Олі та донечки «неймовірної Захарії», війна за незалежність України та бойове братерство і кіно.
Погляд режисера монтажу відчувається й у світлинах, які Віктор розміщував.
Війна з деморалізованим, жорстоким противником, не позначилась на цьому воїнові світла. У його дописах та постах — найбільше слів вдячності тим, хто допомагав військовим. А також — побратимам.
Він і позивний мав на фронті кінематографічний. «Тарантіно».
Віктор працював над українськими фільмами та серіалами, зокрема над стрічками «Захар Беркут», «Сторожова застава», «Кава з кардамоном» та «Віддана».
Про втрату повідомила дружина загиблого воїна, культурна менеджерка та кураторка кінопрограм, Ольга Бірзул у перший день нового, 2023 року:
«Ти мусив монтувати кіно, але натомість „монтував“ військову реальність у якості ротного».
Ольга розповіла про те, де воював та що переживав її коханий чоловік на війні;
«Два рази на нулі — Херсонщина і Донбас. Без жодної можливості на побачення. Ти дуже втомився, але беріг своїх побратимів. Ти переживав за кожну втрату. Ти казав, що на війні немає більшої тортури, ніж повідомляти родинам про загиблих».
Жінка зізналась, що підлеглий Віктора ридав, коли повідомив їй трагічну звістку:
«Тепер і я відчула це на собі. Моє серце розривалося, коли твій воїн ридав у слухавку і присягався мені, що не знав кращої людини і командира».
«Смерть забирає їх знову і знову», — написала кінорежисерка Ірина Цілик у Facebook.
«Наших найкращих, найкрасивіших, найо*уєнніших, із добрим смаком, ідеальним почуттям гумору та іншими чеснотами. Наш добрий приятель Вітя загинув смертю героя, але від цього ні краплі не легше. Сиджу і підвиваю. Бідні Оля і Заха… Я не знаю, як це все їм пережити. Хочеться хоч якось їх захистити від цього болю, але як?», — написала Цілик.
«У це неможливо повірити. Людина з великим серцем, силою духу, загостреним почуттям справедливості та несамовитою правдою в кожному слові, погляді, вчинку», — зізнався сценарист та режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук.
«Неймовірна втрата для кіноспільноти та України. Вічна шана герою. Щирі співчуття рідним і близьким», — йдеться в пості Національного центру Олександра Довженка.
Віктор Онисько працював над серіалами «Кава з кардамоном», «Сашка», «До побачення, хлопчики», «Метелики», «Особисте життя слідчого Савельєва», «Мертвий. Живий. Небезпечний». Крім того, він працював над фільмами «Рози. Фільм-Кабаре», «Захар Беркут», «Італійський щоденник Ольги», «Віддана», «Поліна і таємниця кіностудії», «Холодна кров», «Ленінопад», «Сторожова застава», «Незламна», «Карасі», «Позаземний», «Рік Золотої Рибки» та «Презумпція вини».
До слова, «Вечірній Київ» присвятив спецвипуск газети загиблим на фронті Героям. «Пантеон Героїв», — так називається постійна рубрика, де йдеться про життєві історії Захисників — від дитинства і до свідомого вибору — захищати Україну від ворога, до останньої хвилини життя.
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»