Київське море захоплює водяний горіх

Над Київським водосховищем нависла реальна небезпека – рослина водяний горіх негативно впливає на водойму і знищує в ній рибу. Тривогу б`ють Державне агентство рибного господарства України,  Інститут рибного господарства, Асоціація рибалок України та інші захисники водойм і риби. «Вечірка» спробувала дослідити цю серйозну проблему.

Київське водосховище, яке ще називають морем, є однією з найбільших на Україні штучних водойм. Проте зараз значна її частина  нагадує звичайнісіньке озеро, заросле рястом. Такого вигляду надають їй пишно розрослі кущі водяного горіха, який ще має назву чилім. Спеціалісти Державного агентства рибних ресурсів стверджують, що  його зарослі вже покрили понад 40 квадратних кілометрів водосховища, що становить близько 37 тисяч гектарів плеса.

- З року в рік водяний горіх захоплює все нові площі, - розповів «Вечірці» начальник відділу організації промислового рибальства та наукового забезпечення галузі Держрибагентства Олексій Ногарєв. – Причому він розростається на мілині, де в основному риба годується. Ця рослина сповільнює розвиток фітопланктона – потужного генератора розчиненого в воді кисню, без якого неможливе життя водних організмів,  і створює під собою «мертву» воду, де не живуть біоресурси та немає кисню. За дослідженнями Інституту рибного господарства, проведеними в 2011-2012 роках, вміст кисню у придонній відкритій воді становив 5 міліграмів на кубічний метр, а під чилімом він складав усього  0,2-1,7 міліграма. Вміст зообентоса – личинок, які є основним кормом місцевої риби, складав відповідно 1215 грамів на квадратний метр та 0,68 грама. Ці показники є критичними для рибогосподарської діяльності.

Стривожений ситуацією і голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. Він повідомив «Вечірці», що на ділянках Київського водосховища, які знаходяться поряд із заростями чиліму, зустрічається близько 40 видів молоді риб, у тому числі й промислових. Проте, під заростями водяного горіху практично ніякої риби немає. До того ж, ця рослина затягує непрохідною масою природні нерестовища, чим не дає можливостей рибі відкладати ікру. Все це призвело до того, зазначив головний рибалка, що, згідно з даними Інституту рибного господарства, за останні кілька років неконтрольовані розростання водяного горіха зменшили рибопродуктивність Київського водосховища на 35-40% відсотків або в середньому на 400 тонн щорічно. До того ж, восени всі величезна маса цього горіха спускається на дно, де перегниває, що часто призводить до масової зимової задухи риби.

  Як же боротися з цією шкідливою водяною рослиною? «Так  викосити його до дідька, і вирішити цю проблему, яка горіха розлущеного не варта!», - вигукне, прочитавши ці рядки, нетерплячий читач. Якби ж то можна було зробити все так просто… Виявляється, що чилім занесено до Червоної книги як зникаючий вид рослин, тому знищувати його категорично заборонено. А оскільки самим захисникам рибних ресурсів косити горіх зась, то, можливо, спробувати якісь інші підходи – наприклад боротись із водяним горіхом за допомогою рослиноїдних риб? На це запитання Олексій Ногарєв відповів, що існувала думка про те, щоб використати для цих цілей білого амура. Ним навіть зарибили Київське водосховище. Але ця ідея не виправдала себе, адже він не може харчуватися виключно водяним горіхом, та й при наявності іншої кормової бази надає перевагу більш м’яким водоростям, у й чому переконалися на практиці фахівці Держрибагентства та Інституту рибного господарства. То де ж вихід із ситуації?..

Зайшовши в такий глухий кут, захисники рибних ресурсів за ініціативою Асоціації рибалок України нещодавно змушені були безпосередньо на морі провести робочу нараду «Негативний вплив водного горіха на екосистему Київського водосховища: шляхи вирішення ситуації», запросивши на неї журналістів, щоб вони обнародували цю проблему. В нараді взяли участь голова Держрибагентства Ярема Ковалів, доктор біологічних наук із Інституту рибного господарства України Національної аграрної академії Ігор Бузевич, голова Асоціації риболовів України Олександр Чистяков, член Асоціації рибопромисловиків Київського водосховища Микола Шинкаренко, представники Мінекології, промислових підприємств та громадських організацій. Фахівці обговорили різні аспекти проблеми засилля водного горіха на водосховищі, зокрема, й його віднесення до Червоної книги. Олександр Чистяков заявив, що не розуміє, чому чилін досі залишається в цій книзі, адже повне знищення їй ніколи не загрожувало, оскільки в природі у неї фактично немає ворогів. Навіть рослиноїдні риби його практично не їдять. Тому цей реліктовий загарбник займає вже тисячі гектарів акваторії не лише Київського моря, а й Дніпровського каскаду та річкових заплавів. І ці площі з кожним роком зростають, адже він інтенсивно розмножується.          

Учасники наради зазначали, що після того, як водяний горіх неймовірно розрісся, завдаючи шкоди водоймам, фактично всі країни викреслили його зі своїх Червоних книг. Заповідним він залишився в Білорусі, Литві та Україні. До того ж, у деяких країнах навчились продуктивно застосовувати насіння водяного горіха в харчовій та фармацевтичній промисловостях. Проте в Україні це поки що неможливо, оскільки водяний горіх залишається червонокнижною рослиною. І для того, щоб можна було хоча б вибірково проріджувати його зарослі на водоймах спеціальними комишокосилками, потрібно переглянути природоохоронний статус цієї рослини. Як зазначалося, для того, щоб Інститут ботаніки, який і вніс його в Червону книгу, зміг приступити до його повторного вивчення, повинна зібратися червонокнижна комісія. А цього, на жаль, не відбувається вже кілька років. Тож  за підсумками наради риболовна громадськість звернулась до Міністерства екології, Інституту ботаніки та Інституту гідробіології Академії наук України з офіційним листом, у якому акцентувала увагу на гостроту проблеми та закликала розробити план з її вирішення.

Дмитро Дубина, доктор біологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту ботаніки ім.. М.Г.Холодного НАН України

Мені здається, що проблема водяного горіха дещо перебільшена. Дійсно ця рослина є реліктовою, занесеною ще до першого видання Червоної книги 1980 року. Вона з`явилася на нашій території задовго до появи людини і була, напевне, не однорічником, як зараз, а деревом, як пальма, ще в період динозаврів. Цей горіх фактично був першою культурною рослиною (ще задовго до пшениці, чи картоплі), яку споживала «гомо сапієнс» та годувала ним худобу. Зараз налічується більше 10 видів чиліма. Водяний горіх не «живиться» киснем із води, як вважають деякі його противники, а «дихає» листям, до того ж, він очищає воду від інших гниючих водорослів та біогенних речовин і захищає її від перегріву під палючим сонцем на мілині. Хто вважає, що для очищення Київського моря потрібно виключити водяний горіх із Червоної книги, то це – маніловщина. Адже він вже практично зникає в інших місцях, зокрема, на Сіверському Дінці та в гирлі Дніпра, тож можемо взагалі його втратить. До того ж, не доведено, що мор риби, а також різке зменшення рибопродуктивності пов'язані саме з горіхом. Як і помилковим є твердження про те, що він до 50 років зберігає здатність до проростання – буквально через дві години без води він її втрачає. А от для того, щоб вибірково очистити певну територію для риболовецького промислу чи нересту, думаю, Держрибгоспу варто звернутися до Мінприроди за дозволом на проведення скошування його навесні – ще до появи плодів, якими він розмножується. До речі, плоди горіха дуже корисні в лікуванні гіпертонії та дизентерії Свого часу запорізькі фармацевти розробили на його основі досить ефективний препарат «Траказид», але він не набув поширення, бо тоді не було достатньо ресурсів, а потім він став червонокнижним. Ще у 1980-90 рр. його переробляли - були ферми, які його спеціально вирощували Плоди чиліма використовують і як пробіотики та  в кулінарії – особливо це поширено в Індії. Так що водяний горіх більше корисна, ніж шкідлива рослина.

Ки́ївське водосховище (море) - одне з шести великих водосховищ у каскаді Дніпра.  Заповнене в 1964-66 роках. Площа - 922 км², об'єм - 3,73 км³, довжина - 110 км, найбільша ширина - 20 км.. Має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води до 1,5 м.

Водяний горіх (Trapa natans L.) - однорічна трав'яниста водяна рослина родини плакунових. Реліктовий  вид. Стебло підводне, довге (40 - 150 см). Листки завдовжки 3 - 4 см, завширшки 3 - 4,5 см, плаваючі, широкоромбічні, зібрані у розетку. Квіти з'являються у пазухах листя, утримуються під водою - на поверхні з'являються лише вранці або ввечері. Розмножується плодами. Плоди (діаметр 6-10 мм) з твердою оболонкою, в основному чотирирогі. Плодоносить у серпні - вересні. Одна рослина здатна дати 10-15 горішків. Горішки у воді зберігають здатність до пророщення впродовж 40 років. Любить неглибокі озера та річкові заводі з повільною течією. Водяний горіх дуже смачний і поживний. Його їдять сирим, звареним у солоній воді або запеченим у попелі, як картоплю.