«Палають хати, а ти нічого не можеш зробити»: історії трьох родин, яким відбудували оселі на Київщині

Мешканка Рудницького — пані Людмила. Фото: Борис Корпусенко
Мешканка Рудницького — пані Людмила. Фото: Борис Корпусенко

Розповідаємо, як благодійники об’єднали зусилля, аби до зими відбудувати 11 родинам будинки в селі Рудницьке на Київщині.

Три тижні невелике село Рудницьке, що в 60 км від Києва, жило під суровим наглядом російських окупантів.

Людям не дозволялось виходити на власні подвір’я. Навіть більше, кожна родина отримувала свій дозвіл на те, щоби погодувати худобу, взяти дрова на розпалку хати та просто подихати повітрям.

Для тих, хто не дотримувався правил чи мав свою відкриту позицію — жити не давали. У прямому сенсі.

За часи окупації у селі закатували й вбили одну людину — журналіста на пенсії 74-річного Володимира Герасименка. Ніхто не знає, що саме спричинило росіян по-звіриному розправитись з чоловіком. Але одностайно кажуть: той мав свою думку, і як справжній журналіст не боявся її висловити.

Під час визволення територій Київщини, село прострілювали з різних боків. Наші — по позиціях росіян, ті — у відповідь. Страшних руйнацій для Рудницького можна було оминути, якби рашисти не обстрілювали ЗСУ з подвір’я людей.

Окупанти навмисно заганяли важку техніку у двори, щоби ховатись поміж будинків, а разом із тим — вбивати цивільних українців.

Окупанти зруйнували 3% помешкання Рудницького
Зруйнований двір в Рудницькому

Вночі 27 березня ворог тихо дислокувався в сусіднє село Перемога, де вбив 18 мирних селян. Фіксували там й ґвалтування.

Від 28 березня село Рудницьке живе вільним життям. Люди намагаються не згадувати часи під окупацією. Вони самотужки роблять дахи, пошматовані уламками; розгрібають завали після «освободітєлєй» та повертаються до відносно мирного життя.

А допомагають це зробити волонтери та благодійники. Щоби відремонтувати селянам будинки до холодів, три благодійних фонди створили окремий проєкт «Фенікс Рудницького».

Журналістка «Вечірнього Києва» подивилась на відновленні будинки та поспілкувалась із мешканцями, яким профінансували багатовитратні ремонтні роботи.

НА ВІДНОВЛЕННЯ БУДИНКІВ ПІШОВ МАЙЖЕ МІЛЬЙОН ГРИВЕНЬ

Три благодійні організації: Фонд громади Березані за підтримки ІСАР Єднання, фінансової підтримки Фонду Федора Шпига та «МХП-Громаді» взяли на себе справу усунути пошкодження в 11 будинках в селі Рудницьке.

Для відбудови обирали родини, які не в змозі оплатити ремонт.

Усі помешкання мали майже однакові руйнування: відсутність даху, вікон, посічені уламками стіни та двері.

Сумарно на проєкт «Фенікс Рудницького» благодійники витратили 900 тисяч гривень.

Щоби зимувати в теплій та цілій хаті, ремонт розпочали заздалегідь — влітку.

«Цей проєкт — вдалий приклад партнерства у сфері благодійності. Кілька благодійних фондів, інститути громадянського суспільства, зокрема й міжнародні, об’єднали свої зусилля, аби допомогти людям, які пережили окупацію. Тому, як тільки ми отримали заявку на цей проєкт, одразу відгукнулися», — розповідає Павло Мороз, директор Департаменту корпоративної соціальної відповідальності компанії МХП.

Павло Мороз. Фото: Борис Корпусенко

Наприкінці листопада в помешканнях усіх 11 родин завершився ремонт. Нині вони запросили «Вечірній Київ» на «новосілля».

ІСТОРІЯ ПАНІ ЛЮДМИЛИ

Великий, з білої цегли охайний будинок належить 63-річній пані Людмилі. На перший погляд, може здатись, що війна оминула її маєток. Втім, на воротах ще дотепер видніється напис: «Люди». А сам дім ще влітку мав інакший вигляд.

Двір пані Людмили
Пані Людмила

«Вибуховою хвилею від російських градів суттєво пошкодило дах: з 55 листків шиферу вціліло лише два. Вікна миттєво вилетіли. Побило стіни й шифер на сараї. Увесь двір був засипаний розірваними снарядами та сміттям. Єдине добре — мене не було вдома», — зітхає жінка.

Разом із чоловіком пані Людмила самотужки відновила дах гаража. Однак, відремонтувати своє помешкання у часи війни родина не має можливості.

Тому, коли благодійники приїхали із гарною новиною до Рудницького, та запропонували допомогти полагодити руйнації в будинку — жінка зраділа до сліз.

Наприкінці літа у будинку Людмили провели експертизу, закупили необхідний матеріал та оплатили роботи будівельників. А вже початок холодів родина зустріла у відремонтованому теплому помешканні.

Відремонтований будинок пані Людмили

«Дах, вікна та двері нам на совість. Тепер можна спокійно зимувати», — резюмує жінка.

ІСТОРІЯ НАТАЛІ ТА ОЛЕГА ТКАЧЕНКІВ

Будинок родини Ткаченків зруйнувався внаслідок вибухової хвилі. Уламки летіли з такою швидкістю, що наскрізь пробивали цегляні стіни. Дах був пошматований, а від сараю майже нічого не лишилось.

Родина Ткаченків та їх відбудований дім

«Руйнування були такими, що неможливо було жити. Дроти на стовпах обірвані. Світла, води й газу не було. На дворі мороз. Важко було жити в ті часи», — зітхає Наталя.

Утім, покинути рідну хату родина не планувала. Вікна забили фанерою, стіни підлатали та перейшли на опалення хати дровами.

Ось такий вигляд мав будинок Ткаченків до ремонту
Ось такий вигляд мав будинок Ткаченків до ремонту

Згодом родину Ткаченків покликали на збори у сільський Будинок культури. Тема обговорення — відбудова від благодійників. Після візиту представників БФ до помешкання сім’ї вони повідомили, що допоможуть відремонтувати.

Наступні місяці в їхньому дворі тривали ремонтні роботи. Поставили вікна, залатали дірки від снарядів у стінах та наново зробили дах.

«Краса!» — оглядається на будинок господиня.

ІСТОРІЯ КАТЕРИНИ ІВАНІВНИ

Будинок 73-річної Катерини Іванівни розташований в центрі села, поруч із церквою. З неї жінка, каже, очей не відводила: молила Бога помилувати українців від російських чортів.

Окупанти пішли, але добряче обстрілявши будинок старенької. Уламки від снарядів посікли двері, вибухова хвиля вибила усі вікна в хаті, а сарай вщент згорів.

«Ми якраз тоді сиділи в підвалі, коли почалось… Коли я вийшла, то побачила понівечений будинок. Палають хати, а ти нічого не можеш зробити. Води немає, за двір не вийти не дозволяють росіяни. Страшно та дуже важко на душі», — говорить Катерина Іванівна.

Довгий час гіпсокартон та плівка служили жінці вікнами. Її маленька пенсія не покриє великих витрат від руйнацій.

Допомогти жінці зголосились благодійники проєкту «Фенікс Рудницького». Нині будинок придатний до комфортного життя, виглядає охайно, а головне в ньому безпечно та тепло.

Катерина Іванівна
Відремонтований будинок Катерини Іванівни

«Мені поміняли вікна, двері, зробили дах та залатали дірки в будинку», — каже вона.

Відновлюють помешкання українців не тільки в області, а й у столиці. Наприклад, нещодавно у свої квартири повернулись мешканці Святошинського району.

20 березня близько 14:00 сили ППО збили російську ракету. Її уламок впав на подвір’я будинку на вулиці Ірпінська. Масштаби руйнувань були такими, що жити у ньому було неможливо.

Після вибуху фахівці провели експертизу в кожній квартирі та упродовж кількох місяців будівельники ремонтували будинок. Зараз ця багатоповерхівка виглядає навіть краще, ніж до руйнування.

Даша ГРИШИНА, фото Бориса КОРПУСЕНКА, «Вечірній Київ»