«Бути чи не бути» новим комунальним тарифам?

 «Бути чи не бути» новим комунальним тарифам?

«Бути чи не бути?»…  Це гамлетівське питання про сенс життя хвилює зараз тисячі киян із кожним днем усе більше. Вони з острахом чекають нових комунальних платіжок – будуть чи не будуть у них підвищені тарифи на гаряче водопостачання та інші «блага» цивілізації? Це животрепетне питання виникло тому, що, як відомо, на засіданні 7 липня депутати Київради прийняли мораторій на введення з 1 липня підвищених цін і тарифів для населення на житлово-комунальні послуги до 1 жовтня. Багато хто дійсно «з ентузіазмом» сприйняв таку турботу народних обранців про свій електорат, ще більше скептиків розцінили це рішення як популістське загравання з народом.

Сам же мер міста Віталій Кличко неодноразово заявляв, що більшість киян просто не зможуть оплачувати комунальні послуги за новими тарифами. На його думку, оголошене Кабміном подорожчання газу (вдвічі) для підприємств, що забезпечують Київ теплом, викличе різке зростання тарифів на опалення та гарячу воду.

- Вартість опалення для населення зросте з 17 до 31 гривні за квадратний метр, а вартість гарячої води - до 78 гривень за кубометр! Такі тарифи є непідйомними для більшості киян, а особливо - для пенсіонерів та сімей з дітьми, де працює один з батьків. Повинна бути якась логіка і обгрунтованість. Якщо зростають пенсії, то це б було логічно, а якщо пенсії залишаються на тому самому рівні, як можуть вдвічі злетіти платежі? Люди не зможуть плати за цими рахунками. Таке підвищення тарифів викличе колапс у комунальному господарстві, - наголосив столичний голова. Тож мер ініціював звернення Київради до парламенту, уряду, Національної комісії з регулювання енергетики та комунальних послуг щодо скасування постанови Кабінету міністрів про підняття ціни на газ для населення. 

Такі заяви міського голови також вселили віру багатьом киянам, що державна влада та національна комісія прислухаються до думки столичних депутатів. Проте, як кажуть, не тут-то було. Як відомо, благими намірами вимощена дорога до пекла. Тож і в цьому випадку, схоже, рішення Київради та заяви мера так і залишаться намірами поліпшити життя жителів столиці. На ці висновки наводять коментарі прем’єра Володимира Гройсмана та заступника глави міськадміністрації Петра Пантелєєва. Голова уряду, зокрема, запропонував столичній владі замість запровадження мораторію на тарифи за комунальні послуги компенсувати їх із міського бюджету. Також він висловив свій подив, чому мораторій ввели лише до 1 жовтня, адже до цієї дати кияни опаленням користуватися не будуть. Тож прем’єр задав риторичне запитання:

- Навіщо було приймати таке рішення?. ..

А буквально вчора заступник голови столичної міськадміністрації Петро Пантелєєв розвіяв останні сумніви киян щодо мораторію на тарифи.

- Київська влада не буде компенсувати різницю в оплаті комунальних послуг, тому що це може робити лише орган, який затверджує тарифи, тобто Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг, заявив заступник мера. Ми отримали роз’яснення Мінрегіону з питання тарифів, у якому чітко вказано, що їх затверджує НКРЕКП, і що це – не повноваження міськрад, - зазначив пан Пантелєєв. – Тому, відповідно, міста не можуть компенсувати цю різницю. Також Київська міська державна адміністрація та районні адміністрації не можуть судитися з цією комісією. Це може зробити тільки фізична особа, до якої застосовано завищені тарифи. Тож зараз вже є декілька позовів наших політиків, які, в одному випадку, зверталися до суду як фізична особа, а в другому – як народний депутат.

Про наслідки цих звернень заступник голови не повідомив.

У зв’язку з таким розвитком подій  колишній мер Києва Леонід Косаківський назвав рішення Київради від 07.07.2016 «Про встановлення мораторiю (заборони) на введення з 01.07.2016 року в дію підвищених цін і тарифів» мильною бульбашкою. Він заявив, що проект документа та всі матеріали до нього відмовилось візувати навіть управління правового забезпечення міської ради, і дало свій негативний висновок з огляду на його неконституційність та незаконність.

- Сам текст - суто декларативний та нікого ні до чого не зобов’язує, - категорично заявив екс-мер. - Необхідних фінансових розрахунків до проекту не додано. Тобто цей «документ» є нікчемним правочином в розумінні Цивільного кодексу, і ніхто його не буде брати до уваги. Навіщо ж його було ухвалювати? Деякі депутати, з ким вдалося поспілкуватися в режимі «офрекордз», кажуть, що їх поставили в таке становище, коли вони були вимушені натиснути кнопку «за», інакше як би могли пояснити тоді свою позицію виборцям? Тобто відбулася просто гра на публіку з удаваною турботою про людей. Замість вжиття конкретних заходів, аби захистити та підтримати киян у такій скрутній ситуації, вдалися до імітації цієї турботи».

Сам же пан Косаківський бачить три варіанти розвитку подій у зв’язку з непомірним підвищенням вартості комунальних послуг:

1. Скасування «драконівських» тарифів.

- Судячи із зустрічі прем’єра з міськими головами, уряд їх, як і ціну на газ, переглядати не має наміру, - вважає екс-мер. - Тому вирішення цієї проблеми тепер лежить у політичній площині. У який спосіб, час покаже. Ви знаєте, що буває, коли верхи не можуть, а низи не хочуть…

2. Підвищення зарплат і пенсій.

Проте міністр соцполітики вкотре заявив, що коштів на це немає.

- Дві задачі – стримувати тарифи та підвищувати соціальні стандарти – одночасного рішення не мають, - заявив Андрій Рева. – А тому Уряд змушений прийняти чітке політичне рішення: або ми займаємось тим, що опускаємо тарифи до рівня бідності, або їх відпускаємо і поступово піднімаємо рівень життя громадян до європейського. Кабмін, судячи з усього, вибрав останнє.

3. КМДА та Киіврада, продовжуючи боротьбу на політичному фронті за «вгамування» тарифів, мають зосередитись на тому,  щоб захистити киян від цього цінового та тарифного удару, і максимально пом’якшити його наслідки для городян, добре підготуватися до зими. Якщо оголосити особливий бюджетний режим, відсікти усе зайве, скоротити деякі видатки, то міській владі під силу закрити на певний час цю проблему самотужки, доки буде знайдено загальнодержавне рішення.

- Тут потрібні грамотні суто управлінські рішення, за рахунок чого, між інших, ми вивели місто з економічної і фінансової кризи в 1993-1995рр., коли ситуація була набагато важча, - констатував пан Косаківський.

Свої «рецепти» боротьби з тарифним «недугом» дає й керівник відомої громадської організації «Публічний аудит» Максим Гольдарб. Він вважає, що тариф на опалення завищений через дві ключові проблеми: вдвічі завищену ціну на газ, а також те, що система формування тарифів залишає шпарини для монополістів, які можуть роздути свої витрати так, як вони захочуть. А Нацкомісія з регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг все спускає на гальмах. Тому питання зниження тарифів для населення мають взяти на свій контроль мери міст, вважає пан Гольдарб. Потрібно забезпечити 100-відсотковий облік теплової енергії, для чого слід встановити лічильники. При цьому стан виконання інвестпрограм поставщиків та дотримання графіка встановлення лічильників повинні бути на постійному контролі голів міст. Також місцеві ради можуть зробити так, щоб компанії-енергопоставщики своїми силами залучали інвестиції та проводили модернізації мереж і виробничих потужностей, а не закладали витрати на них у тарифи для населення. Міськради мають робити все, щоб енергопоставщики не паразитували на базисі, створеному до них за рахунок міської общини, а змушені були зменшувати витрати і підвищувати ефективність управління мережами. Наприклад, у минулому році кияни проінвестували «Київенерго» на 175 млн. грн., а з 2011 року вони вклали в поліпшення його майна близько 500 млн. гривень. Тому з юридичної позиції Київрада може ініціювати в судовому порядку встановлення права власності київської общини на майно «Київенерго» на цю суму. До того ж, на тарифи впливає й те, що зараз для монополістів не встановлено межі середньозваженої ціни на теплову енергію, тож вони можуть закладати в витратну частину свої «бажання» - тому майже 76 відсотків підприємств теплокомуенерго в Україні постачають його за завищеними тарифами. Сподживачі ж платять не за спожите тепло, а за квадратні метри з застарілими нормативами втрати тепла. Пан Гольдарб наводить і інші чинники зменшення тарифів.

Одним словом, за бажання та грамотного економічного підходу держави до системи тарифоутворення можливо значно зменшити ціну на комунальні послуги. От тільки хто зможе взятися за вирішення цієї глобальної проблеми і дати потрібну відповідь на філософське питання: «Бути чи не бути?».

Нагадаємо, "Вечірка" повідомляла про те, скільки отримують українські пенсіонери.