«Мамо, я не хочу вмирати»: у Києві собаки допомагають дітям пережити жахіття війни
У громадських просторах Vcentri Hub у столиці кінологи зі своїми підопічними підтримують малечу в умовах війни, темряви та постійного стресу.
Цей новий для України метод лікування та реабілітації за допомогою собак називається каністерапія. Поширюється він завдяки ентузіастам і приносить неабияку користь фізичному та психічному здоров’ю не тільки дітей, але й дорослих.
Минулого вівторка увечері, 29 листопада, попри відсутність світла через чергове аварійне відключення, приміщення Vсentri Hub на Оболоні знову наповнилось дитячими голосами та сміхом. Адже на малечу чекали чарівні та розумні собаки: Хіро (англ. hero — герой) японської породи шіба-іну та вельш-коргі на прізвисько Фоксі.
Двох братів, 8-річного Максима та 13-річного Андрія привела на зустріч із тваринами хрещена мама Наталія з добровольчого формування територіальної громади «Легіон Оболонь».
«Минулого тижня, під час чергового російського обстрілу над їхнім будинком пролетіли дві ракети з гучним свистом, — розповідає „Вечірньому Києву“ Наталія. — Хлопчики дуже перелякались і плакали, старший Андрійко кричав: „Мамо, я не хочу вмирати, я хочу жити“. Ми прийшли, щоб хоч трохи зняти цей стрес. І хлопці з задоволенням спілкуються з собачками. Вони розслаблені та сміються».
Голова правління громадської організації «Родини Небесної Сотні» Юлія Цепун, яка разом із кінологом і волонтеркою Іриною Федосенко ініціювала зустрічі з собаками для психоемоційної реабілітації дітей загиблих героїв, учасників бойових дій і переселенців, розповіла, що подібні заходи проводяться раз на тиждень.
«В Оболонському Vcentri Hub — щовівторка, а Голосіївському — щопонеділка, — каже Цепун. — Діти перебувають у важкому психоемоційному стані та потребують більшої уваги. Хлопчики та дівчатка, які вперше до нас приходили, спочатку були замкнуті, сиділи на стільчиках, склавши ручки як на „утреніку“ в садочку. Зараз вони сміються і ганяють разом із песиками. Після спілкування з собачками відходять від стресу не тільки дітки, а й їхні батьки».
Кінолог і господарка Фоксі Ірина Федосенко, розповіла Вечірньому Києву, що в її команді три собаки, з якими вони їздять на терапію й у госпіталі до поранених бійців.
«Хлопці залюбки спілкуються з песиками. Вони їх гладять, обнімають, гуляють і навіть розповідають собачкам свої історії. Згадують про тварин, які прибивалися до них на передовій, як допомагали один одному. Від цього хлопцям стає трохи легше», — каже Федосенко.
Своєю чергою господарка Хіро, волонтерка Аліна Бірзул зазначила, що у собак породи шіба-іну сильні завдатки песика-компаньйона, тому вони дуже добре ставляться до людей, особливо люблять діточок. Вони дозволяють малечі, наприклад, тягати себе за вуха, чого не терплять від дорослих. Хоча, за її словами, будь-яку собаку можна навчити гарно себе поводити.
«Я за фахом ретушер, а кінологія — моє хобі, — розповідає Бірзул. — Це добряче допомагає психологічно, як мені, так і діткам. Я також отримую насолоду від взаємодії з малечею. Діти зазвичай бояться собак, але побачивши Хіро, розслабляються. Він у всіх викликає посмішку, бо кумедний і схожий на лисицю. Он бачите, побіг уже щоб його гладили та розповідали, який він гарний і класний. Це він любить і отримує задоволення».
Бірзул також розповіла про випадок, коли пес її подруги, також породи шіба-іну підійшов до хлопця, який дуже боявся собак, і він її погладив, а потім зізнався, що зробив це вперше в житті.
Тим часом мама Юлія знімає на телефон, як 5-річна донька Мирослава цілується з Хіро. Її чоловік — учасник АTO й з першого дня повномасштабного російського вторгнення знову пішов на фронт добровольцем.
«Мирослава дуже хоче собаку, тож вирішили прийти та спробувати поспілкуватись. Тепер її забрати не можна», — сміється Юлія.
Так само почувається і мама 5-річного Олексія та 3-річної Олесі пані Оксана. Їх тато, учасник АТО також зараз воює.
«Сьогодні у доньки день народження, але ми все одно прийшли, бо від такої терапії не тільки малечі, а й батькам стає значно краще. Коли ми почали ходити на зустрічі з собачками, син із донькою почали спокійніше спати, вони веселі та щасливі. Це саме те, що їм зараз потрібно. Та і в мене зараз емоції просто зашкалюють», — каже Оксана, дякуючи всім причетним за таку допомогу.
Тим часом у столиці збирають речі для врятованих на Київщині тварин: корм, ліки, повідці, переноски, іграшки тощо.
Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»