Сьогодні у київському цирку прощаються з видатним дресирувальником

Микола Миколайович Козирєв (1976-2022) — дресирувальник левів і тигрів, учень і послідовник Володимира Шевченка, що багато років був незмінним керівником атракціону «Хижі звірі».

«Ми будемо пам’ятати Миколу як людину, віддану своїй справі, доброго друга та колегу, люблячого чоловіка і батька, незламного патріота та захисника циркових тварин», — зазначили у Національному цирку.

Прощання з Миколою Козиревим відбудеться 30 листопада з 11:00 до 12:30 у Національному цирку України (площа Перемоги, 2).

Поховання артиста буде з 13:00 на Совському цвинтарі (вул. Колоскова, 6)

«Обірвалося життя професіонала, шанованого колеги і просто хорошої, чуйної людини. Пішла з життя постать, чий внесок у розвиток української циркової галузі важко переоцінити, — написали у Державній цирковій компанії України. — Свідченням цього є багаторічна високопрофесійна робота Миколи Козирева і компетентність. Професійний шлях пана Миколи — приклад відданості, гідності та любові до професії».

Понад 25 років Микола Козирєв разом з дружиною Юлією працювали з хижаками — левами, ле­вицями, уссурійськими та бен­гальськими тиграми, рідкісним видом хижака — білим тигром.

А став дресирувальником Микола майже випадково. Повернувшись з армії на початку 1990-х років, шукав роботу. Побачив на будівлі цирку оголошення, що потріб­ні уніформісти (працівники, які обслуговують арену під час ви­став та репетицій), і його взяли.

У цирку по­знайомився з легендарним дресирувальником Володими­ром Шевченком, який готував номер «Тигри на конях». Він запропонував Миколі доглядати коней. Також поступово він став доглядати й тигрів.

Десять років Микола працю­вав тренером-дресирувальни­ком у Володимира Шевченка. Готував тварин для виходу на арену: годував, прибирав за ними. З дружиною познайомився на гастролях, привіз до Києва — і вони почали працювати разом.

Людмила та Володимир Шевченки стали хрещеними батьками Козирєвих — пара перейняла їх досвід у роботі з хижаками. Професія дресирувальника входить у п’ятірку найнебезпечніших. Треба знайти спільну мову з тваринами, добре знати характер кожного підопічного.

Бували й випадки, коли Козирєви рятували хижаків, яких люди брали для розваги та кидали напризволяще. Виховували їх, тварини ставали артистами.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»