Як будували легендарний кінотеатр «Україна» у Києві: унікальні матеріали з архіву
У Центральному архіві зберігається проєктне завдання на будівництво широкоекранного кінотеатру на 890 глядацьких місць.
58 років тому, у травні 1964 року урочисто відкрили перший київський широкоформатний кінотеатр «Україна» по вулиці Архітектора Городецького, 5.
Місце розташування майбутнього кінотеатру стало відомим серед киян ще задовго до його відкриття.У 1903 році в Києві на вулиці Миколаївській (нині Архітектора Городецького) відкрили будівлю першого міського кінного цирку в стилі модерн, який був відомий киянам як «Цирк Крутікова» або «Hippo-palace».
На сцені цирку виступали найвідоміші на той час циркові трупи, але визначною подією стало зібрання хліборобного конгресу в 1918 році, на якому його представники обрали своїм гетьманом Павла Скоропадського. На превеликий жаль, в 1941 році будівлю цирку було підірвано, а в 1945 році її розібрали до фундаменту.
Проте згодом у цього місця розпочалося друге, не менш захопливе своїми подіями, життя — почав працювати кінотеатр «Україна».
У Центральному державному науково-технічному архіві України (ЦДНТА України) у фонді Р-6 Державного інституту з проєктування «Київпроект» Київського міськвиконкому (зараз — Публічне акціонерне товариство «Київпроект» Києва) зберігається проєктне завдання на будівництво широкоекранного кінотеатру на 890 глядацьких місць.
Архітектори проєкту: Анатолій Володимирович Добровольський (1910–1988 рр.), Анатолій Якович Косенко (1915–2007 рр.), Вадим Андрійович Созанський (1909 р.н. — дата смерті невідома).
ДЕТАЛІ ПРОЄКТУ
Проєкт майбутнього кінотеатру «Україна» розробляли з урахуванням місця будівництва, а саме включення будівлі до наявної забудови вулиці К. Маркса. Так, у генеральному плані зазначено: «Будівля розташовується на ділянці колишньої будівлі цирку, і примикає, з одного боку, до консерваторії, з іншого — до житлового будинку».
Згідно з архівними документами, будівля кінотеатру чотириповерхова, прямокутної форми. Головний фасад прикрашав бетонний піддашок, що виступав над першим поверхом та засклений еркер, у якому встановлювали художньо-рекламні щити з підсвічуванням.
Поверхня стін головного фасаду та колон першого поверху була реалізована з цегляних блоків, які облицьовувалися вапняком. Цоколь обклали гранітними плитами рожевого кольору. Зовнішні вікна та двері, привертали увагу перехожих, тому що були виконані з масивного полірованого дуба із дзеркальним склом і металевою оправою на вхідних дверях.
Цікаво, що у проєкті, на всіх аркушах, кінотеатр зазначений як «Промінь». Чому вирішили змінити назву на «Україна» — невідомо.
На першому поверсі кінотеатру розташовувався касовий вестибюль та фоє з кімнатою для читання. Приміщення фоє було заплановано на двох поверхах — на першому та другому поверсі перед основним залом. Крім того, архітектори передбачили додаткове фоє з естрадою та кінопроєкційною. Воно слугувало, як дитячий самостійний зал із місткістю 225 осіб, а у вечірні сеанси — як зал кінохроніки й концертний зал.
До основної зали глядачі потрапляли через парадні сходи з фоє. Завантаження зали відбувалося в напрямку екрана. Екран передбачали алюмінований, растровий перфорований, завширшки 12 м.
Для поліпшення світлотехнічних якостей екрана в горизонтальних напрямках та отримання більш рівномірної різкості на його поверхні, він встановлювався увігнутим із радіусом кривини рівним проєкційній відстані.
Обрамлення екрана зводили з урахуванням установки завіси, яка повинна була автоматично відкриватися та створювати враження простору, що широко розкривався перед глядачем. За екраном розташовувався апарат стереофонічного звуковідтворення 3-х основних каналів, гучномовці четвертого каналу ефектів розташовувалися по периметру зали.
Після закінчення кіносеансу глядачі виходили через сходи, які розташовувалися по обидва боки основної зали з виходом безпосередньо на вулицю К. Маркса. Серце кінотеатру — кінопроєкційна була розрахована на три апарати та розташовувалася на рівні амфітеатру залу для глядачів.
На третьому поверсі розташовувалася плакатна, яка мала гарний зв’язок із заскленим еркером, що слугував для влаштування реклами. У підвал заховали всі необхідні для функціонування кінотеатру об’єкти: приміщення для кондиціонування повітря, щитову, вентиляційні камери та ін.
У проєктному завданні досить детально розписано, який вигляд мало внутрішнє оздоблення кінотеатру.Так, з архівних документів дізнаємося, що для підлоги архітектори обрали чотири різновиди матеріалів:
- Мозаїка — розташовувалася на підлозі у вестибюлях, а також майданчиках сходів.
- Дерев’яні рейки — в основному й малому залі, на естрадах та у службових приміщеннях.
- Паркет — у фоє на 2-му поверсі та в читальній залі 1-го поверху.
- Метлахська плитка — у приміщеннях кіноапаратної та вбиральнях.
Стелю в основній глядацькій залі вирішили зробити підвісною акустичною зі збірних легких армоцементних плиток, у які вмонтували освітлення.
У малій залі, для поліпшення акустичних властивостей приміщення, стелю виконали з акустичної штукатурки у вигляді кесонів. Варто зазначити, що для оформлення інтерʼєрів використовували типові для того часу матеріали.
Так, стіни в касовому вестибюлі облицювали мармуром. У фоє та курильній, що розташовувалася на другому поверсі, стіни по штукатурці забарвлювали клейовою фарбою світлого кольору під торцювання — технологія передбачає удари спеціальним пензлем на пофарбованій поверхні, після чого стіни ставали матовими чи напівматовими.
У глядацьких залах та на сходах виконали мастичне забарвлення стін також світлого тону. Влучним було рішення виконати всі вентиляційні решітки радіаторів та інші елементи сантехніки у вигляді ажурних металевих або керамічних решіток.
Освітлення всередині кінотеатру було вбудованим у вигляді фризів або смуг різних розмірів плафонів, виготовлених з оргскла. Не дивлячись, на використання таких, доволі звичайних, на перший погляд, матеріалів, кінотеатр у підсумку вийшов естетичним, з притаманною лише йому атмосферою.
ПЕРЕЛОМНА ПРЕМ’ЄРА ФІЛЬМУ «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»
Відкрили кінотеатр «Україна» в травні 1964 року. А вже 4 вересня 1965 року в його стінах сталася подія, яка назавжди вписала кінотеатр до історії. Відбувався прем’єрний показ фільму «Тіні забутих предків».
Під час презентації на сцену вийшов літературний критик Іван Дзюба й промовив: «Зараз відбуваються масові політичні арешти української інтелігенції та молоді в Києві, Львові та інших містах. Повторюється 1937 рік…»
Після цього в залі увімкнули сирену, а директор кінотеатру почав стягувати Івана Дзюбу зі сцени. У цей же момент аспірант-літературознавець Василь Стус і журналіст В’ячеслав Чорновіл, які перебували в залі, закликали: «Хто протестує проти політичних арештів — встаньте».
Зал налічував приблизно 800 зайнятих місць, 50 чи 60 людей встали. Невдовзі після закінчення прем’єри Василя Стуса відрахували з аспірантури, а В’ячеслава Чорновола та Івана Дзюбу — позбавили роботи. Режисеру кінострічки Сергію Параджанову — не давали знімати в Україні.
Проте сам кінотеатр продовжив працювати. У його кінозалах показували всі знакові кінопрем’єри. Нерідко разом зі стрічками приїжджали їхні творці — відомі кінорежисери та актори.
За роки свого існування кінотеатр «Україна» пережив багато змін. Під час реставрації 1980 року змінили вітраж, що зображував профіль дівчини у віночку — символ процвітання України, на орнаментальне панно. У 2001 році осучаснили обладнання та водночас значно зменшили кількість глядацьких місць (основний зал став на 456 місць, замість 665, а малий — на 148, замість 225). На другому поверсі збудували літню терасу, а в правому крилі замість касового залу відкрили ресторан.
У 2004 році Київська міська рада прийняла рішення про приватизацію кінотеатру. У вересні 2018 року стало відомо про закриття кінотеатру, а вже з 1 жовтня 2018 року кінотеатр перестав функціонувати.
Катерина КОТЕНКО, «Вечірній Київ»