«Нам потрібна стійкість і гнучкість»: Саша Кольцова розповіла про життя і творчість під час війни у Києві

Війна не зупиняє життя, воно просто змінюється. Свій вклад роблять і музиканти. Так, гурт «Крихітка» продовжує свою низку концертів на підтримку ЗСУ. Про те, як фронтвумен гурту Саша Кольцова до нього готувалася, вона описала «Вечірньому Києву». Розмова вийшла, як наш час, — динамічна, записана мало не на ходу, з перебоями зв’язку.

— Як війна змінила життя Саші Кольцової-музикантки?

— Для нас музика довгий час була улюбленим хобі, але зараз хочеться займатись нею більше: створювати культурні продукти українською, документувати цей час, бути разом зі своєю публікою.

З організаційного: репетиційна база у нас на мінус першому поверсі, там безпечно, але зараз вимикають світло, на студії, пишуть, що невдовзі буде генератор. Концерти теж проводимо в укриттях або біля укриттів.

Дуже багато поки художньо неоформлених переживань.

— А як війна змінила життя Саші Кольцової-киянки?

— Мабуть, побут став більш спартанським, між тривогами і вимкненнями хочеться встигати більше. Знаю, де три-чотири укриття поруч, зустрічі теж намагаюсь призначати «за двома стінами», вдома повербанк, ліхтарик, фільтр туристичний для води, крупи, які можна запарювати, а не варити. А ще туристична «щепочниця», запас води і консервів, поки на кілька тижнів.

Ситуація міняється щотижня, тож вчусь адаптуватись, як і всі. Відчувається, як місто солідаризується проти викликів.

— Ви планували на якийсь час виїхати у іншу країну, щоб, наприклад, мати змогу вільно займатися творчістю?

— Поки ні, можливо, скористаюсь пропозиціями резиденцій, але конкретних планів ще немає.

— У вас запланований великий концерт уже завтра, 11 листопада. Як планувати щось у час вимкнення електроенергії чи повітряних тривог?

— Ми починаємо о 18:30, аби мати запас часу, якщо буде тривога, орендуємо генератор на випадок вимкнення і поруч у 2 хв метро Палац Спорту.

— Чи будуть на концерті прем’єри, якісь несподіванки?

— Несподіванки на те й несподіванки. Ми завжди намагаємось зробити так, аби наші відвідувачі йшли з більшим ніж очікували.

Готуємо декілька сюрпризів для публіки, яка просила декілька пісень на минулому концерті — подарунок для наших фанів. Також гратимемо «Поцілунок» — кавер на «Мертвого півня». Це рімейк «Я п’ю цей вечір до кінця». І ще представимо одну нову пісню.

— У багатьох сферах можна почути, що «до війни нас підготував ковід». А музикантів підготував?

— Так, знизили очікування, оптимізували деякі процеси, вирішили випускати альбом посинглово, пісня за піснею…

— Ви виступаєте зі стендапами. Для частини слухачів «Крихітки» це було несподіванкою. Чим цікавий для вас такий формат?

— Це довга окрема розмова, але мене завжди цікавив цей жанр як автора. В мене легка вдача, є почуття гумору, ми часто сміємось з публікою між піснями і для мене це дуже органічне продовження сценічної кар’єри.

— Зараз у суспільстві триває велика дискусія про переоцінку культурних цінностей. Доцільність знесення пам’ятників Пушкіну чи Булгакову, мову. На вашу думку, такі дискусії — доцільні у час війни?

— Ми маємо проговорити всі важливі теми і дійти суспільної згоди щодо принципових моментів, тому, звісно, потрібно осмислили як і чому за культурним вторгненням, переписуванням історії з російського погляду, експансією в музичній та інших сферах — неминуче йде військове захоплення.

— Декілька років тому, ви були однією із найяскравіших і найпослідовніших екоактивісток (ваші екоторбинки, мабуть, є в багатьох), а зараз є прихильницею ядерного статусу для України. Це вплив війни?

— Так.

— Яка ваша «точка опори» у цей час. Можете порадити щось киянам, щоб зберігати розум, не затуманений страхом і зневірою?

— Моя «точка опори» — це люди навколо, друзі, навчання (я студентка Києво-Могилянської Бізнес-Школи), література, спорт, улюблена справа, психотерапія… Як бачите, багато всього.

Нам усім зараз потрібна стійкість і гнучкість — уміння жити поміж відключеннями й тривогами. А ще, за можливістю, треба знаходити собі трохи більше радості, акцентуватися на хорошому, що з нами відбувається, а воно відбувається, бо життя продовжується!

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»