У Києві проходить унікальна міжнародна конференція для дітей

Робота Таїсії Тарасенко та Євангеліни Строєвої «Ні, я жива, я буду вічно жити, бо в серці маю те, що не вмирає».
Робота Таїсії Тарасенко та Євангеліни Строєвої «Ні, я жива, я буду вічно жити, бо в серці маю те, що не вмирає».

IV учнівська конференція «Мистецтво без меж: шлях до науки» проходить в ці дні на Оболоні у Vсentri Hub.

Діти з усієї України та 16 країн світу представляють свої доповіді про розшуки по темах мистецтва: музики, живопису, поезії, переклад здійснюється п’ятьма мовами.

У вступному слові науковий куратор конференції, доктор музикознавства Юрій Чекан підкреслив, що мова на конференції піде не про музику чи малювання, а про свободу творчості, свободу нашого існування — основну засаду європейського світогляду.

Експертами на конференції виступили по відеозв’язку видатні діячі мистецтв з України, Франції, Німеччини, Австрії, Канади, Польщі, Аргентини, Австралії, США.

Зал для конференції прикрасили живописом учнів художніх шкіл столиці.

Юні доповідачі розповіли про свої дослідження мотивів музикування у західноєвропейському живописі, творчості Альфонса Мухи, японської манги та аніме, мистецтво шрифту та спроби створення власного дизайнерського шрифту та інше. Всі доповіді ілюструвалися слайд-шоу, живим ефіром у zoom з піснями, музикою власного виконання доповідачів.

Виступ ансамблю «Вікторія»

У дискусії на панелі «Мистецтво та війна» привернув увагу зібраний матеріал на тему історії виникнення пісні «Ой, у лузі червона калина» — символу єднання та незламності української нації. Доповідь на цю тему від Олесі Бондарчук, учениці 7 класу дитячої музичної школи №3, була проілюстрована виконанням у своїй інтерпретації дитячим музичним ансамблем «Вікторія» за допомогою фортепіано та флейти.

Цікавим та емоційним був виступ з докладом «Чи можна творити добро, вбиваючи інших? Японська манга та аніме „Зошит смерті“» Дзвенислави Свірської, учениці 3 класу з музичної школи у Пущі-Водиці. У доповіді дитина зробила висновок щодо ліквідації злих негідників, виходячи з реалій свого маленького життя.

Дзвенислава та Тетяна Свірські

Тетяна Свірська, мама, ми дівчинки розповіла, що тема доповіді вибрана не випадково. Вони живуть у селі Мощун, яке було знищено окупантами, а сім’ї довелося тікати лісами від небезпеки — їх будинок розстріляли й пограбували, зокрема вкрали флейту, на якій вчилася грати дівчинка. Свою домівку родина досі відновлює. Проте дівчинка відновила навчання у музичній школі у Пущі-Водиці, але нині займається вокалом, дуже любить активності, пов’язані з мистецтвом, не вперше бере участь у конференціях. Ну й як всі діти цікавиться мангами.

Дзвенислава говорить, що їй цікаво було працювати над виступом й цього разу вона практично сама все зробила. Якщо перші конференції готувала разом з дорослими, які підтримували роботу технічно й мотивували, то нині вона працювала з науковим керівником самостійно.

«Більшість доповіді брала з голови. Єдине, чим користувалася була вікіпедія та сайти з новинами, щоб вивчити скандали навколо аніме», — пояснила Дзвенислава.

Роботи Дар’ї Покорницької

Доповідь, яка викликала овації у експертів та присутніх, була від учениці Київської художньої школи №7 Дар’ї Покорницької, яка продемонструвала також особисті творчі відкриття під час війни.

Олена та Дар’я Покорницькі та Олеся Бойко

Юна художниця та поетка навчається у викладача художньої школи Олесі Бойко як і її мама — іконописець Олена Покорницька. Пані Олеся розповіла, що Дар’я дуже чутлива дитина й всі все пропускає через своє серце. З перших днів війни родина виїхала з Києва на Полтавщину в село Яхники. Там вона багато малювала, писала вірші — та земля її надихала, так вона й створила неймовірні роботи.

«У центрі села їздили танки, але бойові дії не велися. Ми спілкувалися з моїм наставником Лесею Яківною через вайбер, яка намагалася заспокоїти дітей, психологічно підтримати. А на Полтавщину я взяла мінімум матеріалів для малювання, й на жаль, вони швидко закінчилися», — сказала Дар’я Покорницька.

З доповідей, які найбільше запам’яталися, був виступ п’ятикласника Богдана Джеймса Расо з Мельбурну, Австралія, в якій хлопчик розповів про запис пісні «Soldieryellow-and-blue», яку написав Річард Френкленд, показав моменти її запису та виконання. Богдан розповів про історію створення пісні — розповідь австралійського воїна, який повернувся з України. «Повертайся, повертайся додому, солдате золото-синій!», — йдеться у приспіві пісні.

……

Ще декілька днів триватиме конференція у столиці. Всього діти підготували майже 100 доповідей й обговрюють з експертами мистецтво під час війни, музику в Україні, музику та суміжні види мистецтва, кінематограф та театральне мистецтво, знамениті дати і події в культурно-мистецькому житті України, музеї України та світу, й інші теми.

В організації конференції партнерами виступили Національний будинок музики та Київський Національний академічний театр оперетти, Київська Національна опера.

До слова. Нині у столичній області демонструють пересувну виставку «Україна. Становлення державності», яка далі попрямує у Ватикан. У готельно-ресторанному комплексы «Фортеця Гетьмана» можна подивитися мобільну експозицію, яка поїде Європою. В переліку країн — Італія, Австрія, Польща, Чехія, Франція, країни Балтії. А вже в листопаді все розпочнеться з Ватикану.

Музей Становлення української нації та благодійний фонд «Все для перемоги» своїм інноваційним проектом привертають увагу світу до правдивої історії України та спростувують фейки, формують імідж України, як європейської держави. А також Висвітлюють війну українців з країною-окупантом.

Фото авторки.

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»