Жінки в армії: дозвіл нам не потрібен
Так вже історично склалося, що жінки постійно повинні захищати свої права. І найскладніше це робити в царині, що, як вважалося до недавнього часу, належить лише чоловікам – в армії. 9 жовтня, напередодні Дня захисника України, у MediaHub активісти влаштували публічну дискусію з гендерним нахилом «Жінки в українській армії. Як подолати стереотипи?». Жіноцтво різного віку, професій і національностей обговорили становище жінки в армії, а жінки-військові, що повернулися з АТО, поділилися своїм досвідом та реаліями життя на фронті.
Найголовнішою проблемою українських захисниць стала відсутність належного правового статусу – артилеристка або розвідниця часто оформлена як завідувачка лазнею, кухнею або як діловод тилу, хоча вона щодня ризикує своїм життям на передовій.
Першою отримала слово керівник центру підтримки аеророзвідки та координаторка проекту соціологічних досліджень «Жінки на війні» Марія Берлінська:
– Жінки зараз перебувають у напівлегальному становищі, – висловилась Берлінська з приводу прав жінок-військовослужбовців. – Я не пропоную запровадити жіночий призов, це питання дискусійне. Але дівчата, які хочуть служити і захищати країну, повинні мати можливість реалізовувати це конституційне право у повному обсязі, без обмежень і дискримінації. Ми маємо цілі підрозділи, в складі яких є багато жінок, що не мають офіційного оформлення.
Вона розповіла про свій проект «Жінки на війні. Невидимий батальйон», який складався із польового дослідження з опитуванням чоловіків і жінок-військових, а також експертної думки. Друга частина проекту – це фотовиставка, яка наочно демонструє роль жінок в армії. Результати проекту будуть оприлюднені наприкінці жовтня.
– Мене найбільше вразило під час проведення дослідження те, що жодна з жінок, яких у проекті сорок, були не забезпечені державою військовою формою, взуттям і елементарними засобами гігієни, – зазначила Берлінська.
У своїй промові Марія також закликала до рівності прав чоловіків і жінок під час військової служби:
– Особисто я ні в кого не буду питати дозволу захищати свою Вітчизну. Нам він не потрібен, ми всі – громадяни своєї країни. Як правило, проти жінок в армії виступають ті генерали, яким це, очевидно, утискає їх его. Цей процес в Україні буде тривалим і болісним, як і будь-які інші соціальні зміни. Але війна цей процес прискорила.
Підполковник Валерія Парада, що проходить службу в командуванні сухопутних військ, зачитала офіційну статистику Міністерства оборони про те, що у збройних силах України наразі проходять службу 14 332 жінки (загалом працюють понад 30 тисяч цивільних жінок). Сьогодні статус учасників бойових дій за участь в АТО отримали 938 жінок. При цьому, з чотирнадцяти тисяч лише 35 обіймають керівні посади.
До слова запросили Керол Нортрап, полковника та військову аташе Посольства США в Україні, яка розповіла про посади американських жінок в армії.
– У нас немає офіційних обмежень на посади, які може обіймати жінка, – зауважила Керол Нортрап. – У 1970 році Конгрес прийняв закон, за яким на військову службу мають приймати жінок і про допуск їх до навчання у військові академії. Коли побачили, що цей закон працює, почали відкривати більше посад для жінок у війську. Найскладніше було ввести посади для жінок у флоті через складу ситуацію з окремим проживанням на підводних човнах.
Військова аташе зазначила, що у США процес легалізації та регуляції жінок, які воюють, все ще триває. За її словами, в американській армії 18-20% військовослужбовців – це жінки. Найбільше їх зареєстровано у повітряних силах, найменше – серед морської піхоти.
Військова кореспондентка «Громадського радіо» Марія Зав’ялова, яка нещодавно повернулася із зони АТО, не помітила жодних утисків прав жінок на фронті:
– Через свої біологічні та психологічні особливості жінка стикається з деякими труднощами в армії, але жодної дискримінації я не помітила. Процес розпочався і вже рік жінки стабільно мобілізовуються. Звичайно, жінці нічого не треба доводити, але з того, що я бачила, їй дійсно не треба нічого доводити.
На її думку, найбільша проблема в реаліях української армії – її застаріла система, але від неї потерпають однаково і жінки, і чоловіки.
Наприкінці зустрічі була створена робоча група за участі жінок-військових, журналістів, громадських активістів, щоб спільними зусиллями законодавчо закріпити права і заповнити прогалини про роль жінки в АТО. Народний депутат і представниця міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» Ірина Луценко, яка теж була присутня на заході, висловила бажання долучитися до співпраці, щоб привернути увагу законодавців до цієї проблеми.