У Києві не світили ліхтарі і не їздили трамваї: якими запам’яталися блекаути 90-тих

Темні вулиці, відключення світла, необхідність подбати про зарядні пристрої та додаткові витрати власного бюджету на купу речей, які дадуть можливість пережити непросту зиму… З останнього — мусимо звикати до тимчасових незручностей через відсутність світла та водопостачання.

Часто можна почути фразу: «Майже, як у 90-х…» Справді, наприкінці 80-х та початку 90-х відключення світла були звичним явищем. Про нього майже забули ті, хто пережив. Адже безнапасні двохтисячні відігнали спогади, які сьогодні спливають знов.

Журналістка «Вечірнього Києва» поспілкувалась з тими, хто «зачепив» той період і вже має досвід життя у «блекауті», а також дізналась, у чому принципова відмінність і схожість життя у сутінках тоді й тепер.

У КИЄВІ НЕ СВІТИЛИ ЛІХТАРІ Й НЕ ЇЗДИЛИ ТРАМВАЇ

Ті, хто пережив «блекаути» 90-х, кажуть, що ті часи нині не згадують як важкі. Адже це був час молодості, пригод і відкриття світу. До того ж люди щойно вийшли з радянського союзу.

Валерій Вергелесов, киянин, телевізійний менеджер згадує, що народжені в срср не були звиклі до яскраво освітлених вулиць:

«Такого сучасного освітлення, як ми мали вже з двохтисячних, тоді не було. Ані великих креативних вітрин у крамницях, ані рекламних носіїв, вивісок та ліхтарів, якими власники офісів чи супермаркетів підкреслюють свій бренд. Все це з’явилось набагато пізніше».

Валерій пригадує, що у часи віялових відключень, ліхтарі не світились. Тож у Києві від метро «Дарниця» чоловік, повертаючись з роботи, йшов пішки й у темряві, адже трамваї також не їздили:

«Трамваї стояли, бо був брак електрики. Люди користувались автобусами. Пригадую, якось мама зраділа, побачивши, що повз будинок проїхав трамвай…»

За словами телеменеджера, Хрещатик, 26, де у ті часи розміщувалось УТ-1, був забезпечений електрикою, адже відносився до тієї ж категорії установ, що і Будинок уряду.

Валерій каже: «Кінець 80-х та початок 90-х був часом експериментів на телебаченні. І молоді фахівці пропадали на роботі більш ніж цього вимагалось. По 12-15 годин, щось творили, знімали, монтували… Тож у нас проблем зі світлом не було. Пригадую ті часи як цікаву, веселу пригоду».

«КАГАНЧИК НЕЗАЛЕЖНОСТІ» І ПІСНІ

Блекаути 90-х виникали, бо Росія тоді вже тиснула на Україну, випробовуючи незалежність на міцність. Так вважає киянка, журналістка Ольга Мусафірова.

«Тоді була криза неплатежів. Потужна інфляція „з’їдала“ заробітки, та й зарплату платили не всім. На що вистачало грошей? На їжу, колготки дитині, цигарки чоловікові… А комунальні борги наростали. Комунальні підприємства були теж у боргах. Тож виходили із ситуації примітивним способом — віяловими відключеннями світла», — пояснює той період історії і власного життя Ольга.

Енергоносії — газ, твели для АЕС — Україна отримувала з рф. Немає грошей — немає енергоносіїв…

Як виживали люди? Ольга згадує, що найбільше її хвилювала відсутність зв’язку. Її мама жила у Гайсині, на Вінниччині, й жінка щодня дзвонила їй.

«Бувало, що не можу додзвонитись ані мамі, ані сусідам. Тоді були звичайні стаціонарні телефони, які не працювали без світла. Але я так переживала за маму, що обдзвонювала лікарні й установи Гайсина. Аж поки якийсь чиновник не взяв слухавку та не пояснив, що у місті працюють лише телефони екстрених служб», — розповіла журналістка «Вечірньому Києву».

Мама Ольги була сильною жінкою, її відсутність світла не лякала:

«У мами була гасова лампа, яку вона назвала „каганчик незалежність“, от біля цього каганчика вона довгими темними вечорами пила чай та читала собі книжки. Головне, що незалежність була!»

Тимчасом Ольга жила у Києві. В центрі столиці вулиці ще були якось освітлені. Але дім журналістки знаходився на «глибоких Нивках». Тож там було темно на вулицях, а у хаті холодно і без світла.

Ольга вдягала на маленького сина багатошарову піжаму: колготки, штани, пару кофтин, хустку на голову, а на хустку ще й шапку.

Аби підготувати сина до дитсадка, Ольга вставала о 5-й ранку, гріла велику каструлю води і паром нагрівала ванну кімнату, а потім мила дитину.

«Коли вимикали світло, а його не було по 10 годин. Ми сідали втрьох і співали. Всі пісні, які тільки знали. Мій син вже дорослий і я запитую його, чи пам’ятає він, як було темно і тужливо? А він каже, що темряви не пам’ятає. У його згадках — як ми співали, сміялись та вигадували історії», — розповіла родинну історію Ольга Мусафірова.

НАРОДЖЕННЯ У ТЕМРЯВІ

Лариса Ворушило, рекламний менеджер, бухгалтер пригадує, що вже наприкінці 80-х відключення світла стали звичними. Тоді влада пояснювала це тим, що на фермах у колгоспах тривають доїння корів. Мовляв, для цього використовують електричні доїльні апарати, тож світла всім не вистачає. Люди вірили у це і призвичаїлись до необхідності підлаштовувати своє життя до годин «зі світлом».

Загалом кінець 80-х та початок 90-х — були справжніми «сутінками»… Лариса пригадує, що якраз мала народжувати дитину. Пологи проходили у новій лікарні, у залі було дві породіллі, дві бригади лікарів. Аж раптом згасло світло…. Лариса та жінка поруч так і народили у темряві, не дочекавшись доки запрацює генератор.

«Лікар взяв новонароджену малу і вигукнув: „О, так тут дівчина, а ми думали, що козак!“ Козак якраз народився у моєї „колеги по пологах“. Наші діти потім цю історію дізнались і дружили між собою», — поділилась з «Вечірнім Києвом» Лариса.

НА ЛЕКЦІЯХ ЗАМЕРЗАЛА ГУБКА ДЛЯ СТИРАННЯ КРЕЙДИ З ДОШКИ

У часи віялових відключень електрики у 90-тих, Геннадій Рябцев був молодим викладачем в КПІ ім.І.Сікорського. Він згадує, що в авдиторіях температура повітря була близька до «0», а на ранкових парах — нижче. Усі сиділи у верхньому одязі.

Губкою було неможливо стерти крейду з дошки, бо вона замерзала.

Але ніхто не переживав занадто, бо було відчуття, що все поверне на краще. Студенти переживали період, як атракціон. Але відключення негативно впливали на ритм життя.

Сьогодні киянин Геннадій Рябцев — провідний експерт з енергетики, директор аналітичного центру «Психея».

Він професійно пояснив, чому Україна у невоєнні часи переживала хвилі «блекаутів» і що відбувається нині. Якщо казати про об’єднану енергетичну систему України, то вона не створювалась як система незалежної держави.

«Ми завжди мали надлишок базової потужності та нестачу маневрової. Тому Україна й переживала проблеми. У час пік споживання енергії зростало й достатньо часто спрацьовував аварійний захист. Цей структурний недолік остаточно так і не подолали. Тому й були довгі аварійні відключення», — пояснив «Вечірньому Києву» Рябцев.

У 90-ті роки не вистачало палива для роботи ТЕЦ та централей. Це — наслідок нереформованості енергетичних ринків. Період трансформації цієї системи з радянської у ринкову тривав довго. Але, як тільки на початку 2000-х з’явився ринок, аварійні відключення стали поодинокими. Було вже зрозуміло: хто і як виробляє енергію, хто і як її купує, хто і як її споживає.

«У 2014-ому та 2015-ому знову з’явилась нестача палива на енергостанціях. Відбулось „вирізання“ з цілісної системи України енергетики „лнр“, „днр“ та Криму. Це дестабілізувало систему і призвело до необхідності особливих умов функціонування», — розповів експерт.

Зараз ми бачимо те ж саме — маневрові потужності пошкоджені російськими обстрілами — вони знали, куди бити.

«Те, що українська енергосистема була об’єднана з рф та білоруссю — стало нашою „ахіллесовою п’ятою“. Росія знає усі переваги та недоліки української енергосистеми», — вважає аналітик.

Але він впевнений, що Україна за підтримки союзників впорається зі складною зимою цьогоріч.

«Що ж, наша згуртованість та рішучість пережити і витримати цю темряву — ще більша, ніж у 90-ті. Ми разом творили незалежну Україну і ми її вже нікому не віддамо», — каже Геннадій Рябцев про настрій у час блекаутів-2022.

***

У Києві сьогодні в деяких районах відбудеться екстренне відключення світла. Через масовані обстріли росіян по об’єктах критичної інфраструктури кілька тижнів у Києві застосовують енергетичні обмеження та екстрені відключення. Киян просять зменшити споживання електрики та не перевантажувати електромережі.

Однак, станом на другу половину дня 2 листопада на Оболоні, Виноградарі, Мінському масиві, Святошин, Академмістечку, Біличах, Південній Борщагівці, Подолі та Куренівці перевантажують електромережі.

Спеціалісти ДТЕК інформують мешканців цих районів про можливі відключення світла поза графіками.

Де шукати графіки відключення світла киянам. Відключення світла діляться на два типи і відповідно інформацію про них можна дізнатися із різних джерел.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»