Йдуть і у вогонь, і в воду: на «Золотих воротах» триває виставка з героями війни. ФОТО

Сьогодні, 26 жовтня, у вестибюлі станції метро «Золота ворота» відкрили виставку з фотографіями людей, обличчя яких зазвичай залишається за кадром.

Вони — працівники Міністерства внутрішніх справ України, які разом із військовими тримають оборону. Зокрема, прикордонники, нацгвардійці, поліцейські та рятувальники.

Тридцятьом з них сьогодні присвятили виставку. Це люди, яких нещодавно нагородили медалями «За військову службу Україні». П’ятнадцятьох Героїв — посмертно.

Подивитись на виставку завітали й дві столичні рятувальниці. Швидко цих тендітних жінок у формі можна знайти на світлинах. Наприклад, зображення усміхненої Вікторії Рубан у шапці зі значком ДСНС відкриває незламну експозицію.

«Ця світлина була зроблена в одному з мікрорайонів у Бучі, де тривали жорстокі бої. До речі, на фото перший день деокупації Київщини. Це була єдина приємна новина. Оскільки потім, після звільнення, ми почали знаходити тіла закатованих та вбитих людей. Розміновували території та розбирали завали зруйнованих будинків», — каже нашому виданню рятувальниця.

За два десятки років роботи в ДСНС Вікторія не бачила стільки, скільки побачила за перші місяці в окупованій Київщині.

«Ми безперервно приймали дзвінки від мешканців та їхали евакуювати їх попри пряму агресію окупантів до нас, працівників МВС. Ми евакуювали цивільних з міст та сіл, які намагались контролювати вороги. І нерідко за це росіяни хотіли поцілитись в наші автівки», — згадує вона.

Разом із Вікторією на виставку завітала й речниця ДСНС Світлана Водолага. Серед 30-ти фотографій є і її обличчя. У кадрі вона в спорядженні збирає документи та фотографії цивільних, будинок яких перетворився у руїни.

«Тут (на фото, — ред.) ми виїхали на розбір завалів будинку та пошуку під ними людей. Серед розбитої цегли у перемішку з побутовими речами я побачила сімейні фотографії. З дитинства мене вчили: фото викидати не можна, тому я автоматично почала збирати одну світлину за другою. Пізніше ми ще зібрали телефони та документи. Виклали пост з найденими речами та неочікувано знайшли власників. Не передати словами ту вдячність, яку щедро говорили нам мешканці того зруйнованого будинку…», — розповідає журналістці «Вечірнього Києва» Світлана.

Варто зазначити, що рятувальники у мирному житті та рятувальники під час війни — це кардинально різний обсяг роботи, яка потроюється своєю небезпекою. Поки цивільні чекають відбою сигналу «Повітряна тривога», рятувальники гасять пожежу від ракетного вибуху, йдуть на відкрите полум’я у надії врятувати людей, а потім цеглу за цеглою розбирають завали, щоби й під ними врятувати життя.

Ознайомитись з героями та їхніми подвигами кияни та гості міста можуть включно до 24 листопада.

Попри серйозну та відповідальну роботу, столичні рятувальники знаходять час, аби підняти киянам настрій і бойовий переможний дух. Так, нещодавно на табло, що над дверима до входу в Головне управління ДСНС у Києві, з’явився жартівливий напис: «Горить Кремль? Телефонуйте 101, ми також захочемо подивитись».

Фото у тексті — авторки

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»