Враження іноземця. Україна: слов’янська душа й австрійська гордість
Я живу у Відні, одружена з австрійцем, але коріння в мене білоруське. Багато разів була в Україні, маю тут чимало друзів. Коли приїжджаю до Києва, часто спадає на думку: у вас такі вродливі дівчата й так гарно вбрані. Чого не можна сказати про австрійок: дбати про себе, стильно вдягатися жінки в нас починають чомусь уже після 40, а раніше – катастрофа!
У Києві їм страви виключно української кухні. Добре, що їх можна скуштувати всюди: у бюджетних кафе, у дорогих ресторанах. І тут є все: м’ясні страви, рибні… Усе! Австрійська кухня теж смачна, проте не розмаїта. І з дешевих закладів лише китайські. Хочеш посмакувати справжньою австрійською стравою – йди до ресторану (туристам на замітку: віденський шніцель із салатом коштує 12 євро, а порція величезна – 400-500 гривень, тому більше нічого замовляти не треба). А ще в нас немає вуличних кав’ярень на колесах, які останніми роками з’явились у Києві (у Відні пити каву – ціла церемонія: п’ють неквапливо й тільки в кав’ярнях).
У вас мене дратує лиш одне: паркування автомобілів у не передбачених для цього місцях. На тротуарах машин – неможливо пройти! В Австрії штраф за неправильне паркування сягає до 2 тисяч євро. Утім, це дрібниці порівняно з тим, як українці ставляться одне до одного. Маю на увазі родинні стосунки: теплоту, любов, підтримку. У вас люди збираються вдома великою родиною. Товаришують поколіннями. Пригадую, якось приїздила до Києва зі своїми австрійськими родичами і приводила їх на українське застілля. «У нас усією сім’єю збираються тільки на Різдво», – з легким сумом потім сказали мені вони.
Коли нас називають німцями, ми гордо відповідаємо: «Ми – австрійці». А до німців ставимося приблизно так само, як ви – до росіян. Розумієте, Австрія – маленька країна, а Німеччина – велика. Вона завжди називала Австрію «молодшим братом». Австрійці ж звуть німців «пивками», тому що ті п’ють багато пива…
Ірина Бухеггер, журналіст і фотограф, Австрія