Державний архів презентував проєкт «Жіночий портрет воїнів УПА»

Учасники національно-визвольного руху ОУН-УПА. Зліва направо: Йосип Кос (підпільний псевдонім «Крук»), Катерина Кос («Галас»), Ганна Бучко та Дмитро Бучко («Барвінок»). Фото з архіву ім. Г. С. Пшеничного
Учасники національно-визвольного руху ОУН-УПА. Зліва направо: Йосип Кос (підпільний псевдонім «Крук»), Катерина Кос («Галас»), Ганна Бучко та Дмитро Бучко («Барвінок»). Фото з архіву ім. Г. С. Пшеничного

Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного підготував унікальний виставковий проєкт.

У жовтні 1942 році на Поліссі сформувалися бойові загони, які згодом стали Українською Повстанською Армією. Вони присягнули воювати за рідну землю, а своєю заступницею обрали Матір Божу — саме День Покрови Пресвятої Богородиці, 14 жовтня, вважають днем заснування УПА.

До 80-ї річниці створення повстанської армії Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного підготував унікальний виставковий проєкт — «Жіночий портрет воїнів УПА».

На сайті архіву створили окрему сторінку на якій зібрали портрети жінок. Вони були зв’язковими і розвідницями, медсестрами і лікарками, командували окремими підрозділами.

Зв’язкова та секретарка начальника політвиховного відділу ГВШ УПА, заступника голови секретаріату УГВР Федуна Петра Галина Савицька-Голояд (підпільний псевдонім «Марта»). Фото з архіву ім. Г. С. Пшеничного
Подружжя Бучків — Ганна, кущова ОУН (б), боєць УПА Дмитро Бучко («Барвінок»). Травень 1950 р. Фото з архіву ім. Г. С. Пшеничного
Афіша виставки

«Експозиція дає можливість усвідомити історичну тяглість національного спротиву та визвольної боротьби, зокрема у жіночому вимірі, та висвітлює складний життєвий шлях жінок у лавах УПА», — пояснили у архіві.

Важлива роль жінок і в збереженні пам’яті про боротьбу у підпіллі. Так можна послухати фонодокументи — записи пісень, які здійснили співробітники архіву під час експедицій у поліські села. Серед них «Гей на півночі, на Волині, створилась армія УПА, щоби воскресла Україна…» її священник, а також поет Василь Прийма написав у 1943-му році, після смерті свого друга і першого командира УПА на Волині Василя Івахіва.

Ця пісня одразу стала народною, і довгі роки була заборонена. Що й казати, що за часів Радянського союзу навіть згадка про «армію без держави» могла закінчитися реальним тюремним терміном ув’язнення. На записі чути голоси старших жінок, учасниць самодіяльного вокального гурту — берегинь національної пам’яті.

До слова, 14 жовтня в Україні особливий день, бо також святкують День Українського козацтва, а також — День захисників і захисниць України.

Україна визнає роль жінок, які зараз нарівні із чоловіками стали на захист нашої держави зі зброєю в руках.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»