У cтолиці облаштували пам’ятник знаковому для кримських українців діячу

У 1917 році Павло Горянський взяв участь в організації Ялтинської Громади Українців (пізніше Громади Українців Південного берега Криму) та очолив її. У 1919 році на з’їзді українських організацій Криму його обрали головою Малої Ради (виконавчого комітету) Крайової Української Ради в Криму. Мав доручення від Надзвичайної Дипломатичної Місії УНР на Кавказі захищати права кримських українців на правах консула.

Новий пам’ятник встановили на могилі Петра Горянського (1878-1935), що розташована на території державного історико-меморіального Лук’янівського заповідника в Києві. Це майже двометрова кам’яна плита, на якій містяться інформація про героя, зображення Криму, прапора, а також герба УНР, права консула якої в Криму мав Павло Горянський.

Ініціатива увічнити у такій спосіб пам’ять видатного співвітчизника належить кримським українцям на чолі з Крайовою Радою Українців Криму (КРУК). З 2018 року з ініціативи Таврійської гуманітарної платформи на могилі, що була занедбаною, влаштовували заходи до Дня захисту прав української громади Криму. Кошти для пам’ятника надали понад 30 благодійників, більшість з яких є представниками української громади Криму. Загалом вони зібрали 800 доларів та 97 660 гривень. Для втілення пам’ятника запросили скульптора Володимира Кореня, автора надгробків видатному досліднику Голодомору Джеймсу Мейсу та голові виконкому Києва Валентину Згурському.

В урочистостях на честь відкриття пам’ятника взяли участь представники громадськості Криму та духовенства ПЦУ, державних центральних органів влади України, Представництва Президента в Автономній Республіці Крим та Меджлісу кримськотатарського народу.

«Відкриття і освячення пам’ятника Павлу Горянському — це знакова подія для громади кримських українців, яка є другою за чисельністю в Криму і перетворена окупантами на одну з двох найбільш дискримінованих етнічних спільнот на Кримському півострові», — переконаний голова оргкомітету зі встановлення пам’ятника, представник КРУК Андрій Іванець. Він наголосив, що належне вшанування пам’яті лідера українців Криму у 1919–1920 роках в умовах сучасної російсько-української війни є частиною спротиву намірам росії знищити українську ідентичність, нагадуванням про важливий досвід самоорганізації української громади Криму понад століття тому та свідченням твердої віри у перемогу України. А Голова Меджлісу кримськотатарського народу, президент Світового конгресу кримських татар Рефат Чубаров закликав українців і кримських татар до єднання у боротьбі з російським агресором.

«Сьогодні вкрай актуально увічнювати українських героїв, відкривати їм пам’ятники, адже московія, яка розв’язала війну проти України, домагається, щоб у нас не було своїх героїв і власної історичної пам’яті», — наголосив на відкритті перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак. Він висловив упевненість, що кримська земля повернеться до української держави. А також нагадав, що у 1941 році в маршрутах похідних груп ОУН в Україні також був Крим. Тоді ніхто не сумнівався, що це — українська земля.

Також на заході відбулося урочисте погашення спеціальним штемпелем «Козацька пошта» сувенірного художнього конверта із зображенням Павла Горянського, яке на прохання оргкомітету створив львівський дизайнер, художник і видавець Андрій Пилюх зі Львова. На конверті є зображення Павла Горянського та його біографією, тематична «власна марка» (державна марка з купоном із зображенням пам’ятника).

Павло Ієрофійович (Єрофійович) Горянський (1878–1935) — громадсько-політичний діяч, літератор, педагог, журналіст, публіцист, фахівець бібліотечної справи, історик книги, бібліограф. Народився у родині священика у селі Кримки Звенигородського повіту Київщини (тепер Шполянський район Черкаської області). Середню освіту здобув у Богуславі та Києві, вищу — в Тарту (Естонія). На початку ХХ ст. дебютував як літератор перекладами. У 1903 році працював у журналі «Киевская Старина», провідному українознавчому органом Наддніпрянщині. Викладав у школах Катеринослава, Умані, Ялти. У 1914 році переїхав до Ялти, де 1917 року взяв участь в організації Ялтинської Громади Українців (пізніше Громади Українців Південного берега Криму) та очолив її. У 1919 році в Севастополі на з’їзді українських організацій Криму його обрали головою Малої Ради (виконавчого комітету) Крайової Української Ради в Криму. Отримав доручення від Надзвичайної Дипломатичної Місії УНР на Кавказі захищати права кримських українців на правах консула. У середині 1920-х років переїхав з Ялти до Києва і почав працювати у Всенародній бібліотеці України (тепер НБУ імені В. Вернадського). На початку 1930-х років під час чистки був звільнений як «буржуазний націоналіст». Помер 10 січня 1935 року у Києві.

До слова, нещодавно на Печерську відкрили барельєф визначним очільникам «Київводоканалу». Під керівництвом Миколи Шрейбера та Павла Петімка впроваджувались прогресивні технології та будувались нові об’єкти інфраструктури, що виводило Київводоканал на новий рівень розвитку.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»