Віра, Надія, Любов та їх мати Софія — премудрість Божа: сьогодні день головних християнських чеснот

Щороку 30 вересня християни східного обряду згадують чотирьох великомучениць. Їх імена — це одночасно й головні християнські чесноти: Віра, Надія, Любов та матір їх Софія, Премудрість Божа.

Як завжди, за святими, до яких звертаються під час молитов, стоять звичайні люди, що не зрікшись віри втілили слова Євангелія: «Ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться».

Віра, Надія, Любов та — ранньохристиянські мучениці, які жили в ІІ столітті нашої ери в Римській імперії. Їх мати Софія була родом із Мілана. Вона молодою овдовіла, а потім перебралась перебралася до Риму. Своїх дочок жінка виховувала в Християнській вірі і вони виявились сильними та готовими до суворих випробувань.

У Римські імперії в ті часи були жорстокі гоніння на християн.

Маленьких дівчаток (найстаршій Вірі тоді було 12, Надії десять, а молодшій Любові лише дев’ять років) заарештували, катували, вбили на очах їхньої матері. Імператор Адріан намагався говорити з кожною дівчинкою окремо, щоб вони не мали підтримки одна одної. Але віра та спокій і впевненість дали силу дівчаткам пережити смертельні муки. Софія не витримала цього і померла на наступного дня біля могили дочок. Але у християнстві трагічна доля на землі обертається для мучениць вічною славою у горньому світі.

Сьогодні за молитвами Святих матері та її трьох доньок здійснюються чудесні зцілення, люди отримують допомогу у скруті та безвиході. Бо четверо великомучениць несли світові любов, яка є, як відомо головною сутністю Бога.

Минуло 18 століть і ім’я Софія (що грецькою означає «мудрість») так і залишилося без перекладу, а ось імена її дочок у слов’ян звучать у перекладі. Але вони прекрасні будь-якою мовою: Пістіс (Віра), Елпіс (Надія) і Агапе (Любов).

У ХVІІІ ст. мощі святих мучениць та їхньої матері були перенесені з Риму до Ельзасу, де вони спочивають й досі.

В народній традиції цей день вважається всесвітніми жіночими іменинами. Через це жінки у цей день не починали важливої роботи. Всі ці роботи за традицією мали виконувати чоловіки.

Віра допомагає концентруватися на головному в часи болю і труднощів. Наді тримає нас у житті в найтемніші часи.

Зрештою всі чотири чесноти, які стали іменами мучениць-жінок, сходяться до однієї найбільшої — любові.

«Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Любов ніколи не минає, хоч i пророцтва скінчаться, i мови замовкнуть, і знання зникне» (1 Кор., 13, 4−8).

Поранені, але незламні. Митрополит Епіфаній провідав військових у шпиталі.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»