У Києві покажуть картину Рєпіна, врятовану від грабіжника
12 липня в Київському національному музеї російського мистецтва відбудеться відкриття унікальної виставки «Врятований шедевр Іллі Рєпіна». Це стане важливою подією в культурно-мистецькому середовищі не лише столиці, а й України загалом. В експозиції буде представлено повернутий до музейного життя художниками-реставраторами Національного науково-дослідного реставраційного центру України портрет Єлизавети Василівни Сапожнікової роботи всесвітньо відомого художника-реаліста Іллі Рєпіна, який плідно працював у жанрі історичного, побутового та портретного живопису. Портрет було написано взимку 1880 року – на початку десятиріччя, яке дослідники живописної спадщини художника вважають найяскравішим періодом його творчого життя.
Ким же була ця жінка, удостоєна пензля великого живописця? Єлизавета Сапожнікова (1856–1937), у дівоцтві Якунчикова, 1877 року стала дружиною Володимира Сапожнікова, який разом із братом заснував торговий дім «О. і В. Сапожнікови», що промишляли виробництвом і торгівлею тканин. Їхня родина активно займалася благодійністю, сприяючи розвитку мистецтва. За невтомну та плідну суспільно корисну діяльність Володимир Григорович, Єлизавета Василівна та їхні шестеро дітей отримали потомственне дворянство. З родинної колекції Сапожнікових портрет Єлизавети було передано до Державної Третьяковської галереї в 1936 році, а 30 років потому, коли створювався меморіальний музей І.Ю. Рєпіна, його передали до Чугуєва – міста, де Ілля Юхимович народився 24 липня (5 серпня) 1844 року в родині військового поселенця.
– У січні 2003 року портрет Єлизавети Сапожнікової грабіжник спробував украсти з музею, – розповів реставратор Анатолій Безкровний, який займався поверненням його до життя. – Він по-варварськи вирізав його з рами, зім`яв і хотів винести з собою, але співробітники музею затримали злодія. Через варварське поводження 70% площі полотна зазнало значного пошкодження – фарба потріскалася, полотно пом`ялося. До мене цей портрет потрапив у 2013 році в плачевному стані. Довелося буквально по міліметру склеювати спеціальним клеєм полотняну основу, а потім і взагалі дублювати її, підставивши під низ більш сучасне полотно. Так само складно було закріпити й фарбову основу – нанести ґрунтування, тонувати акварелями, підібрати відповідні кольори. Добре, що зараз ми працюємо з універсальними італійськими фарбами, тому не довелося готувати їх вручну. З лаковим покриттям були свої труднощі. Тож загалом на реставрацію портрета пішло майже два роки. У експозиції разом із ним буде представлено текстовий та ілюстративний матеріал, у якому подано результати наукової реставрації, етапи виконання досліджень, комплекс складних консерваційно-реставраційних заходів.
Нагадаємо, що у Києві обговорили шляхи повернення останків Ярослава Мудрого та чудотворної ікони.