Київський гід проводить благодійні екскурсії на підтримку ЗСУ

Сергій Савченко проводить екскурсію Солом’янкою.
Сергій Савченко проводить екскурсію Солом’янкою.

Навіть попри війну Києвом цікавляться з погляду туризму — як самі кияни, так і переселенці. Адже екскурсії тепер — це не лише активне та цікаве дозвілля, а й можливість підтримати наших військових.

Екскурсовод і києвознавець Сергій Савченко вже багато років проводить пізнавальні прогулянки Києвом. Але саме у 2022-му вперше почав збирати групи для проведення благодійних екскурсій, кошти з яких направляє Збройним Силам України.

У квітні, коли Київщину звільнили від окупантів, Сергій вирішив провести спочатку кілька безкоштовних прогулянок храмами Подолу, а після цього — першу благодійну. Під час неї відвідувачі пройшлися від Арсенальної до площі Слави, дізнатися багато цікавого про Печерський район і зібрали на благодійність понад п‘ять тисяч гривень. Їх Сергій перерахував на єдиний рахунок ЗСУ.

Цього року Сергій вперше почав проводити благодійні екскурсії на підтримку ЗСУ.

Нещодавно, у серпні, Сергій знову зібрав благодійну екскурсійну групу, та цього разу сума перевершила сподівання!…

Чоловік стверджує: дякуючи нашим воїнам, він, як і багато інших киян, може продовжувати займатися професійною діяльністю навіть під час війни. Також Сергій розповів «Вечірньому Києву», як це — проводити екскурсії по Києву під час воєнного стану.

***

— Сергію, розкажіть, як Ви вирішуєте, для яких цілей організовувати благодійні екскурсії?

— До мене звертаються люди з проханням. Останній випадок — мене просто попросили друзі, чи не міг би я фінансово допомогти бригаді військових. Я під це організував екскурсію «Контрасти Печерська» і пообіцяв: все, що тоді зароблю — адресую їм.

Але сталася унікальна річ: цю справу профінансувало у кілька разів більше людей, ніж взяло участь! Я був розчулений, розгублений і невимовно вдячний. Не сподівався, що ми зберемо понад 12 тисяч гривень за кілька днів.

Сергій відзвітовує, на що перенаправляє благодійні кошти.

— На що були витрачені кошти з цієї останньої благодійної екскурсії?

— Через те, що сума виявилась більшою, ніж ми очікували, її вдалося розділити на кілька цілей. Перша половина коштів була передана для обіцяної закупівлі екіпірування для військових 107 бригади, 73 батареї ЗСУ. Друга частина «пішла» на безпілотник для військових для 93 бригади, яка працює на Ізюмському напрямку. Я побачив інформацію про цей збір у фейсбуці поета і письменника Сергія Жадана.

— Загалом, яке Ваше враження від проведення благодійних екскурсій?

— Я зрозумів, що вони викликають в аудиторії особливу зацікавленість, адже навіть якщо людина байдужа до такої форми дозвілля як пізнавальні прогулянки, то благодійний елемент дає їй можливість бути причетною одразу до двох гарних справ.

До речі, траплялося кілька випадків, коли люди донатили з-за кордону, пишучи мені, що вони не зможуть бути на екскурсії, але хотіли б оплатити чиюсь участь або ж, якщо ніхто не зголоситься, то щоб гроші пішли на допомогу ЗСУ. І це прекрасно!

Благодійна екскурсія Печерськом. Фото Сергія Савченка

— А щодо екскурсантів? Чи змінилася аудиторія з початку війни?

— Помітив, що почало більше приходити молодих пар. Так склалося, що екскурсії — це переважно жіноче дозвілля, а останнім часом побільшало чоловічої аудиторії. В перші місяці війни приходило багато військових.

— А переселенці до Вас приходять?

— Підозрюю, що вони бувають на моїх екскурсіях частіше, ніж я про це знаю. З певною регулярністю, десь раз на два тижні, чую від екскурсантів розповіді про переїзди. Одного разу розчулили історії гостей з Ірпеня, Бучі, Маріуполя, які ділилися своїми спогадами і враженнями від перших тижнів війни. Насправді такі речі додають екскурсіям злободенності.

Екскурсія біля пам’ятника Магдебурзькому праву, який захистили від ракетних ударів.

— Чи траплялися якісь неочікувані ситуації під час екскурсій воєнним Києвом: блокпости, заборона в доступі до якихось локацій тощо?

— Одного разу було так, що я розповідав групі про об’єкт, який розташовувався через дорогу, а виявилося, що на цій стороні, де ми стояли, був військовий об’єкт. Нам не дали там розповідати, сказали, що зупинятися тут заборонено. Також я вже не воджу групи в Урядовий квартал, не показую Будинок з химерами та будинок Лібермана, доводиться коригувати маршрути.

Але насправді важливий сам факт того, що у воєнному Києві, під час війни, є можливість збирати екскурсійну групу, гуляти містом і займатися своєю професійною діяльністю. Тому те, що ми кудись не зможемо зайти або підійти до певної локації — це такий мізер, який навіть не дається взнаки.

— А чи з’явилися з початком війни якісь особливості в проведенні екскурсій, яких раніше небуло?

— Мої екскурсії стали ще більше україноцентричними. Я й раніше не особливо любив порівнювати Київ із Петербургом і Москвою ХІХ століття, але зараз навіть не дивлюся в той напрямок: стало достатньо української орієнтації та історії.

З початку війни екскурсії Сергія стали ще більше україноцентричними. Фото: Ольга Косова

Також я перестав цитувати пряму мову російською. Зрозумів, що абсолютно нормально цитувати рідною мовою. Наприклад, екскурсію «Навколо Євбазу» я завжди починав цитатою Михайла Булгакова з фейлетону «Киев-город». Але в сьогоднішньому вимірі, якщо під час екскурсій є потреба в Булгакові, то його можна легко подавати українською. Я переконався, що від цього зміст і краса екскурсій жодним чином не потерпають.

— Якщо вже зайшла мова про дерусифікацію… Нещодавно якраз оголосили список перейменувань першої третини вулиць, які носили проросійські назви. Як Ви ставитесь до цього процесу?

— Я щиро радію, що вулиці Києва стануть справді українськими вулицями. Може я не завжди поділяю деякі перейменування, але те, що Київ українізується — це нормально і так мусить бути. Не бачу також проблеми у зміні назв вулиць, адже вони змінювались кожне століття. Біда тільки, що це іноді ставалося на догоду політичним елітам і через це програвала прив’язка до топоніміки. Але немає нічого кепського в тому, щоб ми, приміром, перестанемо ходити Московською вулицею і почнемо вшановувати князів Острозьких.

Сергій підтримує ідею створення музею тоталітаризму. Фото: Ольга Косова

— Під час процесу дерадянізації знову поставало питання про створення музею тоталітаризму, щоб туди переміщати пам’ятники зі столичних вулиць, а не просто знищувати. Ви вважаєте це слушною пропозицією?

— Абсолютно слушною, хоча перші кроки щодо створення цього музею мали б бути вже зроблені. Я про цей музей казав ще у 2013 році, коли на Бессарабці скидали Леніна, і про те, куди б його можна було перенести.

— Куди, наприклад?

— Найкращий варіант — Експоцентр «Україна» (ВДНГ). Це прекрасний зразок сталінської архітектури, де могли б чудово вписатися музей тоталітаризму, музей тоталітарного мистецтва, з лекціями та воркшопами. Біда у тому, що немає політичної волі, щоб це зробити. А так би у нас був парк, який став би туристичним магнітом для людей, які шаленіють від радянської естетики. Точно не гірший, ніж Спадщанський ліс на Сумщині або Музей комунізму в Празі. Було би бажання.

***

Щороку туристична галузь отримує нові виклики. У 2020-2021 роках весь світ мав обмеження через COVID-19, в 2022 році в Україні почалась війна. Тому кількість туристів значно впала, навіть у порівнянні з «ковідними» роками.

Так, за перше півріччя столицю відвідали 300 тисяч внутрішніх туристів та 98 тисяч іноземців. Якщо порівнювати з 2021 роком, то кількість внутрішніх туристів впала некритично (тоді було понад 500 тисяч осіб). А от іноземців завітало до Києва втричі менше — 308,3 тисяч осіб за першу половину 2021 року. Це обумовлено введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»