Бути донором – врятувати життя

Бути донором – врятувати життя

У п'ятницю, 9 жовтня, Київська міська лікарня № 1 спільно з Київським міським центром крові провела День донора. Подія відбулась у рамках загальноміської акції столичних лікарень «Врятуй життя», яка стартувала 5 жовтня. На території Київської міської лікарні №1 розміщено пологовий будинок, реанімацію, відділення травматології. Ці підрозділи є інтенсивними споживачами крові.

Михайло Радуцький став донором
Михайло Радуцький став донором
Тут визначають групу крові
Тут визначають групу крові
Потенційному донору дають заповнити анкету з оцінки стану здоров'я
Потенційному донору дають заповнити анкету з оцінки стану здоров'я
Антоніна Оніщенко здає кров вже тридцятий раз
Антоніна Оніщенко здає кров вже тридцятий раз

Головний лікар київської міської лікарні № 1 Олександр Вікторович Іванько розповідає:

- Усі отримані сьогодні компоненти крові підуть на допомогу пацієнтам, які постраждали в АТО, онко- та гематологічним хворим. Ця акція вже традиційна. Із досвіду проведення аналогічних заходів у минулому можу стверджувати, що досить велика кількість людей відгукується на заклик здати кров. У нашій лікарні працює відділення переливання крові, яке приймає щодня кров у людей, котрі бажають стати донорами.

Головний лікар пояснив, хто може стати донором, а хто – ні. Так, не може бути донором людина, яка має хронічні інфекційні хвороби, що передаються парентеральним шляхом (через кров), наприклад ВІЛ, гепатит. Не може здавати кров людина молодше 18 років та старше 60 років, а також люди, які мають важкі соматичні хвороби.

Олександр Іванько розповів, що в Україні досить гостро стоїть проблема донорів:

- Завжди є потреба в тих компонентах, які отримують із крові. Щодня кров здають до 10 осіб. Оскільки в нашій лікарні є центр забору крові, то наша потреба такою кількістю перекривається. Але не в кожному медичному закладі є станція переливання крові. У таких закладах дефіцит відчувається досить гостро.

Перед здачею крові обов’язково потрібно поснідати, але не вживати гостру та жирну їжу, та попити солодкий чай. Кров беруть у кількості, яка є фізіологічною для організму. Втрата до 500 мл крові для організму є нешкідливою. У нормі в людини забирається 450 мл крові. Ця кількість жодним чином не впливає на самопочуття людини.

Рятувати життя прийшла сюди молодша медична сестра реанімаційного відділення Антоніна Оніщенко. У неї перша мінус група крові.

- Донором стаю вже в тридцятий раз. Кров здаю 2–3 рази на рік. Уперше довелося це зробити для свого родича. Вдруге вирішила стати донором, коли почула по телевізору, що в одній з дитячих лікарень катастрофічно не вистачає крові. Після цього як відповідальна людина стала постійно здавати кров. Іноді в реанімації бачу людей, яким перелили мою кров. Це дивовижне відчуття, що саме моя кров врятувала життя людині, – зізнається пані Антонина.

Після маніпуляції Антоніні заплатили 40 грн. (компенсація на обід).

- Піду куплю собі шоколадку з горіхами. Я їх люблю, – каже донор.

Крім небайдужих громадян здати кров завітали і посадовці. Так, заступник голови КМДА Михайло Радуцький зізнався, що в ранзі держслужбовця кров здає вперше. Але під час навчання робив це досить часто.

- Коли був студентом, здавав кров, аби піти з пар. Запаси крові – це найголовніше, що на сьогодні необхідно мати лікарні, адже в країні відбуваються бойові дії. Київ завжди забезпечений запасом крові. Але, на жаль, кров зайвою не буває. Для мене дуже важливо, що саме в цій лікарні відбувається акція. Адже саме на території цієї лікарні пологовий будинок перестав бути нікому не зрозумілим лікарняним закладом, а став неприбутковим комунальним підприємством. Перше, що зробила ця установа, – оголосила, що всі діти, сестри, матері, всі жінки, які мають відношення до бійців АТО, обслуговуватимуться безкоштовно. Цю ініціативу оформлено наказом по Київській міській адміністрації. Тому для мене було знаково здати кров саме тут, – зізнається Радуцький.

Також Михайло Борисович зазначив, що завдяки добре розвинутому волонтерському руху в країні навіть під час таких подій, як трагедія під Верховною Радою, кров для поранених знаходилась максимум за дві години.