«Їжджу на фронт, аби бути поряд із захисниками», — депутатка Київради

Депутатка Київради, голова Наглядової Ради ТОВ «Київський БКК» Юлія Ярмоленко з перших днів війни займається волонтерською діяльністю. Більше, депутатка кілька разів на місяць у складі команди їздить на фронт, щоб особисто поспілкуватися із захисниками та дізнатися про їхні потреби.

Про це та інше Юлія Ярмоленко розповіла в інтерв’ю «Вечірньому Києву».

«НАМ ВАЖЛИВИЙ ЯК ВОЛОНТЕРСЬКИЙ, ТАК І ЕКОНОМІЧНИЙ ФРОНТ»

— Пані Юлія, під час війни багато українців намагаються відшукати свій фронт, праця на якому наближає до перемоги. На якому фронті ви?

— На економічному та волонтерському. І обидва дуже важливі у моєму житті.

Розпочну з економічного фронту. Вже на початку березня, коли орки стояли під Києвом, нам вдалося відновити виробництво на БКК. Зараз на підприємстві працюють 600 осіб. Отож люди мають можливість утримувати свої сім`ї, а у бюджет стабільно надходять податки, що дуже важливо для міста у цей непростий період.

Будучи волонтеркою, намагаюся допомагати всім, хто цього потребує.

Спільно з кондитерською компанією «БКК» та волонтерськими організаціями багато й активно допомагаємо як Києву, так і постраждалим населеним пунктам Київської області, звільненим селищам Чернігівської області, мешканцям на сході України. Доставляємо безкоштовний хліб, харчові набори, воду, солодощі, організовуємо різні заходи для дітей. Також допомагаємо захисникам бронежилетами, касками, амуніцією.

А ще нашій команді спільно з депутатом Київради Олександром Бродським вдалося організувати великий проєкт по забезпеченню спецавтомобілями швидкої допомоги київських добровольчих батальйонів, які зараз захищають Україну від ворога у «гарячих точках».

— Що це за автомобілі і куди їх доставляєте?

— Це — медичні автомобілі, обладнані всім необхідним для евакуації поранених бійців з поля бою.

Завдяки співпраці з іноземними партнерами (зокрема, велика подяка польському волонтеру Роберту Дубковському, ірланським партнерам, БФ Фенік Груп) нам вдалося організувати доставку таких спецмашин з-за кордону до Києва.

Потім, разом з колегами по Київраді Олександром Бродським, Віталієм Павликом та Ярославом Федоренком, Михайлом Наконечним перегнали їх на передову. Зокрема, карети швидкої допомоги передали київським добровольчим батальйонам на Харківщину, Донеччину. Зараз там для евакуації поранених вже задіяно близько десяти швидких. Заодно привезли нашим захисникам й продукти, смаколики від БКК, улюблену тушонку, сало та багато іншого.

Також, спільно з Ротарі Клуб, передали на Харківщину 55 розкладних ліжок, на яких зможуть спати наші військові й в польових умовах, і в казармах.

Таким чином бійці 112 стрілецької роти, командиром яких є Олександр Бродський, виконують бойове завдання, підсилюючи наші київські батальйони.

Зокрема, п’ять медичних автомобілів для посилення медичного підрозділу на «нулі» відвезли нашим бійцям на Донеччину, які служать поблизу Краматорську.

У складі команди я постійно їжджу на передову, щоб особисто дізнатися про потреби бійців.

ПОЇЗДКИ НА ФРОНТ

— Коли розпочалися ваші поїздки у «гарячі точки»?

— Першими були поїздки в Бучу, Гостомель, Ірпінь спільно з командиром стрілецької роти 112-ї окремої бригади тероборони Олександром Бродським. Ми зібрали гуманітарку і відправилися туди буквально через 2 дні після деокупації. Роздавали продукти людям просто на вулиці й бачили як вони, вийшовши з підвалів, готували їжу, розпалюючи багаття. Потім їздили на Чернігівщину, Харківщину, Донеччину.

У липні двічі побували на Харківщині. Разом з колегами та волонтерами відправилися туди, щоб підтримати наш 128-й батальйон Дніпровського району Києва. Привезли гуманітарну допомогу: улюблену тушонку, тістечка, торти, медикаменти та інші необхідні речі. Це найменше, що ми можемо зробити для бійців.

На сьогодні Харків щодня продовжує страждати від численних обстрілів ворога. У місті зруйновано житлові будинки та адміністративні будівлі, об’єкти критичної інфраструктури, школи, лікарні, дитячі садки.

Коли вдруге приїхали у Харків наприкінці липня, відправилися у готель, де забронювали номера, а він вже не працює… Добре, що у місті є люди, які готові супроводити й надати місце для ночівлі навіть після початку комендантської години.

Загалом на фронті важко щось планувати, бо, трапляється, шлях на навігаторі показує їхати 20 хвилин, а фактично це переростає майже у 2 години. Тому, що було підірвано міст і доводиться об’їздити, а це плюс 70 зайвих кілометрів…

На кожному відрізку нашого кордону стоять захисники й всім їм потрібна наша підтримка — моральна та фізична.

— Поїздки на фронт — небезпечні, а ви — жінка. Адже гуманітарку могли б відправити й з іншими членами команди…

— Таке запитання мені ставлять часто. Відповідь одна: я їжджу на фронт, щоб не на словах, а на ділі бути поряд із захисниками.

Також, щоб нагадати тим, хто знаходиться у безпеці та почав ігнорувати війну, що на сході та півдні гинуть наші воїни та сотні тисяч їх зараз перебувають в окопах.

Поїздки на фронт — це як солідарність з тими військовими, які зараз знаходяться в небезпеці, віддають частину свого життя, часто і здоров’я, для захисту нашої країни та нашого народу.

Такі поїздки також допомагають сформувати власне враження про те, що відбувається у кожному фронтовому місті. Бо це — моя країна і мені не байдуже, як живуть люди, коли настав час випробувань.

Тому і надалі буду відвідувати фронтові міста та наших військових.

НАЙБЛИЖЧІ ПЛАНИ

— Які благодійні проєкти готуєте найближчим часом?

— Зараз працюємо над реалізацією проєкту «Український борщ». Як відомо, нещодавно ЮНЕСКО цю українську страву визнала культурною спадщиною.

Готуємо близько 10 тисяч наборів українського борщу разом з тушонкою. Передамо їх на передову, щоб там можна просто було залити суміш окропом та отримати готовий борщ. Адже у польових умовах приготувати улюблену справу часто немає ні можливості, ні часу.

Вже відправили листи до аграрних підприємств з проханням виділити овочі, попросили у партнерів апарат для сушіння, за допомогою якого сушитимемо інгредієнти. Страви-напівфабрикати приготуємо за рецептом відомого шеф-кухаря Ектора Хіменеса-Браво, який працює на БКК.

Також до Дня Незалежності випечемо київські торти для 10 тисяч військових у шпиталях по всій Україні від Ужгорода до Краматорська, від Миколаєва до Києва та лікарів, котрі з першого дня війни рятують життя наших захисників та цивільних.

— Як вдається знаходити благодійників для допомоги?

— Звертаємося з проханням про допомогу куди тільки можна — до іноземних організацій, вітчизняних підприємств. Залучаємо волонтерів, серед яких багато знайомих, друзів і просто небайдужих людей.

Кожен благодійний проєкт потребує величезної організаційної роботи. Наприклад, нещодавно вдалося виготовити та передати військовим, переселенцям та жителям прифронтових міст близько 5 тисяч банок тушонки.

Цьому передував процес, до якого було залучено багато людей, волонтерів та підприємців, які об’єдналися заради перемоги. Хтось збирав баночки, хтось вирощував поросят, хтось займався логістикою, заготівлею м’яса та приправами. Дякую всім, хто зробив свій внесок у цю справу. Будемо і надалі її продовжувати. Разом до Перемоги!

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»