08-08-08, все справдилося: спогади киян про початок російсько-грузинської війни
Україна буде наступною — такий вердикт намірам путіна виніс у 2008-му році Віктор Ющенко, Президент України. Втім тоді вітчизняні політики не зробили висновків.
Повідомлення про початок бойових дій та просування військ рф у бік Тбілісі більшості здавалось чимось на кшталт фантастичного фільму. Мовляв, ну не може такого бути… Хоча до того вже багато чого було.
Сьогодні українські журналісти, історики та політики згадують, якою була реакція у Києві та у європейських столицях на прямий акт агресії. І як тоді вперто не хотіли вірити словам Віктора Ющенка, що наступною буде України. І чому тоді проґавили попередження.
Дмитро Лиховій, очільник сайту «Новинарня» виклав фото обкладинки журналу «Тиждень» з красномовним малюнком. Журналіст зізнається:
«Я був зберіг цей журнал і спеціально сфотографував для нагадування про день 08-08-08. Все справдилося».
Він ходив 9 серпня до амбасади рф, як і багато киян.
«Я дуже хотів кинути в те посольство пляшку. Але було багато ментів, мітингу вже не було, і я не наважився», — згадав Лиховій.
Час пляшок та хрестів під посольством росії прийшов доволі скоро…
14 років тому Росія кинула виклик світу і європейським цінностям. Світ глибоко занепокоївся і… проковтнув.
Ірина Геращенко, народна депутатка ВРУ кількох скликань нагадала, як вітчизняний політичний істеблішмент відреагував на грузинську трагедію. Вона пише, що єдина політична команда, яка тоді усвідомлювала і вголос говорила, що Україна буде наступною, була команда тодішнього президента Віктора Ющенка. Він робив все можливе, аби світ прокинувся від серпневих канікул і зупинив Росію. Але ніхто не хотів сваритися через маленьку Грузію з ядерною державою.
«Передумовою підступного нападу стала відмова надати Україні і Грузії ПДЧ, під соусом, мовляв, не все суспільство це підтримує. В ВР місяцями висіли кульки „НАТО НІ“ і біснувалася партія регіонів. За щедрі донати Кремля», — написала пані Ірина, як очевидець історії 14 років тому.
Якими були українські нардепи тоді? «Влітку 2008 наша політична команда навіть не змогла зібрати позачергову сесію ВР, попереду майоріли президентські вибори, й всі кандидати, окрім ВАЮ, звичайно, мріяли про медійну і іншу підтримку Кремля», — пише Геращенко і робить висновок — так закладалися основи російської безкарності.
Вахтанг Кіпіані, який нині воює у війську разом з сином, автор та засновник «Історичної правди», поділився своїми спогадами та фото.
«Україна тоді не змогла дати консолідовану відповідь на цю війну. Патріотична громадськість і частина політикуму плюс президент Віктор Ющенко назвали війну війною. Глава уряду Юлія Тимошенко опиралась цьому, проросійські покидьки з ПР і КПУ — активно грали на боці путіна-мєдвєдєва. Ющенко написав докладно про те, що тоді відбувалося і чому він точно знав, що наступною буде Україна», — нагадує історик та боєць.
Юрій Луканов, сценарист, журналіст-міжнародник, вважає, що це був знак і попередження. Це була кричуща, демонстративна акція, що порушила світовий порядок, який встановився після Другої світової війни.
«Але так звані цивілізовані країни не встали на вуха, не покарали агресора, а, висловивши трохи стурбованості, продовжили жити звичним життям. Вони вдали, що нічого не сталося. А у звіті комісії Гайді Тальявіні, швейцарської дипломатки, було сказано, що війну почала Грузія і відповідальність покладалася на обидві країни. Нічого сьогоднішнього не нагадує?», — пише Луканов.
Олег Медведєв, аналітик та журналіст відзначає сліпу зачарованість країн ЄС у путіні. Росія, на його переконання, вже тоді рішення бухарестського саміту Альянсу розцінила як карт-бланш на агресію проти сусідів і атакувала Грузію.
«Безкарно, що і породило бажання повторити. Кров десятків тисяч загиблих українців не лише на руках путіна, вона ще й на совісті Ангели та Ніколя. Так само як жертви Другої світової — не лише на Гітлері, але і на Чемберлені та Даладьє», — вважає Медведєв.
Тоді Україна, Польща і країни Балтії зробили все можливе для моральної та військової підтримки Грузії. Звісно, своє слово сказали й США. Грузія вистояла, за словами Михаїла Саакашвілі, бо її підтримали справжні друзі.
Сьогодні у поєдинку з росією Україна. За її кордонами — Європа й увесь цивілізований світ.
У Тбілісі пройшов багатотисячний мітинг на підтримку України.
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»