З поетом і військовим Глібом Бабічем попрощалися на Михайлівській площі
Знаний поет та військовий загинув 28 липня захищаючи Україну.
Сотні людей прийшли сьогодні попрощатися з Глібом Бабічем на Михайлівську площу. Поет служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, йому було 53 роки. Мав позивний «Лєнтяй».
З 2014 по 2019 рік Бабіч брав участь в Антитерористичної операції і Операції об’єднаних сил. Пройшов шість ротацій. Після звільнення із війська займався громадською діяльністю, зокрема в організаціях, які працюють із ветеранами війни — «Брати по зброї» це проєкт, що надихав і допомагав багатьом.
Під час церемонії прощання своїми спогадами про Гліба ділилися рідні, близькі і побратими, у тому числі 5-й президент України Петро Порошенко.
Дочка Дарка прочитала свій вірш, присвячений батькові. Вона цитувала його із телефона і пригадувала, що батько також забував свої слова, тому вона часто приходила на допомогу — підказувала — «це був класний тандем».
«Ми усі знаємо, чого він хотів — кожен із нас хоче того самого. Ми маємо перемогти — це буде найкращою шаною для мого батька», — сказала Дарка Бабіч. Вона подякувала усім, хто прийшов попрощатися.
Над площею також лунали слова самого Гліба — на великому екрані запустили відео, змонтоване із різних інтерв’ю поета. Він розповідав про себе, своє ставлення до війни, мови і культури, звідки взявся позивний «Лентяй» — це частина творчого псевдоніма «Доктор лентяй» із якого залишилася тільки друга частина.
Лейтмотивом фільму звучали слова пісні — «не вмирай за неї — вбий за неї, коли покличе доля у бій». Гліб вмер — і це стало болючою втратою для багатьох.
«Люди, які з музами на „ти“ і можуть донести до нас важливі речі у нотах звуках і римах вони не бувають у минулому часі, вони живуть стільки, скільки ми згадуємо їх. Коли ми згадуємо Гліба, то на думку приходять його жарти і його пісні, тому він з нами», — сказав журналіст Віталій Гайдукевич.
Гліб Бабіч ще декілька років тому казав, що у нього є відчуття незавершеності справи, і зауважував, що кінець війни буде тоді, коли Україна буде вільна у своїх кордонах — «до квадратного сантиметра». Поки ж цього не сталося він був готовий працювати і воювати не втрачаючи величезного почуття гумору.
«Привіт, я Гліб Бабіч, пішли, братка, викуримо по цигарці», — такі слова сказав мені Гліб, коли прийшов у шпиталь підтримати мене та інших поранених у 2020 році. І це було настільки просто і «безпонтово, що я, звичайно, і подумати не міг, яку роль він зіграє у моєму житті. Це людина, яка пообіцяла, що мене „накриє“ через три місяці, а потім з’явився через три місяці і допоміг вийти з цього стану своїми порадами. Він навчив мене бачити світ поза війною — і це було вражаюче!», — розказав ветеран-розвідник Андрій Підлісний.
Він пригадував, як разом із Глібом їздив розвозити волонтерку на Схід, а потім у якихсь придорожніх кафе вони купували біляші, сміялися і говорили про все на світі. «Це настільки багатогранна людина, сильна і справжня. Іншого такого я не знаю. Слава Глібу Бабічу і героям!», — такими словами завершив Андрій Підлісний.
Спогади побратимів ГО «Res_Publica. Брати по Зброї» були щемливими і відвертими…
«Кожного ранку, коли відкриваєш фейсбук, боїшся побачити обличчя друга — чорно-білу світлину із чорною стрічкою у кутку. Гортаєш стрічку, наче заходиш у двері за якою може бути розтяжка… З болем розумію, що Гліб не останній, але вдіяти нічого не можу, бо такі часи настали. Ця клята росія прийшла у наш дім і вбиває нас. Але дивлячись на кадри з фільму про Гліба — розумію, що він з нами. Просто поїхав у таке собі відрядження на небеса, де напевно курить свою цигарку і у блокнот записує вірші. А потім подзвонить і скаже, що сьогодні його нема, бо він у Вані і разом із Козаками записує новий кліп…», — розмірковує ветеран, блогер Олексій Петров, позивний Кот.
Він впевнений, що якби вся наша нація складалася із таких, як Гліб, то й війни у нас би не було…
У слова про Бабіча, який, мовляв, десь за нами таки спостерігає з неба легко можна було повірити. Біля труни стояли великі фото з яких усміхнений Гліб, примруживши око, наче спостерігав за тими, хто прийшов попрощатися… За згорьованими людьми, у яких залишилися вірші і пісні Гліба Бабіча — Мольфара, який передрік свою смерть. Поклав своє життя за друзів своїх і країну.
Гліб Бабіч — «світ вміщається увесь на дні рюкзака солдата» — спогади про легендарного поета.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ», фото авторки