«Кілометр за кілометром звільняємо нашу землю», — інтерв’ю з передової з депутатом Київради

Для депутата Київради Олександра Міщенка нинішня війна далеко не перша. Колишній «афганець», АТОвець з перших днів вторгнення росії в Україну він взяв автомат і пішов захищати Батьківщину.

Зараз Олександр Міщенко воює на передовій з ворогом на Херсонщині. Ми зв’язалися телефоном з депутатом і поставили йому кілька запитань.

ТРЕТЯ ВІЙНА

— Олександре Григоровичу, коли ви вирішили піти на фронт?

— Ще до початку війни я добровільно записався до лав тероборони. Коли росія напала на Україну і виникла реальна загроза захоплення Києва, наш київський батальйон тероборони захищав столицю та міста Бучу, Ірпінь, Бородянку від російських загарбників.

Після відступу окупантів, батальйон «перекинули» у Миколаївську область. Поступово з боями вже просунулися на Херсонщину.

— Чимало військовозобов`язаних чоловіків зараз тікають від військкоматів, щоб їм не вручили повістку, а ви пішли воювати добровільно. Чому?

— Я — колишній військовий, маю бойовий досвід. Ще в далеких 1987-89 роках служив у складі обмеженого контингенту військ у республіці Афганістан, у 2014 році захищав Україну в АТО. Тому, коли сталося повномасштабне вторгнення, я просто не міг не стати на захист своєї Батьківщини. Адже у Києві у мене сім’я — діти, внуки.

ЧИ ВДАСТЬСЯ «ВІДБИТИ» ХЕРСОН

— Яка зараз ситуація на вашій ділянці фронту?

— Ситуація тяжка. Кожного дня ворог обстрілює нас з артилерії. На Миколаїв летять ракети. Українських військових, які дислокуються у полі чи невеликих населених пунктах, обстрілюють з Градів, мінометів.

Найгірше, що окупанти запускають ракети з моря. Наше ППО працює, але таких установок недостатньо. Так, лише за одну ніч з 30 на 31 липня на Миколаїв та навколишні села росіяни випустили 30 крилатих ракет. Ворог стріляє не тільки по воєнних базах, а і по житлових будинках, дитсадочках, школах.

Також від влучання запальними снарядами на полях масово горить достигла пшениця. На Херсонщині мешкають дуже працьовиті люди. Попри війну, вони засіяли всі поля. І тепер хліб палає. Ми намагаємося погасити пожежі, але це дуже важко.

Однак, потроху — кілометр за кілометром, звільняємо від ворога нашу землю. Дуже сумно дивитися на спустошені села, де залишилися без нагляду домашні тварини — свині, корови, птиця, де стоять побиті будинки, багато яких вже не мають дахів.

— На вашу думку, чи вдасться звільнити Херсон?

— Зараз українські війська блокують підходи до Херсону, а наша артилерія знищує логістику ворога. ЗСУ пошкодили Антонівський міст, по ньому окупанти вже не можуть перевозити техніку. Вдалося заблокувати й ключові залізничні вузли.

Але, найголовніше, херсонці хочуть бути у складі України. Бажання їхнє дуже велике і тут росіянам не допоможуть жодні референдуми, навіть під дулом автоматів. Херсонці зроблять все можливе, аби не допустити анексії. Ворог це відчуває. Тому є вірогідність, що після знищення логістики, окупанти самі можуть залишити місто.

ПРО ВБИВСТВО ВАДАТУРСЬКОГО

— Під час обстрілу Миколаєва загинув Герой України, власник «Нібулона» Олексій Вадатурський з дружиною. Обставини загибелі дають підстави підозрювати замовне вбивство. Ваша думка з цього приводу.

— На Миколаївщині та Херсонщині діють багато ворожих ДРГ. Вони ставлять мітки на будинках та спорудах, куди росіяни цілитимуть ракетами.

Вадатурський — відома в Україні людина, бізнесмен, який допомагав армії. Спочатку вороги розгромили частину його зернового термінала біля Одеси. Потім, схоже, вирішили знищити і його самого.

ПРО ТЕ, ЩО ЗАВАЖАЄ ПЕРЕМОЗІ

— Коли, на вашу думку, у війні наступить переломний момент?

— Війна — справа непередбачувана. Тому переломний момент може наступити будь-якої миті. У великій мірі це залежить й від нашого верховного командування та, в першу чергу, від уряду.

— Що ви маєте на увазі?

— Передусім, вважаю, менше потрібно повідомляти у ЗМІ та телеграм-каналах про наші плани та наміри. Це стосується і досягнутих успіхів, і невдач, і постачання зброї тощо.

Війна — серйозна справа, за нами дуже уважно стежить ворог. Він відстежує всю інформацію, яку потім використовує на свою користь.

На кожній ділянці фронту масово літають дрони, які відстежують наявність наших підрозділів, їхнє переміщення. А тут ще й така допомога окупантам у телеграм-каналах та соціальних мережах… Коли читаю, що там пишуть, то просто бракує слів… Повідомляють і про дислокацію військ, і про рух військової техніки, і про нове постачання зброї, і куди її відправлять. Й навіть відео викладають.

Вважаю, потрібно заборонити поширювати інформацію, яка служить на користь ворогу. Найперше цього правила повинні дотримуватися посадовці. Війна — не час для піару.

ВСІ ВІЙНИ ЗАКІНЧУЮТЬСЯ ПЕРЕГОВОРАМИ

— Зараз у світі назріває військовий конфлікт Сербії та Косово. Чи не відверне це увагу від подій в Україні наших міжнародних партнерів, які допомагають зі зброєю?

— Зараз, настільки мені відомо, сторонам цього конфлікту дали відстрочку до 1 вересня. Аби до цього часу вони змогли домовитися про спірні питання, які виникли між сербами та албанцями, пов`язані з обміном паспортів та автомобільних номерів. Тому, сподіваюся, що до війни справа там не дійде.

Моя думка, при будь-яких конфліктах треба сідати за стіл переговорів. Як показує історія, всі війни, хто б їх не розпочинав, закінчуються тільки так.

— На вашу думку, чи можливо шляхом переговорів закінчити війну в Україні?

— Так. Переговори мають відбуватися вже сьогодні. Якщо їх не розпочати, війна не закінчиться взагалі. Ворог постійно виснажуватиме нас, а ми — ворога.

Війна затягнеться на роки, гинутимуть люди, занепадатиме економіка, руйнуватиметься інфраструктура.

Однозначно, перемогти Україну неможливо. Москалі повинні це усвідомити, і сісти за стіл перемовин. І мова йде не про капітуляцію України, а про компроміс, який передбачає виведення російських військ зі значної частини території нашої країни.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»